Постанова № 8844062, 12.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.02.10Справа №2а-12022/09/0/0170 о 13 годині 56 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю

представника позивача Міндіч Марини Олександрівни, довіреність №5 від 05.01.10р.,

представника відповідача Коновалової Поліни Сергіївни, довіреність № 7/10 від 09.12.09 р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з Обмеженою відповідальністю «Делішес»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з Обмеженою відповідальністю «Делішес» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом (з урахуванням збільшення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Кримпро скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009651502/0 від 10.06.2009р., №0009651502/1 від 10.08.2009р., №0013921502/1 від 10.08.2009р., №0013921502/2 від 20.10.2009р, №0009651502/2 від 20.10.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем незаконно були винесені рішення про застосування фінансових санкцій за порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.1997р., оскільки позивач правомірно включив податкові накладні, отримані від ТОВ «Петруцалек» від 12.02.2008р. на суму 9773,62грн. (в тому числі сума ПДВ 1628,94грн.); ТОВ «Декоста» від 30.11.2008р. на суму 5752,78грн. ( в тому числі сума ПДВ 958,80грн.), ПП «Віп – Торг» від 28.02.2008р. на суму 3577,72грн. (в т.ч. сума ПДВ 533,02грн.) до податкового кредиту звітного періоду та із дотриманням строку, встановленого п.15.3.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових заперечення на адміністративний позов (а.с.49-50), зазначивши, що у результаті проведення перевірки податкових декларацій ТОВ «Делішес» за квітень – грудень 2008р., січень – березень 2009р., встановлено неправомірне включення у склад податкового кредиту за жовтень 2008року та березень 2009року податкових накладних, виписаних у інші податкові періоди, зокрема у лютому та листопаді 2008року, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3120,76грн. При включенні податкових накладних, виписаних у минулих періодах, до податкового кредиту за жовтень 2008року та березень 2009року позивачем порушені вимоги п.7.2.6, п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4 , п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім цього, оскільки під час розгляду скарг позивача було встановлено, що по факту заниження податкового зобов’язання з ПДВ за березень 2009р. та за жовтень 2008р. штрафні санкції повинні складати 1560,38грн., що на 121,76грн. більше, ніж визначено в податковому повідомленні – рішенні №0009651502/0 від 10.06.2009р., сума штрафних санкцій була збільшена на 121,76грн., про що було винесене податкове повідомлення – рішення №0013921502/1 від 10.08.2009р.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.09.2003р., що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.40).

          29.05.2009р. старшим державним інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Достоєвською М.Ю. відповідно до ст..11 Закону України «Про державну податкову службу», п.2.3 ч.3 «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» на підставі деталізованої інформації щодо результатів співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів здійснено перевірку податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Делішес» за період з квітня 2008р. до березня 2009р., про що складено Акт №4725/15-2 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Делішес» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування ПДВ за період з 01.04.2008р. до 31.03.2009р. (а.с.8-10).

          Актом перевірки встановлено, що позивача взято на облік, як платника податків у ДПІ в м. Сімферополі з 10.09.2003року за №10044-К та позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ від 11.03.2005р №00884401, індивідуальний податковий номер -32624701286(зворотній бік а.с.8).

          Під час проведення перевірки були використані, зокрема, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2008р. (вх. №221082 від 19.11.2008р.) та податкова декларація з ПДВ за березень 2009р. (вх. №49056 від 16.04.2009р.).

          Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначено, що підприємством у жовтні 2008р., березні 2009р. неправомірно включені в податковий кредит податкові накладні від постачальників за листопад 2008р., лютий 2008р.

          На підставі акту перевірки від 29.05.2009р., відповідачем 10.06.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0009651502/0 за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4559,38грн., з яких 3120,76грн. за основним платежем, 1438,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15).

Зазначене повідомлення – рішення оскаржене позивачем до ДПІ у м. Сімферополі (а.с.12), яке рішенням №3944/10/1/25-010 від 07.08.2009р. залишено без змін, суму застосованої штрафної санкції збільшено на 121,76грн. (а.с.13-14).

10.08.2009р. відповідачем винесені податкові повідомлення – рішення №0009651502/1, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4559,38грн., з яких 3120,76грн. за основним платежем, 1438,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0013921502/1 на суму 121,76грн. (а.с.7,16).

Податкові повідомлення – рішення №0009651502/0 від 10.06.2009 р., №0013921502/1 від 10.08.2009р. оскаржені позивачем до ДПА в АР Крим, рішенням якої за №2610/10/25-023 від 15.10.2009р. зазначені податкові повідомлення – рішення та рішення ДПІ у м. Сімферополі №3944/10/1/25-010 від 07.08.2009р. та №4466/10/1/25-010 від 04.09.2009р. залишені без змін, а повторні скарги без задоволення (а.с.29-33).

20.10.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення №0013921502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 121,76грн. (а.с.25).

20.10.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення №0009651502/2, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4559,38грн., з яких 3120,76грн. за основним платежем, 1438,62грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.27).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями – рішеннями позивач звернувся до суду.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, якій є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до вимог Закону (за виключенням винятків, передбачених п.7.2. ст.7 Закону).

Як вбачається із податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за жовтень 2008року та березень 2009року (а.с.81-103), позивачем до податкового кредиту включені наступні податкові накладні:

-          до декларації за жовтень 2008року, податкова накладна виписана ТОВ «Петруцалек» 12.02.2008року №НН-0001017 на загальну суму 9773,62грн., в тому числі ПДВ 1628,94грн.(а.с.104);

-          до декларації за березень 2009року, податкові накладні виписані ТОВ «Декоста» 30.11.2008р. на суму 5752,78грн. ( в тому числі сума ПДВ 958,80грн.)(зворотній бік а.с.18), ПП «Віп – Торг» від 28.02.2008р. №1309/01 на суму 3577,72грн. (в т.ч. сума ПДВ 533,02грн.)(а.с.62).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону.

Податкові накладні отримані позивачем 31.10.2008р. від ТОВ «Петруцалек» та 01.03.2009року від ТОВ «Декоста» та ПП «Віп-Торг», що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних(а.с.46,47,108).

Як вбачається із зазначених податкових накладних, позивачу поставлені продовольчі та непродовольчі товари.

Згідно довідки Головного управління статистика в АР Крим №05-3-06-01/280 та статуту ТОВ «Делішес», основним видом діяльності останнього є торгово-песередницька та комерційна діяльність, оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами(а.с.41,42,43).

Зазначений у податкових накладних товар фактично був отриманий позивачем про що свідчать накладні від 12.02.2008р. №РН-0013462, від 28.02.2008р. №1309/01, від 07.11.2008р., 11.11.2008р., 12.11.2008р., 13.11.2008р., 17.11.2008р., 21.11.2008р., 22.11.2008р.,25.11.2008р., 26.11.2008р.,29.11.2008р.(а.с.50,67-72).

Позивачем вартість поставленого товару була сплачена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та актами звіряння взаємних розрахунків(а.с.58, 66, 105-107).

Крім того, зазначені вище господарські операції були здійснені на підставі договорів поставки від 01.01.2006р. №106 укладеного між позивачем та КФ ПП «Віп-Торг», та від 22.09.2006р. №255 між позивачем та ТОВ «Декоста» (а.с.63-65,72-74).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на податковий кредит по зазначених господарських операціях, оскільки ним дотримані всі передбачені Законом умови щодо виникнення такого права, зокрема, відбулося фактичне виконання господарських операцій, отриманий товар використовується у господарської діяльності позивача, суми ПДВ сплачені контрагентам у складі вартості товарів, податкові накладні відповідають вимогам ст.7 Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Як вбачається із акту перевірки, єдиною підставою для виключення відповідачем із складу податкового кредиту сум ПДВ є та обставина, що податкові накладні, суми ПДВ по яких включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень2008р. та березень 2009року, були виписані у інших податкових періодах, тобто раніше, та позивачем не була подана скарга до органів державної податкової служби на дії контрагентів.

Суд вважає дане твердження відповідача є необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Із наведеного випливає, що отримувач товарів має право подати скаргу на постачальника таких товарів, та додати таку скаргу до декларації з податку на додану вартість, що є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту саме у податковий період, в яком відбулася така поставка.

Зазначеною нормою не встановлено обов’язку отимувача товарів подати відповідну скаргу.

Крім того, ані зазначеною нормою ані іншою нормою Закону не встановлено правило, за яким платник податку втрачає право на податковий кредит у разі не включення сум ПДВ до податкового кредиту у період, в якому зазначені суми були сплачені постачальникам у складі вартості товарів.

Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За таких обставин, оскаржувані рішення не відповідають вимогам закону, а відтак позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню повністю.

          Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного випливає, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві ТОВ «Делішес» просить суд скасувати рішення №0009651502/0 від 10.06.2009р., №0009651502/1 від 10.08.2009р., №0013921502/1 від 10.08.2009р., №0013921502/2 від 20.10.2009р, №0009651502/2 від 20.10.2009р. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів ТОВ «Делішес», суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0009651502/0 від 10.06.2009р., №0009651502/1 від 10.08.2009р., №0013921502/1 від 10.08.2009р., №0013921502/2 від 20.10.2009р., №0009651502/2 від 20.10.2009р.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 17.02.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0009651502/0 від 10.06.2009р.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0009651502/1 від 10.08.2009р.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0013921502/1 від 10.08.2009р.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0013921502/2 від 20.10.2009р.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0009651502/2 від 20.10.2009р.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, ідентифікаційний код 32624767) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Москаленко С.А.