Рішення № 88456437, 17.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5372/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представників

позивача: Усової К.В. (ордер від 06.02.2020 серії ЛГ № 012215),

відповідача: Лобко М.А. (довіреність від 02.01.2020 № 31-12-0.61-5/62-20, положення),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними та скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 20 грудня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держеокадастру у Луганській області (далі - відповідач, ГУ Держеокадастру у Луганській області), в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати припис від 12.11.2019 № 223-ДК/0113Пр/03/01/-19;

2) визнати протиправним та скасувати припис від 12.11.2019 № 224-ДК/0114Пр/03/01/-19.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 12.12.2019 отримав пакет документів від відповідача, ознайомившись з яким позивач стверджує, що прийняті відповідачем приписи від 12.11.2019 № 223-ДК/0113Пр/03/01/-19 та від 12.11.2019 № 224-ДК/0114Пр/03/01/-19 є протиправними через відсутність у державного інспектора підстав для проведення перевірки, а також порушення ним порядку проведення перевірки, визначеного Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та через відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення у вигляді використання частини земельної ділянки площею 0.0,1 га та 0,02 га не за цільовим призначенням і заподіяння шкоди у сумах 724,00 грн та 482,67 грн.

Висновок, що при здійсненні державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідач має дотримуватися вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17.

Крім того, позивач зазначає, що отримані ним 12.12.2019 акти від 12.11.2019 № 223ДК/330/АП/09/01/-19 та від 12.11.2019 № 224-ДК/ЗЗ1/АІІ/09/0119 не відповідають уніфікованій формі акту, затвердженій наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.11.2018 № 538.

Зі змісту приписів від 12.11.2019 № 223-/ДК/0113Пр/03/01/-19 та від 12.11.2019 № 224-ДК/0114Пр/03/01/-19 взагалі не можливо встановити чи відносяться вони до актів перевірки від 12.11.2019 № 223-ДК/330/АГ1/09/01/-19 та від 12.11.2019 № 224-ДК/ЗЗ 1/АП/09/01/-19.

До актів перевірок, актів огляду та приписів, а також до адміністративних матеріалів не надається жодний доказ, який би достовірно вказував на встановлені перевіряючи факти: зберігання будівельних матеріалів громадянином ОСОБА_1 ; ототожнювання будівельних матеріалів (назва); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; спричинення фактичної шкоди тощо.

Враховуючи відсутність у державного інспектора відповідних повноважень, доказів вчинення позивачем правопорушення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, позивач не погоджується із рішеннями старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Кузьменка А.В . Позивач вважає, що не порушував земельне законодавство, тому вважає оскаржувані приписи необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 24 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (т. 1 арк. спр. 1-3).

Представником ГУ Держеокадастру у Луганській області 16 січня 2020 року подано відзив на адміністративний позов, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (т. 1 арк. спр. 82-93).

Представник відповідача зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель», яким встановлено порядок та підстави здійснення державного нагляду за використанням об`єкту - земельної ділянки. У свою чергу Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено порядок та підстави здійснення державного нагляду за діяльністю суб`єктів господарської діяльності, тому цей Закон жодним чином не стосуються перевірок земельних ділянок. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17.

Державним інспектором здійснено перевірку земельних ділянок з урахуванням положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», на підставі плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області на IV квартал 2019 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 22.10.2019 № 255, згідно з наказами від 05.11.2019 № 223-ДК та № 224-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Встановлено, що згідно з Національною кадастровою системою земельна ділянка з кадастровим номером 4423187100:01:010:0034, площею 1,9694 га, та земельна ділянка з кадастровим номером 4423187100:01:010:0033, площею 1,7025 га, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (угіддя - пасовища). Вказані земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_1 на підставі договорів оренди, укладених позивачем з власниками цих земельних ділянок. Державним інспектором встановлено, що частини цих земельних ділянок, а саме площею 0,03 га та 0,02 га, ОСОБА_1 використовує для зберігання будівельних матеріалів, тобто не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України, абзацу 14 статті 1 Закону України «Про землеустрій», абзацу 9 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». За наслідками проведених перевірок складено приписи від 12.11.2019 № 223-ДК/0113Пр/03/01/-19 та № 224-ДК/0114Пр/03/01/-19, якими приписано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення у строк до 12.12.2019 шляхом звільнення земельних ділянок від будівельних матеріалів та приведення земельних ділянок у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.

Представник відповідача зазначає, що згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше. Абзацом першим частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання (абзац другий частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України).

За встановлених обставин, представник відповідача вважає, що оскаржувані приписи відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Представниками позивача 22 січня 2020 року та 07 лютого 2020 року подано відповіді на відзив (т. 1 арк. спр. 110-114, 167-170).

Ухвалою від 10 лютого 2020 року задоволено клопотання представників сторін про виклик як свідка старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Кузьменка А.В.; відмовлено у задоволенні клопотань про виклик як свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 3 арк. спр. 79-81).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю, повідомив суду, що незгоден з приписами, оскільки вважає, що державним інспектором проведено перевірку з порушенням вимог чинного законодавства, без попередження позивача, за його відсутності, без здійснення огляду земельних ділянок, здійснення відповідних замірів. Також позивач не згоден, що земельні ділянки використовуються ним не за цільовим призначення, оскільки бетонні блоки, призначені для укріплення та відновлення захисних смуг двох водойм, розміщених на орендованих позивачем ділянках, зберігаються тимчасово та будуть прибрані з земельних ділянок після проведення відповідних робіт.

Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові та відповідях на відзив.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Допитаний як свідок старший державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - начальник відділу контролю за використанням та охороною земель у Біловодському, Міловському, Марківському, Станично-Луганському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області Кузьменко Андрій Володимирович підтвердив суду, що ним здійснено перевірку двох об`єктів - земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача. Проведеною перевіркою встановлено, що частина земель використовується позивачем для зберігання будівельних матеріалів, що свідчить про використання земельних ділянок не за цільовим призначенням. Всі встановлені свідком обставини, ним викладені в актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та актах обстеження земельної ділянки. Також свідок повідомив, що під час проведення перевірок не керувався положеннями Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки цей закон не поширюється на даний вид перевірок. Свідок зазначив, що перевірки проведені без присутності позивача. Під час проведення перевірок свідок зустрівся з позивачем, який надав для огляду проект землеустрою щодо організації території земель, що знаходяться в оренді ОСОБА_1 , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області, яким передбачено розміщення на орендованих земельних ділянках двох прудів. Також ОСОБА_1 повідомив, що зберігає будівельні матеріали та буде будувати сарай.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно з копіями паспорту громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданими на ім`я позивача, суд встановив такі дані: ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.02.2001, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (т. 1 арк. спр. 45, 51-55).

За договорами оренди земельної ділянки від 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 орендує у ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), загальною площею 1,7025 га, яка знаходиться на території Смолянинівської ради Новоайдарського району Луганської області, та у ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), загальною площею 1,9694 га, яка знаходиться на території Смолянинівської ради Новоайдарського району Луганської області (т. 1 арк. спр. 46, 47).

Згідно з підпунктом 1.6.1 пункту 1.6 плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держеокадастру у Луганській області на IV квартал 2019 року, затвердженого наказом ГУ Держеокадастру у Луганській області від 22.10.2019 № 255, заплановано організацію та здійснення перевірок дотримання вимог земельного законодавства під час відчуження та зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області (арк. спр. 72-74).

Наказами ГУ Держеокадастру у Луганській області від 05.11.2019 № 223-ДК та від 05.11.2019 № 223-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості» доручено старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - начальнику відділу контролю за використанням та охороною земель у Біловодському, Міловському, Марківському, Станично-Луганському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області Кузьменку А.В. у термін з 06.11.2019 по 14.11.2019 здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства підчас використання земель водного фонду, а саме земельних ділянок приватної форми власності сільськогосподарського призначення площею 1,9694 га (кадастровий номер 4423187100:01:010:0034) та площею 1,7025 га (кадастровий номер 4423187100:01:010:0033), розташованих за межами населеного пункту на території Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області (т. 1 арк. спр. 75-76, 77-78).

Згідно з інформацією з Національної кадастрової системи земельна ділянка площею 1,9694 га, кадастровий номер 4423187100:01:010:0034, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває у приватній власності ОСОБА_3 на підставі рішення Новоайдарської райдержадміністрації від 12.02.2009 № 50, державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.02.2009 ЛГ № 113857 (т. 1 арк. спр. 96-98).

Згідно з інформацією з Національної кадастрової системи земельна ділянка площею 1,7025 га, кадастровий номер 4423187100:01:010:0033, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває у приватній власності ОСОБА_4 на підставі рішення Новоайдарської райдержадміністрації від 12.02.2009 № 50, державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.02.2009 ЛГ № 113856 (т. 1 арк. спр. 94-95).

Державним інспектором на виконання наказу від 05.11.2019 № 223-ДК здійснено перевірку та оглянуто земельну ділянку площею 1,9694 га, кадастровий номер 4423187100:01:010:0034, за результатами чого складено акти від 12.11.2019 № 223-ДК/69/АО/10/01/-19 обстеження земельної ділянки (т. 1 арк. спр. 35-36) та № 223-ДК/330/АП/09/01/-19 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (т. 1 арк. спр. 31-32).

Зі змісту цих актів слідує, що частина зазначеної земельної ділянки, а саме, площею 0,03 га використовується ОСОБА_1 для зберігання будівельних матеріалів, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України, абзацу 14 статті 1 Закону України «Про землеустрій», абзацу 9 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

За результатами проведеної перевірки державним інспектором 12.11.2019 складено:

протокол про адміністративне правопорушення № 223-ДК/0069П/07/01/-19, в якому зазначено, що ОСОБА_1 внаслідок нецільового використання частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,03 га заподіяно шкоду у сумі 724,00 грн (т. 1 арк. спр. 25-26, 27-28);

постанову про накладення адміністративного стягнення № 223-ДК/0068По/08/01/-19, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53 КУпАП (т. 1 арк. спр. 17-19);

припис № 223-ДК/0113Пр/03/01/-19, яким приписано позивачу усунути виявлене порушення шляхом звільнення частини земельної ділянки площею 0,03 га від будівельних матеріалів та приведенням земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням в термін до 12.12.2019 (т. 1 арк. спр. 39-40).

Державним інспектором на виконання наказу від 05.11.2019 № 224-ДК здійснено перевірку та оглянуто земельну ділянку площею 1,7025 га, кадастровий номер 4423187100:01:010:0033, за результатами чого складено акти від 12.11.2019 № 224-ДК/70/АО/10/01/-19 обстеження земельної ділянки (т. 1 арк. спр. 37-38) та № 224-ДК/331/АП/09/01/-19 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (т. 1 арк. спр. 33-34).

Зі змісту цих актів слідує, що частина зазначеної земельної ділянки, а саме, площею 0,02 га використовується ОСОБА_1 для зберігання будівельних матеріалів, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України, абзацу 14 статті 1 Закону України «Про землеустрій», абзацу 9 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», за що передбачена відповідальність за статтею 53 КУпАП.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором 12.11.2019 складено:

протокол про адміністративне правопорушення № 224-ДК/0070П/07/01/-19, в якому зазначено, що ОСОБА_1 внаслідок нецільового використання частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,02 га заподіяно шкоду у сумі 482,67 грн (т. 1 арк. спр. 23-24, 29-30);

постанову про накладення адміністративного стягнення № 224-ДК/0069По/08/01/-19, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53 КУпАП (т. 1 арк. спр. 20-22);

припис № 224-ДК/0114Пр/03/01/-19, яким приписано позивачу усунути виявлене порушення шляхом звільнення частини земельної ділянки площею 0,02 га від будівельних матеріалів та приведенням земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням в термін до 12.12.2019 (т. 1 арк. спр. 41-42).

Також з копії проекту землеустрою щодо організації території земель, що знаходяться в оренді ОСОБА_1 , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району, судом встановлено, що на земельних ділянках, що знаходяться в приватній власності 3 громадян ( ОСОБА_4 : земельна ділянка площею 2,0133 га, державний акт ЛГ № 113854; площею 1,6000 га, державний акт ЛГ № 113855; земельна ділянка площею 1,7025 га, державний акт ЛГ № 113856; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 1,9694 га, держаний акт ЛГ № 113857, ОСОБА_7 земельна ділянка площею 2,0145, державний акт ЛГ № 113858), переданих в оренду ОСОБА_1 в лютому 2010 року строком на 50 років збудовано 2 протиерозійних пруди. Проект погоджений розпорядженням голови Новоайдарської РДА від 19.10.2010 № 361 та начальником Держкомзему у Новоайдарському районі (т. арк. спр. 115-132).

На побудовані протиерозійні пруди оформлено відповідні водогосподарчі паспорти (т. 1 арк. спр. 48-50).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону № 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із статтею 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Змістом статті 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною першою статті 10 Закону № 963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Луганській області області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Також аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів, на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Позивач стверджує, що оскільки Закон № 963-IV не визначає підстави для проведення перевірки, не врегульовує порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірки у сфері контролю за використанням та охороною земель, тому, застосовуючи принцип аналогії закону, що регулює подібні за змістом відносини, при здійсненні державного нагляду (контролю) у галузі земельних відносин органи державного нагляду (контролю) повинні керуватися Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Проте суд з такими твердженнями позивача не погоджується, зважаючи на таке.

Статтею 2 Закону № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина перша). Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (частина четверта).

Вказаним Законом № 877-V визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, особливості та обмеження перевірок визначені у вказаному Законі № 877-V не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону № 963-IV, а відтак, посилання позивача на вказаний вище Закон є безпідставними.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 15.07.2019 у справі № 140/2320/18, від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18, від 09.10.2019 у справі № 724/1843/18, від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18, від 27.02.2020 у справі № 818/1512/17.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про відсутність в його діях нецільового використання земельних ділянок, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення (пункт «а»).

Абзацами 1 та 2 частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Частиною першою статті 22 Земельного кодексу України установлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами першою та другою статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Абзацом 15 частини першої статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон № 962-IV) визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (частина перша статті 35 Закону № 962-IV).

Частинами першою та третьою статті 37 Закону № 962-IV встановлено, що Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:

Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

Сіножаті. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;

Пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Аналіз вищевикладених положень земельного законодавства дає суду дійти висновку, що землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися їх власниками та землекористувачами виключно із дотриманням їх цільового призначення - за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Отже, сіножатні мають використовуватися власниками та користувачами таких земельних ділянок виключно для сінокосіння, пасовища - для випасання худоби. У свою чергу, використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням чинним законодавством заборонено.

З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що державним інспектором в ході здійснення заходів державного контролю шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок приватної форми власності площею 1,9694 га, кадастровий номер 4423187100:01:010:0034, та площею 1,7025 га, кадастровий номер 4423187100:01:010:0033, встановлено, що вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища) за договорами оренди передані у строкове плане користування ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, всупереч вимог чинного законодавства частина вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення використовується ОСОБА_1 для зберігання будівельних матеріалів, що суперечить статусу цих земельних ділянок та є їх використанням не за цільовим призначенням.

Твердження позивача, що будівельні матеріали (бетонні блоки) ним на вказаних земельних ділянках зберігаються тимчасово та будуть використані для укріплення та відновлення захисних смуг двох водойм, розміщених на орендованих земельних ділянках, не змінюють тієї обставини, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватися виключно для викошування сіна та випасання худоби, тому їх використання для зберігання будівельних матеріалів є використанням не за цільовим призначенням.

Оскільки державним інспектором в ході проведення планових перевірок встановлено порушення ОСОБА_1 вимог чинного земельного законодавства, суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що державний інспектор, керуючись положеннями статті 10 Закону № 963-IV мав право давати позивачу обов`язкові для виконання вказівки (приписи).

Припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Судом встановлено, що у приписах від 12.11.2019 № 223-ДК/0113Пр/03/01/-19 та № 224-ЖК/0114Пр/03/01/-19 зазначено, що ОСОБА_1 у термін до 12 грудня 2019 року має усунути виявлене перевіркою порушення вимог земельного законодавства в частині нецільового використання земельних ділянок, шляхом звільнення земельних ділянок від будівельних матеріалів та приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням. Отже, оскаржувані приписи містять вказівку про вжиття ОСОБА_1 конкретних заходів для усунення виявлених перевірками порушень.

Твердження позивача, що акти, складені державним інспектором, не відповідають уніфікованій формі акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель не впливають на рішення суду у даній справі, оскільки акт за своїм змістом є тільки документом, яким оформлено встановлені перевіркою порушення, тобто носієм доказової інформації. Тому недотримання його форми не змінює суті встановлених перевіркою обставин. За загальним правилом процедурні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень, можуть бути самостійною підставною для скасування рішення, тільки якщо таке порушення призводить до прийняття неправильного рішення.

Несвоєчасне отримання позивачем оскаржуваних приписів, з вищевказаних підстав також не є підставою для визнання цих приписів протиправними.

У даній справі судом встановлено, що державним інспектором за наслідками проведення позапланових перевірок прийнято правильні за змістом приписи про усунення порушень та в межах повноважень відповідача, визначених Законом № 963-IV.

Таким чином, суд дійшов висновку, що приписи від 12.11.2019 № 223-ДК/0113Пр/03/01/-19 та № 224-ДК/0114Пр/03/01/-19 відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, керуючись положеннями статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2, код за ЄДРПОУ 39771244) про визнання протиправними та скасування приписів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27 березня 2020 року.

Суддя К.О. Пляшкова