Рішення № 88454769, 17.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Справа № 160/179/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправними, дискримінаційними та скасувати рішення відповідача про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачці;

- визнати дії відповідача по невиплаті пенсії позивачки на визначений нею банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;

- визнати бездіяльність відповідача, щодо не виплати пенсії позивачці за період з 19.03.2018 року - протиправною та дискримінаційною;

- зобов`язати відповідача виплатити на визначений позивачкою банківський рахунок усі недоотримані позивачкою пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень за період з 19.03.2018 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з 19.03.2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області незважаючи на наявність чинного судового рішення, яким вже було зобов`язано відповідача поновити та виплатити пенсію позивачу, продовжує порушувати законодавство в сфері пенсійного забезпечення і протиправно відмовляється перераховувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо незаконної ним виплати пенсії, неправомірними і дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, чисельній судовій практиці, у зв`язку з чим позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 було прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

10.02.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії викладене в відмові відповідача №М4189-18 від 26.03.2018 року та визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення її пенсії - протиправною та

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року по справі №0440/6765/18 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №М4189-18 від 26.03.2018 року, про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 03.01.2018 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за період з 07 жовтня 2009 року по 18 березня 2018 року включно - залишено без розгляду; іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Представник відповідача зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в добровільному порядку виконало рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року по справі №0440/6765/18, яке виправлено ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року. ОСОБА_1 було здійснено поновлення та виплату пенсії за віком з 19.03.2018 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідним розпорядженням №912410181598 поновлена виплата пенсії за віком ОСОБА_1 .

Механізм поновлення та виплати пенсій громадянам які проживають в країнах, з якими не укладено міжнародних договорів в галузі пенсійного забезпечення, чинним законодавством не визначено. Триває робота управління Пенсійного фонду України спільно з міністерством праці та соціальної політики України щодо підготовки нормативно - правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізми виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах з якими не укладено міждержавних договорів в галузі пенсійного забезпечення.

З урахуванням вищевикладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

16.03.2020 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі та просив суд розгляд справи №160/179/20 проводити без участі позивача та ї представників.

17.03.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу №160/179/20 без участі представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У судове засідання 17.03.2020 сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд, керуючись ч. 3 ст. 194 КАС України, ухвалив клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності – задовольнити та продовжити судовий розгляд справи за відсутності представників осіб, які беруть участь у справі в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон PU 122706, виданого органом 2ISR 25.01.2017 року.

21.11.2005 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка виплачувалась їй до виїзду за кордон на постійне місце проживання.

В жовтні 200 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, після його виплата пенсії була припинена.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року у справі №0440/6765/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №М4189-18 від 26.03.2018 року, про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 03.01.2018 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за період з 07 жовтня 2009 року по 18 березня 2018 року включно - залишено без розгляду; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалю Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року по адміністративній справі №0440/6765/18 заяву Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виправлення описки у рішенні суду від 24.04.2019 року задоволено та виправлено описку, а саме: у резолютивній частині рішення суду замість помилково зазначеного «…здійснити поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 03.01.2018 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вважати вірним «…здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 19.03.2018 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 07.11.2019 року № 6046/03.05-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що ним було проведення поновлення його пенсії.

15.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахування нарахованої пенсії на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 .

Проте, листом від 04.12.2019 року №2767/04.4/06 відповідачем було повернуто заяву про виплату пенсії через банк без виконання, оскільки заява подана не особисто ОСОБА_1 або банківською установою.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за «принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після того, як рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Відповідно до п. 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

За п.8, п.9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно із п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

За змістом приписів п.12, п.13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у ТВБВ №10003/0310 ОПЧ м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 115 № НОМЕР_1 .

Як вбачається з тексту адміністративного позову, реквізити вказаного рахунку співробітниками банку 15.11.2019 року, відповідно до Порядку №1596, були передані до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії саме на цей рахунок.

Разом з тим, представником позивача не надано жодних доказів в підтвердження вказаної обставини.

Щодо заяви представника ОСОБА_1 про перерахування нарахованої пенсії на особистий банківський рахунок останньої від 15.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений нею банківський рахунок, відповідач посилається на те, що останньою не була дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії та заява направлена представником засобами поштового зв`язку.

Проте, суд вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на те, що особиста заява позивача про виплату пенсії, повністю відповідає формі, яка встановлена додатком 1 Порядку №1596, що не заперечувалось відповідачем.

Також, відповідач не заперечував проти того, що підпис на заяві про виплату пенсії належить саме ОСОБА_1 , особа якої була посвідчена паспортом громадянина України для виїзду за кордон та підпис якої посвідчено нотаріально та апостильовано.

Таким чином, під «особистим зверненням пенсіонера», про що йде мова у п. 10 Порядку №1596, необхідно розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонером до приймальні відповідача.

Доводи відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на отримання пенсії.

Вказані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 року у справі К/800/19411/1412, в якій зазначено, що «безпідставним є посилання УПФ на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, оскільки Закон має вищу юридичну силу і ним не встановлено обов`язку подання заяви для виплати пенсії особисто».

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: «...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера».

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення про відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок є обґрунтованими, а рішення, викладене у формі листа від 04.12.2019 року №2767/04.4/06 є таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії з 19.03.2019 року, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки на звернення представника позивача з заявою про перерахування коштів пенсійний фонд прийняв відповідне рішення, викладене у формі листа, яким поновлена виплата пенсії за віком ОСОБА_1 з 19.03.2019.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з боку відповідача не було допущено бездіяльності у невиплаті пенсії на банківський рахунок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача по невиплаті пенсії на визначений банківський рахунок, необхідно зазначити, що Пенсійним фондом було прийнято рішення щодо відмови у перерахуванні коштів на банківський рахунок, при цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 сама припинила отримувати пенсійні виплати на поштовому відділенні до вирішення питання щодо перерахування коштів на банківський рахунок, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу, що із заявою до Пенсійного органу про перерахування нарахованої пенсії на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 представник позивача звернувся саме 15.11.2019 року, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок пенсійні виплати саме з 15.11.2019 року, тобто з моменту звернення з відповідною заявою, а не починаючи з 19.03.2019 року, коли позивач припинив отримувати пенсійні виплати у поштовому відділенні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та дискримінаційним рішення Пенсійного органу про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пп.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація визначена як ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Представником позивача не доведено в чому саме полягають дискримінаційні дії управління стосовно позивача та не надано доказів, які б підтверджували вказані обставини,

Отже, на думку суду, підстави прийняття оскаржуваного рішення виключають ознаки дискримінації по відношенню до позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити на банківський рахунок усі недотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з 19.03.2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з 19.03.2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Однак, враховуючи, що пенсія позивачу була нарахована та виплачена до поштового відділення, суд не може вважати суму пенсійних виплат такою, що є втраченим доходом, що нівелює застосування до спірних відносин Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо продовження виплати пенсії позивачу на банківський рахунок довічно, суд вважає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки спір в цій частині фактично не існує.

У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів щодо правомірності своїх дій, у зв`язку з чим позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 12, 47, 72-77, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у формі листа від 04.12.2019 року № 2767/04.4/06, про відмову у виплаті на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок пенсійних виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок усі пенсійні виплати з 15.11.2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко