Рішення № 88455297, 23.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/414/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах (вул.Армійська,18, м.Одеса, 65058) про визнання протиправною бездіяльність 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 травня 2019 року, зобов`язати 8 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах (вул.Армійська,18, м.Одеса, 65058) про визнання протиправною бездіяльність 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 травня 2019 року, зобов`язати 8 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 травня 2019 року.

В обґрунтування позову Позивач зазначає, що вважає, що норми Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення Позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за період з 2016 року по 2019 рік.

07.02.2020 року, представником Відповідача було надано відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року повної тривалості. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься та не підлягає грошовій компенсації при звільненні, а тому правових підстав для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2019 років немає.

Ухвалою від 21.01.2020 р. прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ОСОБА_1 у період з 29.06.2016 р. по 22.05.2019 р. проходив військову службу у 8 центрі захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах.

ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 06 січня 1998 року.

Наказом начальника Головного об`єднаного центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно - телекомунікаційних системах Збройних Сил України від 17 травня 2019 року № 10-РС, позивач був звільнений у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та які вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

На день прийняття наказу про виключення Позивача зі списків особового складу Відповідач не провів з Позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Не погоджуючись із зазначеними діями, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно змісту частин 1 та 3 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Змістом ч. 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Положеннями статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В свою чергу, правовідносини з приводу соціального захисту Позивача, під час проходження ним військової служби та отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, врегульовані Законом України “Про відпустки” від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-XIІ” та Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-VII від 20.12.1991р.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про відпустки”, установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі ст. 16-2 Закону України “Про відпустки”, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності.

Учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час”.

Статтею 6 Закону, зазначені особи, які належать до учасників бойових дій.

Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної тати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, соціальний захист військовослужбовців - дія льність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і право вий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Змістом статті 1-2 цього Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим хара ктером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обме жувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” закріплено право військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них:

- ч. 8.- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

ч. 14.- у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічно ї основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

ч. 17.- в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважиш причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

ч. 18.- в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважиш причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарні днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

п. 19.- надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інші видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям - жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення тю трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

ч. 21.- у разі неподання військовослужбовцям щорічні основні відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-УІ, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку з моїм звільненням виникли в особливий період.

Суд зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, припиняється.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, та виплата компенсації у разі невикористання передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а саме ч. 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Отже, на відповідача законодавством покладається обов`язок сплатити позивачу компенсацію за всі дні невикористаної додаткової відпустки за період з 2016 по 2019 рік включно.

Однак в наказі про звільнення не зазначено про наявність права на компенсацію за невикористану відпустку та необхідність виплати вказаної компенсації.

З огляду на статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку з 2016 по 2019 рік включно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність бездіяльності.

Враховуючи те, що Позивач з 29.06.2016 р. по 22.05.2019 р. проходив військову службу в Збройних Силах України, визначення кількості днів невикористаної додаткової відпустки належить до компетенції відповідача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах (вул.Армійська,18, м.Одеса, 65058)– задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність 8 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 травня 2019 року

Зобов`язати 8 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 травня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.