Постанова № 8844061, 09.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.04.10Справа №2а-1532/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанській Т.С., при секретарі Левченко Д.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил"

до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача – Теплякова Л.М., довіреність №35/04-190 від 02.03.2010;

від позивача – Юрченко Ю.В., довіреність № 09/01-10 від 27.01.2010;

від відповідача – Костіна О.С., довіреність № 1 від 18.01.2010;

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стабил"звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції в м. Феодосії АР Кримпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001761502/0 від 14.07.2009, № 0012101502/1 від 07.09.2009, № 0012101502/2 від 18.11.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.07.2009 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил"з питань дотримання податкового законодавства повноти нарахування податку на додану вартість за липень 2008, серпень 2008, вересень 2008, березень 2009, у результаті якої виявлене порушення позивачем вимог п.п 7.2.6 п. 7.2. ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки № 1642/05-2/24862574 від 01.07.2009 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001761502/0 від 14.07.2009, № 0012101502/1 від 07.09.2009, № 0012101502/2 від 18.11.2009, які прийняті з порушення вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим винесені правомірно та згідно норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 посадовими особами ДПІ в м. Феодосії АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Стабил"з питань дотримання податкового законодавства повноти нарахування податку на додану вартість за липень 2008, серпень 2008, вересень 2008, березень 2009.

За результатами перевірки відповідачем 01.07.2009 складено акт № 1642/05-2/24862574, за яким вбачається про порушення позивачем пп.7.2.6., 7.5.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон про ПДВ), щодо заниження податкового кредиту за липень 2008 у сумі 101667,00 грн., за серпень 2008 у сумі 918,00 грн., за вересень 2008 у сумі 165,00 грн., за березень 2009 у сумі 46,00 грн.

14.07.2009 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001761502/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 154428,50 грн., у тому числі 102796,00 грн. основного платежу, 51632,50 грн. штрафних санкцій.

22.07.2009 позивачем була подана скарга до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Кримпро скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2009. Рішенням ДПІ в м.Сімферополь від 04.09.2009 первинна скарга задоволена частково, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0001761502/0 від 14.07.2009 в частині застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість у сумі 234,50 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

07.09.2009 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0012101502/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 154194,00 грн., у тому числі 102796,00 грн. основного платежу, 51398,00 грн. штрафних санкцій.

14.09.2009 позивачем подана повторна скарга до Державної податкової адміністрації в АР Крим, що залишена без задоволення рішенням ДПА в АР Крим від 11.11.2009 №2840/10/25-023.

18.11.2009 відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0012101502/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 154194,00 грн., у тому числі 102796,00 грн. основного платежу, 51398,00 грн. штрафних санкцій.

28.01.2010 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до акту перевірки встановлено про неправомірне включення до податкового кредиту (по гр.3 «період виписки податкових накладних») податкові накладні від постачальників за періоди, перевірені актом документальної перевірки, а саме.

Згідно податкових накладних:

від 31.01.2008 №10 від ТОВ «Акім» у сумі 300000,00 грн.,

від 29.02.2008 №14 від ТОВ «Акім» у сумі 310000,00 грн.,

від 21.06.2006 №725 від Служби «Укрінвестекспертиза» в АР Крим у сумі 5510,40 грн.,

від 27.12.2007 №33799 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 29,81 грн.,

від 05.03.2007 №76 від ПП «Таврида» у сумі 502,45 грн.,

від 27.03.2007 №31 від ПП «Таврида» у сумі 117,49 грн.,

від 01.10.2007 №28007 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 0,08 грн.,

від 30.10.2007 №28008 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 14,92 грн.,

від 12.09.2007 №25009 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 0,08 грн.,

від 24.09.2007 №25010 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 14,92 грн.,

від 16.11.2007 №30910 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 0,96 грн.,

від 27.11.2007 №30911 від ГКП «Севгорводоконал» у сумі 9,24 грн.,

від 16.05.2008 №318 від ТОВ «Жасмін і Ко» у сумі 300,00 грн.,

від 23.10.2007 №24017493 від ТОВ «Технооптторг-Трейд» у сумі 215,00 грн.,

від 22.01.2007 №148/44 від ВАТ «Крименерго» у сумі 59,28 грн.

Як вказує відповідач, податковим періодом є 1 календарний місяць, склад податкового кредиту конкретизується звітним періодом, діюче законодавство не надає право платнику податків приймати самостійне рішення про відстрочку реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після наступу дати виникнення права на податкових кредит.

16.04.2009 позивач сформував податкову декларацію з податку на додану вартість. Відповідно до рядку 10.1 кол.Б декларації сума податкового кредиту склала 61922,00 грн.

16.10.2008 позивач сформував податкову декларацію з податку на додану вартість. Відповідно до рядку 10.1 кол.Б декларації сума податкового кредиту склала 46719,00 грн.

18.09.2008 позивач сформував податкову декларацію з податку на додану вартість. Відповідно до рядку 10.1 кол.Б декларації сума податкового кредиту склала 60195,00 грн.

18.08.2008 позивач сформував податкову декларацію з податку на додану вартість. Відповідно до рядку 10.1 кол.Б декларації сума податкового кредиту склала 5580859,00 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит, але ж не зобов’язує його сформувати податковій кредит по даті здійснення першої події. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків у липні, серпні, вересні 2008 та березні 2009, що підтверджується копією реєстрів вхідних податкових накладних, та не оскаржується відповідачем, вказані суми ПДВ були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за липень, серпень, вересень 2008 та березень 2009 року у повній сумі.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як бачимо, відповідно до Закону про ПДВ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Згаданий абз. 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 №165, дублює наведену норму Закону про ПДВ, тобто теж вказує на відповідне право (а не обов'язок!) платника податку.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону про ПДВ єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином суд надходить висновку, що наявність податкової накладної є належним доказом, що підтверджує суму податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до загальних критеріїв адміністративної процедури. Серед яких є принцип розсудливості, згідно котрому суб’єкт владних повноважень повинен діяти логічно, відповідно до здорового глузду, загальноприйнятих моральних стандартів та відповідно до обов’язків, покладених на нього за законом.

Висновок посадових осіб відповідача вказаним принципам не відповідає, тому суд визнає неправомірним нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість 462816,50.

Оскільки суд визнає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то також визнає неправомірним нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 154428,50 грн.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень чинного законодавства з боку позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем податкове повідомлення–рішення від прийнято неправомірно, у зв’язку з чим повинно бути скасовано.

В судовому засіданні 09.04.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 13.04.2010.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Кримвід 14.07.2009 № 0001761502/0, від 07.09.2009 № 0012101502/1, від 18.11.2009 № 0012101502/2.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабил"з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Ольшанська Т.С.