Рішення № 88450459, 23.03.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.03.2020 Справа № 920/91/20

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи №920/91/20

за позовом: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (вул. С. Петлюри, буд. 30,

м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 09806443),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пустовой Олександра Вікторовича

( АДРЕСА_1 ,

ІПН НОМЕР_1 ),

про стягнення 13541,45 грн на підставі кредитного договору № ID6417033 від21.05.2019, укладеного між сторонами,

УСТАНОВИВ:

31.01.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 13541 грн. 45 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 9698 грн. 11 коп., заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочені) - 1679 грн. 20 коп., заборгованість за комісією - 47 грн. 52 коп., заборгованість по пені (на суму прострочено заборгованості за період з 21.05.2019 по 21.01.2020) - 1968 грн. 03 коп., штраф за період з 21.05.2019 по 21.01.2020 - 148 грн. 59 коп. А також просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.02.2020 у справі № 920/91/20 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

18.02.2020 до суду надійшла заява позивача № 4025/70 від 13.02.2020 (вх.№1481 від 18.02.2020) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 16.03.2020, позивачу строк для подання відповіді на відзив до 18.03.2020.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав.

При цьому, суд зауважує, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2020 повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.03.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області встановив наступне.

21 травня 2019 р. між Aкціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та фізичною особою підприємцем Пустовой Олександр Вікторович (Позичальник, Боржник, Відповідач) було укладено кредитний договір № ID6417033 (далі - "кредитний договір"), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 10000,00 грн. із терміном погашення не пізніше 20.05.2020 року, а Позичальник зобов`язався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та відповідно до графіку, що був встановлений додатками до договору.

Договір №ID6417033 від 21.05.2019, правила обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Договір № ID6417033 є договором приєднання у визнанні ст. 634 Цивільного кодексу України в зв`язку з чим - умови цього договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку www.tascombank.com.ua та укладаються лише шляхом приєднання до Договору в цілому. Підписання Договору є підтвердженням наміру Позичальника укласти Кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення договору.

Згідно п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт-кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес) - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль спрямований Банком через веріфікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідач - Фізична особа підприємець Пустовой Олександр Вікторович скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинив правочин - підписавши Заяву-договір № ID6417033 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронно цифровим підписом.

В підтвердження факту перерахування коштів позичальнику, позивачем до позову додано виписку по особовому рахунку - яка і підтверджує перерахування коштів Банком на рахунок боржника.

Згідно п. 42 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/10254/18 - виходячі із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх забов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Господарським кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГКУ).

Відповідно до 188 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Статтею 188 ГК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що Позичальник, зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, в зв`язку з чим станом на 20.01.2020 розмір заборгованості перед Банком за кредитним договором № ID6417033 від 21 травня 2019 р відповідно до поданого розрахунку складає 13541,45 грн. .

Заборгованість по тілу кредиту(в .т.ч. прострочена)-9698,11 грн

Заборгованість по відсотках( в т.ч прострочені)-1679,20 грн

Заборгованість за комісією -47,52 грн

Заборгованість по пені (на суму простроченої заборгованості за період з 21.05.2019 по 21.01.2020)-1968,03грн.

Штраф за період з 21.05.2019 по 21.01.2020-148,59 грн

Листами Банку, в т.ч від 10.12.2019 Позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження погашення заборгованість.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 13541,45 грн. з яких:

заборгованість по тілу кредиту (в .т.ч. прострочена) - 9698,11 грн

заборгованість по відсотках ( в т.ч прострочені) - 1679,20 грн

заборгованість за комісією - 47,52 грн

заборгованість по пені (на суму простроченої заборгованості за період з 21.05.2019 по 21.01.2020)-1968,03грн.

штраф за період з 21.05.2019 по 21.01.2020-148,59 грн.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 13541,45 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в .т.ч. прострочена) - 9698,11 грн заборгованість по відсотках ( в т.ч прострочені) - 1679,20 грн заборгованість за комісією - 47,52 грн, заборгованість по пені (на суму простроченої заборгованості за період з 21.05.2019 по 21.01.2020)-1968,03грн., штраф за період з 21.05.2019 по 21.01.2020-148,59 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно питання підсудності розгляду справи суд керується наступним:

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.03.2020 до вказаного реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Відповідача - фізичної особи-підприємця Пустовой Олександр Вікторович (РНОКПП НОМЕР_1 ) 28.02.2020, НОМЕР_2.

Так, Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1ст. 20 ГПК України в редакції 2017 року, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1).

Отже, відповідно до вказаних змін, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник щодо не належного виконання відповідачем Кредитного Договору від 21.05.2019 № ID6417033, укладеним між позивачем та ФОП Пустовой Олександр Вікторович.

Таким чином, правовідносини сторін виникли з виконання правочину (договору постачання електричної енергії) у господарській діяльності.

Щодо цього питання, Верховний Суд в постанові по справі № 910/8729/18 від 13.02.2019 року роз`яснив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту позову свідчить про те, що правовідносини сторін виникли з Кредитного договору № ID6417033 від 21.05.2019, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини з надання послуг та його виконання, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинилися.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст.4 Закону України від 15травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року (справа № 910/8729/18, провадження № 12-294гс18).

Отже, враховуючи вищезазначене, спір у даній справі розглядається за правилами господарського судочинства.

Таким чином, враховуючи вище зазначене суд стягує з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 13541 грн 45 коп., яка виникла під час здійснення ним підприємницької діяльності, саме як з фізичної особи.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд зазначає наступне:

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Сумської області -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Пустового Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитом у розмірі 13541,45 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 9698,11 грн, заборгованість по відсотках (в т.ч прострочені) - 1679,20 грн, заборгованість за комісією - 47,52 грн, заборгованість по пені (на суму простроченої заборгованості за період з 21.05.2019 по 21.01.2020)-1968,03 грн., штраф за період з 21.05.2019 по 21.01.2020 - 148,59 грн.; а також 2102 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення складено 26.03.2020.

Суддя С.В. Заєць