Рішення № 88442976, 13.03.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2020 Справа №607/1408/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю., позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису , за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 травня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №1916 та скасувати виконавчий напис від 23 травня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №1916. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 січня 2018 року він отримав постанову приватного виконавця Мелиха А.І. від 22 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП №554298 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 53025,53 гривень та 600 гривень за вчинення виконавчого напису нотаріуса, загалом – 53625,53 гривень. Вважає вказаний виконавчий напис нотаріуса незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема вказує, що нотаріус вчинила вказаний виконавчий напис, не перевіривши безспірності заборгованості. При цьому, він не визнає розміру заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, оскільки вважає положення кредитного договору несправедливими та такими, що порушують його право як споживача фінансової послуги. Зокрема, на думку позивача, банк здійснював подвійне нарахування по простроченій заборгованості за комісією в сумі 12825, 12 гривень, простроченій заборгованості за процентами в сумі 5279,77 гривень; строковій заборгованості за комісією в сумі 253,44 гривень та за процентами – 65,19 гривень. Крім цього, вказує, що незважаючи на вчинення виконавчого напису нотаріуса, банк нараховував та продовжує нараховувати пеню, яка згідно довідки банку від 15 січня 2018 року становить 89358,89 гривень, та яка не зазначена у виконавчому написі нотаріуса. Також посилається на те, що при вчиненні спірного виконавчого напису, нотаріусом не було перевірено пакет документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабміну України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема банк не надав нотаріусу оригіналів фінансових чеків, оригіналу кредитного договору . Покликаючись на наявність між сторонами спору з приводу розміру заборгованості та недотриманням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26 лютого 2018 року від відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» надійшла до суду зустрічна позовна заява, у якій банк заявляє позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 63528,77 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» , та ОСОБА_1 було підписано Пропозицію укласти договори (оферта) №GP-7095620. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредит у розмірі 35209,04 гривень під 9% річних, строком користування 48 місяців. Банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши кредитні кошти. Відповідно до частини 2 п. 2.3. Кредитного договору, строк кредиту в місяцях – 48. Протягом цього строку Позичальник зобов`язаний повернути в Банк Кредит, сплатити проценти, комісії на умовах, визначених у Графіку платежів Кредитного договору. Відповідно до Графіку платежів Кредитного договору, між сторонами були встановлені наступні умови повернення кредиту: передбачено, що Позичальник зобов`язується щомісячно – 02 числа кожного місяця, починаючи з 02 грудня 2014 року рівними частинами погашати суму кредиту, нараховані проценти та комісії, що передбачені Графіком платежів у розмірі 1351,48 гривень, в яку входить сума процентів та кредиту щомісячна комісія за обслуговування кредиту в розмірі 475,32 гривень . У свою чергу, В. Луговим за весь період користування кредитом було сплачено 1360 гривень, чим грубо порушено графік платежів по Кредитному договору. Згідно п. 2.5. Частини 2 проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 9% річних. Станом на 22 лютого 2018 року включно , загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 63528,77 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту складає 34602,01 гривень; заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом складає 6595,24 гривень; заборгованість за несплаченими комісіями за обслуговування кредитом складає 22331,52 гривень. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову у вказаній цивільній справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною за №1916 від 23 травня 2017 року.

23 квітня 2018 року Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області , постановленою протокольно, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 26 квітня 2018 року подав відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вказує на необґрунтованість тверджень представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», викладених у зустрічному позові, зокрема про те, що 01 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано Пропозицію укласти договори (оферта) №GP-7095620, оскільки умовами кредитного договору від 12 грудня 2013 року визначено, що Кредитний договір між позичальником та банком складається з двох невід`ємних частин, а саме: Умов договору про надання споживчих кредитів та Пропозиції (Оферти). Пропозиція укласти договори (оферта) №GP-5630022 від 12 грудня 2013 року та №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року є невід`ємною частиною кредитного договору, однак не самим кредитним договором. Разом із цим в Пропозиції укласти договори (оферта) від 01 грудня 2014 року за № GP-7095620, яку банк надає в якості кредитного договору, вказано, що сума кредиту – 35209,04 гривень є рефінансованою, а не отриманою ним як кредит , зазначені кошти були перераховані ПАТ «ПУМБ» на р/р НОМЕР_1 в АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» в якості погашення якоїсь частини кредиту, отриманого ним за умовами кредитного договору GP-5630022 від 12 грудня 2013 року в сумі 34320 гривень. Однак, банком не надано до суду первинних документів, які могли б бути належними доказами, що підтверджували б наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали б розмір заборгованості. Крім цього зазначає, що він під час підписання кредитного договору та пропозицій (Оферти) від 12 грудня 2013 року №GP-5630022 та № GP-7095620 від 01 грудня 2014 року не мав спеціальних знань про кредитні кошти та порядок їх повернення, які отримані ним у сумі 34320 гривень за умовами кредитного договору №GP-5630022 від 12 грудня 2013 року. Також зазначає, що Банк не надав суду жодних доказів отримання ним кредиту у розмірі 34320 гривень та доказів перерахування суми рефінансування кредиту - 35209,04 гривень на р/р НОМЕР_1 в АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», а також доказів щодо наявності у нього заборгованості у розмірі 63528,17 гривень. Разом із цим, в умовах пропозиції було вказано мету договору – рефінансування 32125,04 гривень, таким чином, виплачуючи цілий рік щомісячні платежі по кредиту згідно умов договору №GP-563002 від 12 грудня 2013 року, виявилося, що він (позичальник ) не зменшив та не погасив навіть частини тіла кредиту. Також зазначає, що Банк не надав доказів на підтвердження суми рефінансування кредиту в розмірі 32125,04 гривень. Крім цього, в пропозиції укласти договір від 01 грудня 2014 року №GP-7095620 взагалі відсутні умови та порядок здійснення розрахунків. Також ОСОБА_1 посилається на те , що не отримував від банку письмових вимог щодо погашення заборгованості, оскільки не проживав за адресою, яка зазначена у копіях вимог банку, долучених до матеріалів зустрічної позовної заяви . Разом із цим, зазначає, що надана банком довідка про розмір його заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки не може вважатися первинним бухгалтерським документом. За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

20 серпня 2018 року від позивача ОСОБА_1 надійшли до суду письмові пояснення, у яких він посилається на те , що у пропозиції укласти договір (оферті) від 01 грудня 2014 року №GP-7095620 кредитором неправомірно та всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено щомісячну комісію в частині «Графіку» платежів - Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 475,32 гривень, щомісяця та усього за 48 періодів (періодів) – 22815,36 гривень. При цьому, ані в умовах кредитного договору, ані в пропозиції укласти договір від 01 грудня 2014 року №GP-7095620 не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються Позичальнику.

13 вересня 2018 року Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2019 року позовні заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» , третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису та Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку із повторною неявкою позивачів у судове засідання.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасовано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2019 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 , ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2019 року зупинено провадження у вказаній цивільній справі до набрання законної сили рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2019 року, ухваленого у цивільній справі №607/7381/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживача шляхом визнання правочину частково недійсним.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2020 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі, у зв`язку із набранням законної сили рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2019 року, ухваленого у цивільній справі №607/7381/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживача шляхом визнання правочину частково недійсним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Щодо зустрічного позову, визнали наявність у них заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 547 гривень, в частині інших позовних вимог просили відмовити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у судове засідання не з`явився, попередньо направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої у задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити , зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна у судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Судом установлено:

12 грудня 2013 року між Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 укладено договір №GP-563002 від 12 грудня 2013 року , шляхом підписання пропозиції укласти договір (оферта), на підставі якого банк надав позивачу кредит в сумі 34320 гривень на споживчі цілі, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути позичені кошти частинами, щомісяця до 12 числа (графік платежів з пропозиції оферти) впродовж 48 місяців (4 роки), платіжні періоди з 12 грудня 2013 року по 12 грудня 2017 року, зі сплатою 13 % річних від залишкової суми кредиту зі сплатою комісії за обслуговування кредиту з розрахунку 2,10% від початкової суми кредиту тобто по 720, 72 щомісячно, відповідно п. 2.4. договору та графіку щомісячних платежів загалом за 48 місяців 7887, 04 гривень (а.с. 81).

Означена пропозиція укласти договір (оферта) від 12.12.2013 року містить в собі твердження, що сама пропозиція разом з викладеними в ній Умовами та у відповідності чинних Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, останні є невід`ємною частиною цієї Пропозиції.

ОСОБА_1 12 грудня 2013 року підписав Умови договору рахунку Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків.

01 грудня 2014 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №GP-7095620, шляхом підписання пропозиції (оферта) про рефінансування уже існуючої заборгованості, а саме 32 125, 04 гривень, зі встановленням комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1,35 % 475,32 гривень, щомісяця та усього за 48 місяців (періодів) – 22 815,36 гривень та із сплатою 9% річних за користування кредитними коштами.

23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною вчинено виконавчий напис №1916, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, яка виникла за період з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2017 року в розмірі 53025,53 гривень, та складається із : 18387,99 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12825,12 гривень – прострочена заборгованість за комісією ; 5279,77 гривень – прострочена заборгованість за процентами; 16214,02 гривень – строкова заборгованість за сумою кредиту ; 253,44 гривень – строкова заборгованість за комісією; строкова заборгованість за процентами – 65,19 гривень. Із врахуванням плати за вчинення вказаного виконавчого напису нотаріуса, яка становить 600 гривень, загальна сума, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» становить 53625,53 гривень.

22 грудня 2017 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55429872 з примусового виконання виконавчого напису №1916 виданого 23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 53025, 53 гривень та 600 гривень за вчинення виконавчого напису нотаріусом, загалом – 53625,53 гривень.

27 грудня 2017 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №55429872, якою постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у Тернопільський академічний обласний Український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що постанова приватного виконавця від 22 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження отримана ним 12 січня 2018 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2019 року визнано недійсним договір №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості 475,32 гривень щомісяця та усього за 48 місяців 22 815, 36 гривень, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк».

Згідно із вимогами частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до вимог пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Вимогами частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться у пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Вимогами частини 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно із вимогами пунктів 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 р. , для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. , встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 р. , залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Згідно із пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 р. "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 р. .

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001р. передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, до яких укладений між сторонами договір №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року не відноситься.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що нотаріусу було надано оригінал договору №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року.Стороною відповідача не заперечувалася зазначена обставина та не надано суду жодних доказів на спростування вказаного.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те , що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а й у зв`язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру та в цілому наявності будь-якої заборгованості.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису нотаріуса, де суд вказав, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 ЦК України, статтей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Зважаючи на вказані обставини, а також те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2019 року визнано недійсним договір №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка включена до розміру загальної заборгованості за договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, зазначеній у виконавчому написі нотаріуса №1916 від 23 травня 2017 року, отже, на момент вчинення виконавчого напису сума, стягнута нотаріусом, не була безспірною.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням чинного законодавства, а тому, у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом із цим, позивач ОСОБА_1 не виклав жодних обставин на обґрунтування заявленої ним вимоги про скасування спірного виконавчого напису нотаріуса.

Суд вважає, що визнання виконавчого напису від 23 травня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за №1916 таким, що не підлягає виконанню є достатнім заходом для відновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 .

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що в частині вимог ОСОБА_1 про скасування виконавчого напису нотаріуса слід відмовити.

Щодо зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне:

01 грудня 2014 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №GP-7095620, шляхом підписання пропозиції (оферти) про рефінансування уже існуючої заборгованості, а саме 32 125, 04 гривень, з встановленням комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1, 35 % 475,32 гривень, щомісяця та усього за 48 місяців (періодів) – 22 815,36 гривень та із сплатою 9% річних за користування кредитними коштами.

Як убачається із меморіального ордера №1669437 від 02 грудня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» перераховано на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 32125,04 гривень .

За період з лютого 2014 року по серпень 2014 року ОСОБА_1 здійснювались платежі на погашення заборгованості за договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, що підтверджується наданими ОСОБА_1 квитанціями. Зокрема, згідно квитанції №7138512 від 12 лютого 2014 року ОСОБА_3 сплачено 1642 гривні; квитанції №11523691 від 17 квітня 2014 року – 1810 гривень; квитанції №4767427 від 22 травня 2014 року – 1624 гривень; квитанції №6080030 від 11 серпня 2014 року – 1641,40 гривень. Всього ОСОБА_1 сплачено коштів в рахунок погашення боргу в сумі 6735,40 гривень.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», покликаючись на порушення ОСОБА_1 графіку платежів по кредитному договору, вказує, що станом на 22 лютого 2018 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором №GP-7095620 від 01 лютого 2014 року у розмірі 63528,77 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту складає 34602,01 гривень; заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом складає 6595,24 гривень; заборгованість за несплаченими комісіями за обслуговування кредитом складає 22331,52 гривень, на підтвердження чого долучено Довідку про стан та історію заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 лютого 2014 року.

В підписаній між сторонами 01 січня 2014 року Пропозиції укласти договори (оферта) №GP-7095620 зазначено, що сама пропозиція разом з викладеними в ній Умовами та у відповідності чинних Загальних умов Договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, останні є невід`ємною частиною цієї Пропозиції.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимогами частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Вимогами частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2019 року визнано недійсним договір №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості 475,32 гривень щомісяця та усього за 48 місяців 22815, 36 гривень, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк».

Відтак, вимога ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 22331,52 гривень є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Разом із цим, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 01.12.2014 року не підписував Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, що за приписами пропозиції укласти договір (оферта) від 01.12.2014 року, які є невід`ємною частиною пропозиції, та судом взагалі не встановлено факту існування та змісту Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, що мали бути частиною договору №GP-7095620 від 01.12.2014 року.

Згідно із вимогами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із вимогами частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У поданому 26 лютого 2018 року зустрічному позові, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» покликається на наявне у нього право про дострокове стягнення заборгованості, у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 . Графіку погашення платежів.

На підтвердження викладених обставин ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» надано суду письмову вимогу №109 від 20 березня 2017 року, направлену на адресу ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , у якій повідомлено про необхідність виконати зобов`язання за договором №GP-7095620 від 01.12.2014 року в строк до 27 березня 2017 року, а у випадку невиконання зазначеної вимоги Банк застосує позасудове стягнення шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, або примусове судове стягнення заборгованості.

Відтак, 23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною вчинено виконавчий напис №1916, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, яка виникла за період з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2017 року в розмірі 53025,53 гривень, та складається із: 18387,99 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12825,12 гривень – прострочена заборгованість за комісією; 5279,77 гривень – прострочена заборгованість за процентами; 16214,02 гривень – строкова заборгованість за сумою кредиту; 253,44 гривень – строкова заборгованість за комісією; строкова заборгованість за процентами – 65,19 гривень.

Окремо, слід наголосити, що вимога ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 20 березня 2017 року направлена ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .

При цьому, як убачається із відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 19 листопада 2005 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, з 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 .

Натомість, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відтак, направивши позичальнику вимогу про дострокове погашення заборгованості та звернувшись до нотаріуса із вимогою про вчинення виконавчого напису про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором №GP-7095620 від 01 грудня 2014 року, банк втратив своє право на подальше нарахування відсотків. Натомість, незважаючи на вчинений нотаріусом виконавчий напис 23 травня 2017 року ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» продовжував нараховувати ОСОБА_1 проценти, що зазначено у Довідці про стан та історію заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 лютого 2014 року.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 6595,24 гривень.

Щодо стягнення суми боргу, то з урахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми грошових коштів на погашення боргу у розмірі 6735,40 гривень , від суми отриманих ним кредитних коштів у розмірі 32125,40 гривень, з ОСОБА_1 підлягають стягненню 25389,58 гривень заборгованості за кредитним договором №GP-7095620 від 01 лютого 2014 року.

Відтак, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № GP – 7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 25 389, 58 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису - задовольнити частково .

Визнати таким , що не підлягає до виконання виконавчий напис від 23 травня 2017 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни про стягнення із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № GP – 7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 53625,53 гривень; плати за вчинення нотаріальної дії в розмірі 600 гривень, зареєстрований в реєстрі за № 1916.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в користь ОСОБА_1 704,80 гривень сплаченого судового збору.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № GP – 7095620 від 01 грудня 2014 року в розмірі 25 389 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять ) гривень 58 копійок .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві ) гривні сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 23 березня 2020 року.

Реквізити сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», адреса місцезнаходження – вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851.

Третя особа: приватний нотаріус Гамаль Ірина Миколаївна, місце знаходження – вул. Московська,43/11, м. Київ , 01015.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка