Ухвала суду № 88431435, 26.03.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/629/15-ц

2-п/132/4/20

Ухвала

Іменем України

26 березня 2020 року місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі – головуючого судді Сєліна Є.В., при секретарі судового засідання – Кулик Т.С., за участі представника ОСОБА_1 – адвоката Федорова Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Калинівського району Вінницької області, заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Федорова Юрія Андрійовича про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2015 року, ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся адвокат Федоров Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2015 року, ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 фактично ознайомився зі змістом спірного рішення лише 19 грудня 2019 року, після ознайомлення його представника – адвоката Федорова Ю.А. з матеріалами цивільної справи в приміщенні Калинівського районного суду, та в передбачений законом двадцятиденний строк звернувся із відповідною заявою про його перегляд.

Заявник – представник ОСОБА_1 /адвокат Федоров Ю.А. в судовому засіданні підтримав подану заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та просив її задовольнити, з підстав, зазначених в ній.

Представник АТ «КБ «ПриватБанк» – Байлема І.Д. в судове засідання не з`явився, із заявами чи клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.

Згідно ч.3 ст.127 ЦПК України, заява про поновлення процесуального строку, розглядається судом без повідомлення учасників справи. Відтак відсутність представника АТ «КБ «ПриватБанк» Байлеми І.Д. не перешкоджає розгляду цього питання.

З`ясувавши зміст заяви та відзиву на неї, вислухавши думку заявника щодо поновлення йому процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступних висновків:

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.04.2015р., ухваленим в цивільній справі № 132/629/15-ц за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VIK0G100001421 від 07.06.2007р. а загальному розмірі 163297дол.США, що за курсом 24,95грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.02.2015р. складає 4074260,16грн., а також витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 3654грн.

На виконання даного судового рішення, Калинівським районним судом Вінницької області виданий 03.06.2015р. виконавчий лист, на підставі якого постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчук В.В. від 30.09.2016р. відкрите виконавче провадження № 52373665.

В ході зазначеного виконавчого провадження, головним державним виконавцем Паламарчук В.В. винесено постанову від 02.10.2017р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

10.01.2018р. боржник ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, із письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого № 52373665.

Цього ж дня, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого № 52373665, та отримав її копії, про що свідчить його засвідчуваний рукописний напис на поданій заяві.

Відповідно до статті 228 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент вчинення відповідних процесуальних дій), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Згідно статті 284 ЦПК України (в чинній редакції), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, станом на 10.01.2018р. відповідач ОСОБА_1 безпосередньо знав про наявність заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.04.2015р., ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц, та відкритого на його виконання відповідного виконавчого провадження № 52373665, та отримав її копію, про що свідчить інформація наявна в матеріалах зазначеної цивільної справи, натомість заяву про скасування даного заочного рішення через свого представника – адвоката Федорова Ю.А. направив на адресу Калинівського районного суду Вінницької області лише 08.01.2019р., тобто майже через рік.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Право на справедливий суд - це право особи, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п.п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Принцип правової визначеності передбачає, що сторони не мають ставити питання про перегляд рішення, яке набрало законної сили, лише з метою досягнути нового слухання справи (Желтяков проти України, заява № 4994/04, 9 червня 2011 р., п. 43).

Як вказав Європейський суд у справі Пономарьов проти України, цей принцип зокрема порушується в разі відсутності поваги до процесуальних строків (Пономарьов проти України, заява № 3236/03, 3 квітня 2008, п. 40-41).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі одним з основоположних аспектів верховенства права принцип правової визначеності, зокрема дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення у справі «Устименко проти України» (case of Ustimenko v. Ukraine), Заява № 32053/13, від 29 січня 2016 року).

Українське національне законодавство дійсно не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для оскарження рішення до суду. Однак така свобода розсуду не може бути необмежена.

Як наголосив Європейський Суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року «право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, … таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності точно так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. …» (п. 40, 41 мотивувальної частини зазначеного рішення).

У справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів… Судова система, в якій існує можливість неодноразового скасування остаточного судового рішення, як це було встановлено у цій справі, не відповідає, як така, принципу правової певності, який становить один з основних елементів верховенства права в сенсі статті 6 § 1 Конвенції» (пункт 72, 77 мотивувальної частини рішення від 06.11.2002).

Таким чином, перегляд будь-якої справи, наприклад, через декілька років після набрання чинності рішенням суду унеможливлює справедливий та об`єктивний процес.

Як зазначено вище, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства, фактичні обставини справи, а також практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про те, що наведені заявником підстави для поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2015 року, ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є неповажними, у зв`язку з чим у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2015 року, ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц, необхідно відмовити.

Відповідно до ч.7 ст.127 ЦПК України, про відмову у поновленні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.8 ст.127 ЦПК України, ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.126, 127, 187, 258-260, 268, 284, 353 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Федорова Юрія Андрійовича про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2015 року, ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Федорова Юрія Андрійовича про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2015 року, ухваленого в цивільній справі № 132/629/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без розгляду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: