Ухвала суду № 88431577, 25.03.2020, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/2874/15-к

Провадження №1-кп/930/126/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2020 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Царапори О.П.

за участю секретаря судових засідань: Вакар Г.І.

з участю прокурора: Недзельської О.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника обвинуваченого: Нечепуренка Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Немирові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань №12015020240000523 від 13.08.2015 року відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кантелина Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 12015020240000523 від 13.08.2015 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Прокурор Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області Мацютевич Б.М. подав до суду клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно якого ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 21.01.2020 року було надано дозвіл на його затримання для розгляду вказаного клопотання.

Своє клопотання прокурор мотивує, тим що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи засудженим 12 грудня 2014 року Гайсинським районним судом Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., за що судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин.

Так, ОСОБА_1 працюючи на підставі наказу № 34-ОС від 12.08.2013 на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у Немирівському відділенні TOB «ПК «Зоря-Поділля», достовірно знаючи те, що відповідно до меморандуму № 36 від 23.03.2015 «Про співпрацю та соціальне партнерство», укладеного між ним та адміністрацією Немирівського відділення TOB «ПК «Зоря-Поділля», він несе повну матеріальну відповідальність за надані матеріально-технічні цінності на умовах, передбачених чинним законодавством України з моменту його підписання до 31.12.2015, маючи намір на привласнення чужого майна, яке йому було ввірене, під час виконання сільськогосподарських робіт в с. Забужжя Немирівського району Вінницької області, протягом робочої зміни 7 серпня 2015 року, використовуючи саморобний пристрій, виготовлений з гумового шлангу, електродвигуна та краника, умисно злив з паливного баку закріпленого за ним колісного трактора марки «CASE 255 MAGNUM» з д.н. НОМЕР_1 л дизельного пального, вартістю 19,50 грн. за 1 л, загальною вартістю 780 грн., яке у подальшому привласнив та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ТОВ «ГЖ «Зоря-Поділля» матеріального збитку на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 191 КК України, - як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене повторно.

У судові засідання від 10.07.2019 року, 30.10.2019 року та 26.11.2019 року, ОСОБА_1 не прибув, хоча був повідомлений про розгляд справи завчасно, про причини неявки суд не повідомляв. Судом були застосовані примусові приводи, останній з яких не виконаний у зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 за своїм місцем проживання.

Неявка у судові засідання ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років, свідчить, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи невідворотність та суворість покарання передбаченого санкцією ч. З ст. 191 КК України, перебуваючи на волі переховується від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Водночас, ОСОБА_1 знає місце проживання свідків та таким чином зможе впливати на останніх з метою зміни ними їх показань, тим самим зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи продовжить вчиняти інші злочини.

Також проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий 12.12.2014 року Гайсинським районним судом Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., вчинив інкримінований злочин в період непогашеної судимості, на шлях виправлення не став, а тому було заявлене дане клопотання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Недзельська О.О. підтримала заявлене клопотання, оскільки вважає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є спроби обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Нечепуренко Г.І. заперечували проти заявленого прокурором клопотання, клопотали щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

З досліджених матеріалів слідує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, є одруженим та має на утриманні неповнолітню дитину, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Врахувавши обставини наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я обвинуваченого; у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію обвинуваченого; його майновий стан; наявність судимостей, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, а тому прийшов висновку про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченого залишати житло з 21.00 год. до 06.00 год.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 182, 183, 193-194, 196-197, 199. 369-372, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по обвинувальному акті у кримінальному провадженні внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015020240000523 від 13.08.2015 року відносно ОСОБА_1 , - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кантелина Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України- запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном два місяці з 25.03.2020 по 25.05.2020 року в період часу з 21.00 год. до 06.00 год.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,:

1) прибувати за кожною вимогою до суду в межах даного кримінального провадження;

2) на час здійснення судового розгляду утриматися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні, допит яких не проведено в суді.

3) не відлучатися за межі місця свого проживання - АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 год. до 06.00 год..

Роз`яснити ОСОБА_1 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, а саме до 23 травня 2020 року.

Передати дану ухвалу для виконання до Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів після її оголошення через Немиріський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: О.П. Царапора