Рішення № 88449767, 14.11.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2019 Справа №905/1746/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Любиченко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області

до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 4009563,41грн боргу за активну електричну енергію, 715256,68грн пені, 66325,48грн – 3% річних, 195656,33грн інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

14.11.2019 з 12:15год до 12:25год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 4009563,41грн боргу за активну електричну енергію, 715256,68грн пені, 66325,48грн – 3% річних, 195656,33грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №30218001 від 01.05.2009 щодо здійснення своєчасно та в повному обсязі оплати поставленої у жовтні – грудні 2018 року активної електричної енергії.

Протягом розгляду справи позивач надав:

- письмові пояснення по суті спору (вх.№21258/19 від 22.10.2019) на виконання ухвали від 23.09.2019 (а.с.90);

- відповідь на відзив (вх.№21358/19 від 22.10.2019), в якій не погодився з наявністю підстав для застосування до правовідносин сторін приписів ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси»; заперечив проти відстрочення виконання рішення; позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.130-133);

- заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення (вх.№23106/19 від 14.11.2019), в яких зазначив, що відповідач не надав доказів того, що обставини, на які він посилається з метою відстрочення сплати заборгованості, зникнуть у майбутньому; наголосив на порушенні відповідачем платіжної дисципліни, що може негативно вплинути на стабільну роботу та здійснення господарської діяльності містоутворюючими підприємствами (а.с.137-139).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

- відзив з додатками (вх.№20799/19 від 16.10.2019), у якому визнав борг в сумі 4009563,41грн, надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних, а також з посиланням на ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» зазначив про безпідставність нарахування пені (а.с.72-89);

- клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік (з додатками, вх.№21379/19 від 22.10.2019) (а.с.93-128).

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (Постачальник) та Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (Споживач, відповідач) уклали договір №30218001 про постачання електричної енергії (далі – Договір, а.с.10-15).

Додатковою угодою №2 від 03.01.2014 до Договору (а.с.19) сторони погодили змінити найменування Постачальника з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі».

Таким чином, Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю за площадкою вимірювання «Насосна станція ІІІ-го підйому» – 20200кВА, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до підп.2.2.2. Договору Постачальник зобов`язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розподілу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору.

Згідно з підп.2.3.3. Договору Споживач зобов`язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача».

Відповідно до підп.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в окремому розрахунковому документі.

Договір набирає чинності з 01.07.2009 за умови підписання сторонами всіх перелічених у п.9.1. Договору додатків і укладається на термін до 31.12.2009 включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірваний і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п.9.4. Договору).

Відомості про наявність заяв будь-якої зі сторін про припинення дії Договору, про перегляд його умов або про розірвання Договору у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.1.1. Додатку №2 від 01.05.2009 «Порядок розрахунків» до Договору (далі – Додаток №2, а.с.16-18) тривалість розрахункового періоду – місяць. Дата початку розрахункового періоду 01-го числа кожного місяця.

Споживач зобов`язаний до 10 числа поточного розрахункового періоду самостійно сплачувати суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період (п.3.2. Додатку №2).

Договір, Додаткова угода №2 та Додаток №2 до нього підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їхніми печатками.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором: у жовтні – грудні 2018 року постачав відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого надав суду: Акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої у жовтні та листопаді 2018 року, Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018 року (а.с.20, 22, 25), а також рахунки за спожиту у зазначених місяцях активну електричну енергію на загальну суму 4904884,31грн (а.с.21, 23, 26).

Акти підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками. Виставлені рахунки отримані представником Споживача, про що свідчать відповідні відмітки на них.

Відповідач рахунки за жовтень та листопад 2018 року оплатив частково – в загальній сумі 895320,90грн (а.с.27); рахунок за грудень 2018 року за твердженням позивача залишається неоплаченим.

У відзиві №0.03.01/1742 від 08.10.2019 відповідач визнав борг за активну електричну енергію в сумі 4009563,41грн (а.с.72). Відзив підписаний генеральним директором О.М.Євдокимовим. Наявність повноважень посадової особи відповідача на вчинення зазначеної процесуальної дії підтверджена копіями розпоряджень голови Обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №133.7-18-рк від 23.08.2018 «Про призначення генерального директора Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.86) та №49/7-19-рк від 25.06.2019 «Про продовження терміну дії контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.87), Статутом відповідача (а.с.76-85) і перевірена судом (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005762213 від 19.09.2019, а.с.52-68). Суд також встановив, що визнання відповідачем суми боргу не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на встановлення судом законних підстав для задоволення позову та враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 4009563,41грн боргу за активну електричну енергію, спожиту у жовтні – грудні 2018 року за договором №30218001 від 01.05.2009 про постачання електричної енергії.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за підп.2.3.3. Договору зобов`язань, позивач на підставі підп.4.2.1. Договору просить суд стягнути з відповідача 715256,68грн пені, нарахованої за періоди: 12.11.2018 – 12.05.2019 (на борг за жовтень 2018 року), 11.12.2018 – 11.06.2019 (на борг за листопад 2018 року), 11.01.2019 – 11.07.2019 (на борг за грудень 2018 року).

У відзиві №0.03.01/1742 від 08.10.2019 (а.с.72-74) відповідач заперечив проти нарахування пені з посиланням на припис ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.7), суд встановив, що її нарахування за загальний період 12.11.2018 – 11.07.2019 суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», якою до завершення антитерористичної операції (далі – АТО) встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО. Закон набрав чинності 07.02.2015.

Так, метою діяльності Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», зокрема, є централізоване забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньо-басейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ; збір та очищення стічних вод; надання послуг водовідведення. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства (п.3.1. Статуту відповідача – а.с.77-78).

З п.10. Договору (а.с.15) та п.п.1.1., 1.3., 1.4., 3.1. Статуту відповідача (а.с.77-78) вбачається, що останній надає комунальні послуги на території Донецької області.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення операції об`єднаних сил (далі – ООС) із відсічі та стримування збройної агресії Росії на Донбасі (у Донецькій та Луганській областях).

Отже, АТО трансформувалась в ООС і триває по теперішній час.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, розповсюджується дія зазначеного вище мораторію та відмовляє позивачу у стягненні пені в сумі 715256,68грн, нарахованої за загальний період 12.11.2018 – 11.07.2019 на заборгованість за активну електричну енергію, спожиту у жовтні – грудні 2018 року.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача 66325,48грн – 3% річних та 195656,33грн інфляційних нарахувань.

Суд перевірив розрахунок 3% річних (а.с.8) та встановив, що він є арифметично вірним. Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають 3% річних у загальному розмірі 66325,48грн, нараховані на заборгованість за активну електроенергію:

- за жовтень 2018 року – в сумі 13068,30грн за період 12.11.2018 – 08.07.2019;

- за листопад 2018 року – в сумі 27467,47грн за період 11.12.2018 – 08.07.2019;

- за грудень 2018 року – в сумі 25789,71грн за період 11.01.2019 – 08.07.2019.

Суд перевірив розрахунок інфляційних, нарахованих: на борг за жовтень 2018 року за період 12.11.2018 – 08.07.2019, на борг за листопад 2018 року за період 11.12.2018 – 08.07.2019, на борг за грудень 2018 року за період 11.01.2019 – 08.07.2019 (а.с.9) та встановив, що він є частково неправомірним з огляду на таке.

Позивач здійснив нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю (див. дати початку та закінчення кожного з періодів нарахування), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. В розрахунок також мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція. При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України – стягнення інфляційних втрат за такий місяць (див. постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18.)

Отже, стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у загальному розмірі 133716,08грн, нараховані на заборгованість за активну електроенергію:

- за жовтень 2018 року – в сумі 29771,56грн за період грудень 2018 року – червень 2019 року;

- за листопад 2018 року – в сумі 58021,25грн за період січень – червень 2019 року;

- за грудень 2018 року – в сумі 45923,27грн за період лютий – червень 2019 року.

Відповідач надав суду клопотання №0.03.01/1743 від 08.10.2019 про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік (а.с.93-128).

Як на підстави для надання відстрочки відповідач посилається, зокрема, на проведення в Донецькій області АТО і руйнування об`єктів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства, збитковість своєї господарської діяльності і водночас неможливість припинити діяльність з централізованого водопостачання населення та підприємств Донецької області, заборгованість перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Позивач проти надання відстрочки заперечив (а.с.137-138). Викладене у запереченнях, а також наявність інфляційних процесів в економіці держави враховано судом під час розгляду клопотання про надання відстрочки.

Перелік пошкоджених об`єктів відповідача в результаті озброєного конфлікту (а.с.99-108) складений станом на 01.08.2016, проте суд бере його до уваги, оскільки повне відновлення зазначених в ньому 69-ти виробничих об`єктів відповідача, що перебувають лише на підконтрольній українській владі території, потребує понад 192млн.грн і може тривати кілька років поспіль.

Враховуючи, що викладені відповідачем у клопотанні про відстрочку виконання рішення обставини є документально підтвердженими, виключними, невідворотними та такими, що здатні суттєво ускладнити виконання рішення; приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору та відсутність у нього можливості усунути обставини, які зумовили тимчасову неплатоспроможність відповідача, або запобігти їх впливу на діяльність підприємства; з огляду на те, що негайне виконання рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача та його діяльність, намагаючись дотримати баланс інтересів обох сторін, суд дійшов висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню частково – шляхом надання відстрочки виконання даного рішення на 5 місяців від дня набрання ним законної сили.

Відповідно до приписів ч.1 ст.130 ГПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» 50% сплаченого за заявлення вимоги про стягнення боргу за активну електричну енергію судового збору (30070,41грн) підлягають поверненню позивачу з Державного

бюджету України, решта судового збору в сумі 33071,56грн відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 11, 13, 14, 42, 46 (п.1 ч.2), 73, 74, 76-79, 86, 129, 130 (ч.1), 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 4009563,41грн боргу за активну електричну енергію, 715256,68грн пені, 66325,48грн – 3% річних, 195656,33грн інфляційних втрат – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87574, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, буд.177А; ідентифікаційний код 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Коменрційна, буд.8; ідентифікаційний код 31018149) 4009563,41грн боргу, 66325,48грн – 3% річних, 133716,08грн інфляційних втрат, 33071,56грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1746/19 на 1 рік задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення на 5 місяців від дня набрання ним законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Коменрційна, буд.8; ідентифікаційний код 31018149) 30070,41грн судового збору, перерахованого платіжним дорученням №53000 від 11.07.2019.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.11.2019 складені і підписані вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений 25.11.2019.

Суддя О.М. Шилова

надр. 3прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам