Рішення № 88432333, 02.03.2020, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/336/19

Провадження № 2/163/17/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Семенюк К.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в особі законного представника ОСОБА_3 ) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві (з врахуванням уточнення заявлених вимог) представник позивачів просив стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_2 18 564 гривні страхового відшкодування та 7 711,56 гривні пені, 3% річних та інфляційних втрат; в користь ОСОБА_3 - 181 436 гривень страхового відшкодування, 75 369,15 гривні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вимоги обґрунтовано тим, що 07.03.2018 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_6 допустив зіткнення керованого ним автомобіля "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1 , із гужовою підводою під керуванням ОСОБА_7 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Відповідальність водія автомобіля "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес".

26.04.2018 року ТОВ "ЮК "ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС" подано заяву про виплату страхового відшкодування матері потерпілого ОСОБА_2 , дружині потерпілого ОСОБА_3 , дітям потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в загальній сумі 200 000 гривень. 13.08.2018 року в адресу відповідача надіслано додаткові документи разом з постановою про закриття кримінального провадження.

Листом від 22.10.2018 року ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" відмовило у здійсненні страхового відшкодування з тих мотивів, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки та з вини самого потерпілого, через що у водія забезпеченого транспортного засобу не виникло зобов`язання відшкодовувати шкоду.

Представник позивачів таку позицію відповідача вважає безпідставною з огляду на сталу судову практику, яка не відносить гужовий транспорт, запряжений конем, до джерел підвищеної небезпеки. Через це на спірні правовідносини поширюється дія положень ст.1187 ЦК України. Оскільки за матеріалами справи не встановлено дії непереборної сили або умислу потерпілого, на водія транспортного засобу покладається обов`язок відшкодування шкоди, а в даній справі - сплата страхового відшкодування на відповідача. У зв`язку з безпідставною невиплатою такого відшкодування, яке є грошовим зобов`язанням, представник позивача вважає наявними підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На позовну заяву представник відповідача подав письмові пояснення, у яких підтвердив свою правову позицію щодо кваліфікації ДТП як зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки. Крім цього, вважав доведеною дію непереборної сили щодо водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки відповідно до постанови про закриття кримінального провадження цей водій не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

В судове засідання позивачі та їх представник не з`явились. Від представника надійшла письмова заява про проведення розгляду за його та довірителів участі і підтримання заявлених вимог.

Представник відповідача (в режимі відеоконференції) позов не визнав з тих же підстав, що викладені в письмових поясненнях.

Представник ТОВ "ЮК "ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС" в засідання не з`явився, заяви чи клопотання щодо суті позову та процедури його розгляду не від товариства у суд не надходили, що третя особа належним чином була повідомлена про час і місце розгляду.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

07.03.2018 року на 29 км + 550 м автодороги Т-03-02 унаслідок зіткнення автомобіля "Фольксваген Пасат Б4", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та гужової підводи під керуванням ОСОБА_7 сталася дорожньо-транспортної пригоди.

08.03.2018 року по факту цієї пригоди було відкрито кримінальне провадження № 12018030150000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

01.04.2018 року водій гужової підводи ОСОБА_7 від одержаних тілесних ушкоджень помер в неврологічному відділенні ТМО Любомльського та Шацького районів.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Фольксваген Пасат Б4", номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" за полісом серії АМ № 2105500 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивачі у справі є близькими родичами загиблого ОСОБА_7 , а саме: ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_2 є його матір`ю; ОСОБА_3 - дружиною відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - малолітніми дітьми, що стверджено свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

26.04.2018 року представник позивачів подала відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування: кожному вищевказаному близькому родичу по 11 169,00 гривень моральної шкоди, крім цього, матері - 7 395,00 гривень витрат на поховання, дружині - 16 120,09 гривень витрат на лікування чоловіка; кожній дитині - по 67 014,00 гривень витрат на утримання. На підтвердження заявлених сум, серед іншого, до заяви були додані підтверджуючі документами (товарні чеки на придбання товарів для поховання, фіскальні чеки на придбання медичних препаратів).

10.05.2018 року та 21.05.2018 року представник позивача відповідачу додатково надала медичну документацію на загиблого.

13.08.2018 року ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" надіслало представнику позивачів повідомлення про припинення перебігу строку на прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування відповідно до ч.2 п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням в кримінальному провадженні законної сили.

13.08.2018 року представник відповідачів надіслав відповідачу копію постанови слідчого СВ Любомльського ВП ГУНП у Волинській області від 31.07.2018 року про закриття кримінального провадження; 20.08.2018 року - довідку щодо отримання дружиною загиблого ОСОБА_7 держаної соціальної допомоги на підтвердження перебування дітей на утриманні останнього.

Згідно із вищевказаною постановою слідчого від 31.07.2018 року водій автомобіля ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду на гужовий віз, що встановлено висновками інженерно-транспортних експертиз, і у зв`язку з цим кримінальне провадження № 12018030150000061 було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Таке рішення слідчого не оскаржене і чинне на момент вирішення цивільного позову.

22.10.2018 року посадова особа ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" представнику позивача надала письмову відмову у виплаті страхового відшкодування з огляду на порушення Правил дорожнього руху самим загиблим ОСОБА_7 та взаємодією двох джерел підвищеної небезпеки, що виключає визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком, оскільки за таких обставин у водія забезпеченого транспортного засобу не виникає цивільно-правової відповідальності за її наслідки.

Отже, питання виплати позивачам страхового відшкодування та спір у даній справі стосується віднесення гужової повозки до джерела підвищеної небезпеки.

Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у ч.1 ст.1187 ЦК України.

Згідно із цією нормою джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 Постанови №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (далі - Постанова від 01.03.2013 року №4) роз`яснив, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Правовий аналіз вищенаведеного законодавчого визначення джерела підвищеної небезпеки та роз`яснень судової практики застосування цієї норми дає підстави для висновку, що гужовий транспорт, запряжений конем, в даному випадку не має ознак джерела підвищеної небезпеки (неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди).

При цьому джерелом підвищеної небезпеки не можна вважати домашніх (свійських) тварин, зокрема коня, а інших особливих властивостей цієї тварини у даному конкретному випадку, які б створювали підвищену небезпеку (ймовірність заподіяння шкоди), по справі не встановлено.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй ухвалі від 10 листопада 2010 року по справі № 6-8797св10 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.01.2019 року по справі № 274/4882/17-ц.

Таким чином, зіткнення автомобіля "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1 , з гужовою підводою під керуванням ОСОБА_7 не може бути кваліфіковано як взаємодію двох джерел підвищеної небезпеки.

У зв`язку із цим у спірних правовідносинах положення ст.1188 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) застосуванню не підлягають.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи шкоди джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом викладених у пункті 7 Постанови від 01.03.2013 року № 4під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Таких ознак непереборної сили стосовно водія автомобіля ОСОБА_6 по справі не встановлено, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася виключно з участю двох учасників дорожнього руху (автомобіля та гужової повозки) згідно із п.1.10 Правил дорожнього руху без наявності будь-яких зовнішніх чинників, які б стали причиною ДТП чи цьому сприяли.

Недотримання водієм гужової повозки певних Правил дорожнього руху та відсутність у водія автомобіля технічної можливості уникнення зіткнення, відповідно, відсутність його вини у ДТП, не свідчить про наявність зовнішнього характеру невідворотності цієї події.

З наведених мотивів відсутні підстави для застосування положень ч.5 ст.1187 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.999 ЦК України та наявності страхового випадку згідно п.1.12 ч.1 ст.1, ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) обов`язок по відшкодуванню шкоди, пов`язаної із смертю водія гужової повозки ОСОБА_7 покладається на страховика забезпеченого транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес".

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.24.1ст.24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Стаття 27 Закону № 1961-IV визначає порядок і розмір відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого.

Так, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1. ст.27 Закону № 1961-IV).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.2. ст.27 Закону № 1961-IV).

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п. 27.3. ст.27 Закону № 1961-IV).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4. ст.27 Закону № 1961-IV).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5. ст.27 Закону № 1961-IV).

Згідно із ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 року" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 3 723,00 гривень.

Заявлений у позові розмір страхового відшкодування щодо кожного позивача відповідає вищенаведеним нормам Закону № 1961-IV і підтверджений належними доказами.

У зв`язку із цим, матері, дружині та двом дітям загиблого підлягає відшкодуванню моральна шкода в сумі по 11 169,00 гривень кожному (3723 х 12 : 4); матері - 7 395,00 гривень витрат на поховання; дружині - 16 120,09 гривень витрат на лікування потерпілого; двом діям - по 67 014,00 гривень кожному на утримання (3723 х 36 : 2).

Через невиплату відповідачем страхових сум вони підлягають стягненню у примусовому порядку у заявленому в позові розмірі:

- в користь ОСОБА_2 (матері загиблого) - всього 18 564,00 гривень (11 169,00 + 7 395,00);

- в користь ОСОБА_3 (дружини загиблого), у тому числі як законного представника дітей, - 181 436,00 гривень з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування у 200 000,00 гривень (27 289,09 + 78 183,00 + 78 183,00 = 183 655,09; 18 564,00 + 183 655,09 = 202 219,09; 202 219,09 - 200 000 = 2 219,09; 183 655,09 - 2 219,09 = 181 436,00).

Відповідно до п.36.1. ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно із п.36.2. ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. …;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Пунктом 36.5. ст.36 Закону № 1961-ІV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у справі встановлено, що прострочення виплати страхового відшкодування відбулося з вини відповідача, тому наявні підстав для відповідальності останнього згідно із п.36.5 ст.35 Закону № 1961-ІV та ч.2 ст.625 ЦК України у вигляді стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за допущені дні прострочення.

Із розрахунку заявлених позовних вимог вбачається, що представник позивачів рахував період прострочення зобов`язання з 03.08.2018 року по 30.05.2019 року.

Проте, враховуючи повідомлення страховою компанією представника позивачів про припинення перебігу строку на прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування та прийняття цього рішення в межах 90-денного строку від дня коли відповідачу стало відомо про набрання законної сили прийнятого у кримінальному провадженні рішення, строк прострочення зобов`язання в даному випадку слід рахувати з 22.10.2018 року - дати письмової відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.

Строк прострочення з 22.10.2018 року по 30.05.2019 року становить 220 днів.

З розрахунку цього строку та основного боргу стосовно позивача ОСОБА_2 в сумі 18 564,00 гривень, стосовно позивача ОСОБА_3 в сумі 181 436,00 гривень стягненню з відповідача підлягають:

- в користь ОСОБА_2 : 4 010,33 гривень пені, 335,68 гривень 3 відсотків річних, 1201,12 гривень інфляційних втрат;

- в користь ОСОБА_3 : 39 195,14 гривень пені, 3 280,76 гривень 3 відсотків річних, 11 739,22 гривень інфляційних втрат.

Таким чином, заявлені позовні вимоги по своїй суті є підставними і обґрунтованими, однак з огляду на вище наведене щодо їх розміру підлягають частковому задоволенню.

Представник позивачів просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу по 7 000,00 гривень в користь кожного позивача, з яких: 250,00 гривень у зв`язку із вивченням матеріалів справи; 500,00 гривень - підготовкою та написанням позовної заяви; за участь в судовому засіданні - 1 250,00 гривень (орієнтовна кількість засідань - 5).

Оскільки в жодному судовому засіданні представник позивачів безпосередньої участі не приймав, тому відсутні підстави для стягнення витрат у цій частині.

Отже, зважаючи на фактично надані по справі послуги на професійну правничу допомогу, з відповідача в користь позивачів слід стягнути по 750,00 гривень (250 + 500).

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_2 18 564 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні страхового відшкодування, 4010 (чотири тисячі десять) гривень 33 копійки пені, 335 (триста тридцять п`ять) гривень 68 копійок 3 відсотків річних, 1201 (одну тисячу двісті одну) гривню12 копійок інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_3 та в її особі в користь неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 181 436 (сто вісімдесят одну тисячу чотириста тридцять шість) гривень страхового відшкодування, 39 195 (тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 14 копійок пені, 3280 (три тисячі двісті вісімдесят) гривень 76 копійок 3 відсотків річних, 11 739 (одинадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 22 копійки інфляційних втрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_2 750 (сімсот п`ятдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_3 750 (сімсот п`ятдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти заявлених судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Ім`я позивача - ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_6 .

Ім`я позивача - ОСОБА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_7 .

Найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес"; місце знаходження: вулиця Велика Васильківська 72, місто Київ; код ЄДРПОУ - 32638319.

Дата складання повного судового рішення - 12 березня 2020 року.

Головуючий : суддя С.С.Чишій