Рішення № 88443949, 04.03.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7301/18

н/п 2/766/1625/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Кравченко А.М.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталя Володимирівна, про визнання договору дарування недійсним, зняття з реєстрації, визнання права власності на 1\2 частку квартири в порядку спадкування

встановив:

24.04.2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 вересня 1998року, виданого згідно розпорядження №2521 від 08.09.1998року ОСОБА_6 належить на праві приватної сумісної власності та членам її сім`ї - ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_1 .

Свідоцтво про право власності на квартиру зареєстровано в Херсонському бюро технічної інвентаризації 13.10.1998року за реєстровим номером 45784.

Чинним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.02.2009 року визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

21.04.2017року за нотаріально посвідченим Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталею Володимирівною договором дарування ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Спірна двокімнатна квартира складається із загальної площі 67,2кв.м, та житлової площі 31,8кв.м.

З огляду на положення ст.ст. 386,391, 717, 1268 ЦК України позивач просив: визнати недійсним договір дарування від 21 квітня 2017року, посвідчений Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталею Володимирівною щодо 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 ; зняти з реєстрації ОСОБА_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Згодом дізнався, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , була успадкована сином ОСОБА_6 – ОСОБА_5 , який за договором дарування від 21.04.2017 року подарував її ОСОБА_3 . Такими діями відповідачів порушено його право власності, а тому договір дарування відповідно до ст.234 ЦК України є фіктивним, тому має бути визнаний недійсним.

В судовому засідання відповідач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

В судове засідання третя особа - Приватний нотаріус Юрченко Н.В.. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, зважаючи на належне їх повідомлення та подані заяви.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст..4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що з 13.09.1979року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02 лютого 2010року(справа № 2-7331/09-ц).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 11.09.1998 року Відділу приватизації Херсонського відділення Одеської залізної дороги квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_6 та члену її сім`ї ОСОБА_1 . Свідоцтво про право власності на житло видане згідно з розпорядженням від 08.09.1998року № 2521.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано в Херсонському бюро технічної інвентаризації на праві власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в реєстровій книзі №116, за реєстровим номером: 45784, 13.10.1998 року.

Чинним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.02.2009 року ухваленим у справі 2-2326/09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ квартири в натурі, судом визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Судом визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_6 житлову кімнату площею 18,8кв.м., ОСОБА_1 кімнату житловою площею 13,5кв.м. Іншу площу залишено в загальному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Згідно до витягу про реєстрацію права власності від 03.04.2009року № 22379366 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 . Згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.04.2009 року №22442422 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 18.08.2016року (Серія НОМЕР_1 ).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник Інною Вікторівною 14 квітня 2017року, спадкоємцем майна ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, із Ѕ частки двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . В цілому квартира має житлову площу - 31,8кв.м., загальну площу 67,2кв.м., вище вказане майно належить спадкодавцеві на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20.02.2009 року. Право власності зареєстроване в Херсонському бюро технічної інвентаризації 03.04.2009року, номер запису;45784 в книзі 116.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером: 85146005 від 14.04.2017року 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

21.04.2017року за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2017року за номером: 85578320 право власності на 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 на підставі договору дарування серія та номер 651, виданий 21.04.2017року

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно зі частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови № 9 від 06 листопада 2009року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь –яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину не дійсним без застосування будь-який наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Матеріалами справи встановлено, що за нотаріально посвідченим договором дарування від 21.04.2017року ОСОБА_5 подарував належну йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який прийняв 1\2 частки квартири в дар та зареєстрував відповідно до чинного законодавства право власності на неї і на даний час розпоряджається нею.

Отже, укладений спірний договір дарування Ѕ частини квартири 21.04.2017 року за своїм змістом не суперечить вимогам закону, оскільки був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та його укладення не є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Ознак фіктивного правочину, як то: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину, судом не встановлено та позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не доведено.

Згідно зі змістом частини першої ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи наведені вище норми права, суд не вбачає підстав для визнання нотаріально посвідченого договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на 1\2 частини квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи. визначені у заповіті, спадкування за законом відбувається у разі відсутності заповіту, або визнання його недійсним тощо

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки

Враховуючи, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02.02.2010року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 розірваний, спадщину після смерті спадкодавця прийняв її син – ОСОБА_5 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом і зареєстрував своє право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, тому позивач не набув права на спадщину після смерті ОСОБА_8 , оскільки норми ч.3 ст. 1268 ЦК України, на яку посилався позивач, як на підставу своїх вимог, стосується спадкоємців за заповітом чи за законом, до коло який позивач не відноситься.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про зняття з реєстрації ОСОБА_5 , оскільки відповідно до п.п.3, 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Крім того, матеріали справи не містять відомостей того, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 13,15, 16, 203, 215, 234, 1222,1258-1259.1261, 1268,1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-8, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Юрченко Наталя Володимирівна, про визнання договору дарування недійсним, зняття з реєстрації, визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2020 року.

Суддя В.В. Прохоренко