Ухвала суду № 88454822, 27.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 березня 2020 р.Справа №160/2199/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпрі в порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами,-

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 472 300, 00 грн. за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС, винесену фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради 27 січня 2020 року.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2199/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не відповідала вимогам статтям 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 р. вищезазначений позов був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної зави без руху.

На виконання ухвали суду від 26 лютого 2020 р., позивач виправила вказані недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/2199/20 за даною позовною заявою, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26 березня 2020 р. до суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, заявник) про забезпечення позову по справі №160/2199/20, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення:

- зупинити дію постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 472 300, 00 грн. від 27 січня 2020 р. - до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною постанови №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р.;

- зупинити виконавче провадження АСВП №61427084 стосовно примусового виконання постанови про накладення штрафних санкцій, винесеної Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р.

В обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_1 зазначено, що 03 березня 2020 р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №61427084 стосовно примусового виконання постанови про накладення штрафних санкцій, винесеної Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р. Заявник стверджує, що не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на неї штраф за цією постановою та вважає, що на даний час існує реальна можливість початку примусового виконання державним виконавцем відповідної постанови, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Наведене, на думку позивача, свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди, правам, свободам та інтересам ФОП ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також заявник зауважила, що у випадку зволікання останній доведеться докласти значних зусиль і витрат для відновлення власних прав та повернення майна (коштів), на які може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання спірної постанови.

Розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову та вивчивши надані докази на його підтвердження, суд дійшов висновку про наявність достатніх обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках:

1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову;

2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006 р. та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, зі змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 вбачається, що предметом розгляду поданого нею позову є питання правомірності винесеної Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 472 300, 00 грн. за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р.

Разом з цим, судом встановлено, що оскаржувана постанова перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в рамках виконавчого провадження №61427084, яке відкрито державним виконавцем 03 березня 2020 р.

Крім того, судом встановлено, що постановою від 16 березня 2020 р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №61427084.

У відповідності до п.п. 9, 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 р., штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265Кодексу законів про працю України).

Як слідує з аналізу приписів п.7 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", оскаржена постанова відповідача є виконавчим документом, який пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили постанови.

Відповідно ч. 1 ст. 26 Закону Закону України "Про виконавче провадження" - виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, судом враховано те, що ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем постанови у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оскаржуваною постановою (виконавчим документом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

За цих обставин, суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову, оскільки ймовірною є ситуація, що навіть у випадку скасування оскаржуваної постанови відповідача та набрання рішенням суду законної сили, штраф на цей момент може бути стягнуто органами Державної виконавчої служби України.

Крім того, у межах спору який виник між сторонами, суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження постанови про накладення штрафу та її примусове виконання органами ДВС з відповідними негативними наслідками для позивача, які можуть мати місце.

В іншому випадку, намір позивача захистити свої права та інтереси в суді залишиться нереалізованим у випадку примусового стягнення з нього спірних коштів або їх частини. Також може виникнути ситуація, що зумовить необхідність вжиття інших заходів позивачем для повернення стягнутих коштів, тому для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль. Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України полягає, зокрема, у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу забезпечення позову суд враховує, що згідно положень ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та зупинити виконавче провадження АСВП №61427084 стосовно примусового виконання постанови про накладення штрафних санкцій, винесеної Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р.

Щодо вимоги заявника про зупинення виконавчого провадження як заходу забезпечення позову, слід зазначити, що Кодексом адміністративного судочинства України такий вид забезпечення позову не передбачено.

В свою чергу, частиною 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку належним способом забезпечення позову буде зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Відтак вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27.01.2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

Щодо співмірності та адекватності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб обраний судом необхідно вказати, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком відтермінування стягнення штрафу із позивача, накладеного постановою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради від 27.01.2020 року, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас невжиття таких заходів, може спричинити для позивача негативні наслідки щодо втрати майна (коштів) позивача та необхідності вжиття ряду заходів із метою їх повернення. Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, надавши оцінку доводам заявника про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача та наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, але не у спосіб обраний позивачем шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови та зупинення виконавчого провадження, а у спосіб зупинення стягнення у виконавчому провадженні №61427084, відкритому 03 березня 2020 р. державним виконавцем на підставі виконавчого документа - постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р. на суму 472 300, 00 грн., до набрання законної сили рішення суду в цій справі.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №160/2199/20 - задовольнити частково.

Забезпечити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №61427084, відкритому 03 березня 2020 р. державним виконавцем на підставі виконавчого документа - постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради за №ОМС-ДН3846/105/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020 р. на суму 472 300, 00 грн. - до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №160/2199/20.

У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала підлягає негайному, обов`язковому виконанню шляхом направлення її державним органам для вжиття відповідних заходів згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 41169207)

Суддя Н.В. Боженко