Ухвала суду № 88441932, 24.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4003/20

Провадження № 1-кс/638/931/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Слідчого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання начальника відділення СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Багдасарова К.С., про арешт майна, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Аракеляном В.О., по кримінальному провадженню №12020220480001137 від 17.03.2020 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, -

встановив:

До слідчого судді звернувся начальник відділення СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з клопотанням, в якому просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Apple Iphone 7» в корпусі чорного кольору в чохлі синього кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , всередині якого знаходиться сім-картка оператора стільникового зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_2 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні СВ Шевченківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220480001137 від 17.03.2020 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

Слідчий зазначає, що 17.03.2020 року приблизно о 08 год. 50 хв. поблизу будинку за адресою: м.Харків, вул.Новгородська буд.22 було виявлено гр. ОСОБА_1 , у якого в ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено полімерний пакет із речовиною рослинного походження всередині, яку останній зберігав з метою збуту.

17.03.2020 року у період часу з 10.42 год. по 10.50 год. слідчим в присутності понятих був проведений огляд місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої поблизу будинку за адресою: м.Харків, Шевченківський р-н, вул.Новгородська, 22. Поблизу вищевказаної будівлі був виявлений гр. ОСОБА_1 , який добровільно надав належний йому мобільний телефон марки «Apple Iphone 7», в корпусі чорного кольору в чохлі синього кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , всередині якого знаходиться сім-картка оператора стільникового зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_2 , а також полімерний згорток з речовиною рослинного походження всередині.

На час звернення з клопотанням є підстави вважати, що вилучені речі під час огляду місця події зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та необхідні для проведення ряду судових експертиз.

Слідчий зазначає, що вилучені речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення - злочину та є речовим доказом у даному кримінальному правопорушенні, необхідні для проведення ряду судових експертиз, а також визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а тому є необхідність у арешті вказаного майна.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явились, слідчий надав заяву, в якій просив клопотання розглянути без його участі, клопотання підтримав.

Власник майна в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій не заперечував проти накладення арешту на мобільний телефон.

Розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного.

В провадженні СВ Шевченківського ВП ГУНП України в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12020220480001137 від 17.03.2020 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 17.03.2020 року о 08.50 год біля будинку за адресою: м.Харків, вул.Новгородська, 22 було виявлено ОСОБА_1 , у якого було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яку останній зберігав з метою збуту.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 168, ч. 2, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (ч.1 ст.167 КПК України), а й іншим особам.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Встановлено, що 17.03.2020 року у період часу з 10.42 год. по 10.50 год. слідчим в присутності понятих був проведений огляд місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої поблизу будинку за адресою: м.Харків, Шевченківський р-н, вул.Новгородська, 22. Поблизу вищевказаної будівлі був виявлений гр. ОСОБА_1 , який добровільно надав належний йому мобільний телефон марки «Apple Iphone 7», в корпусі чорного кольору в чохлі синього кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , всередині якого знаходиться сім-картка оператора стільникового зв`язку ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_2 , а також полімерний згорток з речовиною рослинного походження всередині.

Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його слідчим, склад майна, на яке слідчий просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, приймаючи до уваги, що не застосування арешту саме в такий спосіб, про який просить слідчий, може призвести до знищення, втрати або пошкодження майна, щодо якого ставиться питання про накладення на нього арешту, впевнившись, що слідчим надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Також слідчий суддя враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст.174 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання начальника відділення СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Багдасарова К.С., про арешт майна, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Аракеляном В.О., по кримінальному провадженню №12020220480001137 від 17.03.2020 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон марки «Apple Iphone 7» в корпусі чорного кольору в чохлі синього кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , всередині якого знаходиться сім-картка оператора стільникового зв`язку ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Д.В.Цвірюк