Рішення № 88430587, 17.03.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Черкаси справа № 925/1364/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В. за участю представників:

від позивача Оприсняк Б.Р., адвокат

від відповідача Желізняк Ю.В., за довіреністю

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК»

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про стягнення 488400,00 грн збитків,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення 360888,00 грн збитків, понесених у зв`язку з втратою майна, 127512,00 грн втраченої вигоди, відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» вказало на те, що збитки, заявлені до стягнення, понесені ним у зв`язку з бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке не повернуло вилучений на підставі ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси товар після скасування арешту на цей товар у повному обсязі. Позивач посилається на приписи статей 22, 1173, 1174, 1192 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, статті 169 Кримінального процесуального кодексу України. Позивач також зазначив, що зміст статей 1173-1174 Цивільного кодексу України прямо вказує, що шкода відшкодовується незалежно від вини органів або посадової особи, яка її завдала, а отже в цій справі не підлягає встановленню наявність або відсутність вини Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке не виконало приписи статті 169 Кримінального процесуального кодексу України. За доводами позивача, незважаючи на скасування арешту і неодноразові вимоги повернути товар, станом на момент звернення з позовом до суду у даній справі, товар йому не повернуто, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 360 888,00 грн, які розраховані від вартості 1 тони аміачної селітри 8202,00 грн, вказаної у специфікації (8202,00*44=360 888,00). Також позивач просить стягнути з відповідача 127512,00 грн втраченої вигоди, розрахованої на підставі довідки Торгово-промислової палати України від 01.11.2019 №2777/08.0-7.3 (а.с 73), у якій зазначено рівень цін на внутрішньому ринку України на аміачну селітру станом на 12.12.2018, який становив 11100,00-11200,00 грн за тону з ПДВ (11100,00-8202,00=2898,00 грн. 44 тони*2898,00 грн=127512,00).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду оригінали доданих документів або належним чином завірені копії цих документів, а також визначитися із позовними вимогами щодо кожного з відповідачів.

02.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» виконало вимоги ухвали суду від 22.11.2019, усунувши зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.12.2019 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

23.12.2019 відповідач надіслав до суду відзив від 21.12.2019 №1274/26/04-2019 на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 31.07.2019 у справі №712/9141/19 зобов`язано службових осіб Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» тимчасово вилучене майно, а саме 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018. Відповідач вказує, що вказана ухвала не може бути виконана, оскільки резолютивна частина ухвали не містить посилання на номер кримінального провадження, за якою адресою було вилучено майно тощо. Зазначено, що позивачем не доведено, що майно, на яке накладено арешт, належить на праві власності саме позивачу. Також не надано доказів чи є ідентичними аміачна селітра, на яку накладено арешт згідно з рішенням суду, і та, яку придбав позивач у Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» згідно з договором поставки №СТ-6/184 від 26.12.2017. Крім того, позивачем 10.12.2018 було проведено звірку залишків товару на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХАБ» та встановлено, що кількість майна, яка знаходиться на зберіганні становить 210,8 тонн. Проте, позивачем не надано доказів про звернення до компетентних органів про відсутність вищезазначеного майна. Позивачем не обґрунтовано та не доведено, що дохід (вигода) у розмірі 127512,00 грн не є абстрактним, а дійсно був би отриманий за звичайних умов. Відповідачем зазначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Стягнення матеріальної та моральної шкоди відповідно до статті 1174, 175 Цивільного кодексу України здійснюється з державного бюджету України через Державну казначейську службу України. Рахунки ГУНП в Черкаській області відкриті виключно для забезпечення діяльності управління. Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 відповідач вказав, що вона не стосується предмету спору у справі №925/1364/19, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Суд прийняв вказаний відзив до розгляду.

23.01.2020 позивач надіслав до суду відповідь від 21.01.2020 на відзив, у якій позов просить задовольнити у повному обсязі. Вказує, що відповідач посилається на неможливість виконання ухвали щодо повернення майна у зв`язку з відсутністю певних відомостей в резолютивній частині ухвали, при цьому ігнорує виконання іншої ухвали, в якій такі відомості зазначені. На думку позивача, неповернення майна, що належить позивачу, є неправомірними діями відповідача, які порушують право позивача щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Позивачем до позовної заяви додано первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують право власності на згадане майно. Враховуючи, чотири судові рішення, якими скасовано арешт на тимчасово вилучене майно та зобов`язано слідчого повернути позивачу майно, встановлено та підтверджено той факт, що саме вилучена селітра і є власністю позивача. Через безпідставне вилучення майна позивач не зміг отримати прибуток від його продажу, чим позивачу завдано збитків, які підлягають відшкодуванню.

Протокольною ухвалою від 29.01.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 судове засідання відкладено.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» (покупець - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» (постачальника) укладено договір поставки від №СТ-6/184 (далі - договір, а.с. 20-24), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві амонію нітрат (селітру аміачну) марки Б (надалі - товар) згідно зі специфікацією до цього договору, яка (які) є його невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник здійснює поставку покупцю товару (партії товару), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки ЕХW м.Черкаси, вул.Першотравнева, 72, завантажено на транспортний засіб, що відбуває та/або FCA станція Черкаси Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»; ЕХW, Рівненська область, м.Рівне, РІВНЕ-17, завантажено на транспортний засіб, що відбуває, та/або FCA станція Обарів Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»; ЕХW Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Пивоварова, 5, завантажено на транспортний засіб, що відбуває та/або FCA станція Рубіжне Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» згідно ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року). Поставка (передача) товару здійснюється безпосередньо постачальником та/або наступним вантажовідправниками: ПАТ «АЗОТ» (ідентифікаційний код юридичної особи/податковий номер: 00203826) та/або ПРАТ «РІВНЕАЗОТ» (ідентифікаційний код юридичної особи/податковий номер: 05607824) та/або ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ АЗОТ»: (ідентифікаційний код юридичної особи/податковий номер: 33270581) та/або ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (ідентифікаційний код юридичної особи/податковий номер: 40960674). Не дивлячись на вищевикладене, вантажовідправником товару може бути інша особа, визначена постачальником.

У пункті 3.3 договору закріплено, що постачальник передає товар протягом 30 (тридцяти) днів від дати надання транспортної інструкції покупцем. Постачальник при наявності поважних причин повідомляє покупця про неможливість поставки вказаної в транспортній інструкції кількості товару протягом 5 (календарних) днів з моменту одержання транспортної інструкції. В такому випадку постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку або не поставку товару. В такому випадку постачальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) банківських днів повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до пункту 3.7 договору при поставці товару на умовах FCA обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, в тому числі покупець несе ризик природної втрати пов`язаної із його перевезенням.

Датою поставки товару вважається, у випадку відвантаження залізничним транспортом, - дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній (графа номер 56 накладної) та/або дата календарного штемпеля станції відправлення (у випадку оформлення перевізного документа в паперовій формі) при здачі товару перевізнику.

Відповідно до пункту 3.8 договору при поставці товару на умовах ЕХW обов`язок продавця передати товар вважається виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупця (одержувача) у місці поставки, з цього моменту до покупця переходять ризик втрати (у тому числі природної втрати) та пошкодження товару та право власності на товар.

Датою поставки партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній та яка відповідає даті передачі товару покупцю або одержувачу, який визначений покупцем.

У пункті 3.9 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний передати покупцеві такі документи: рахунки-фактури, підписані та скріплені печаткою постачальника; паспорт якості товару (на вимогу покупця).

Відповідно до пункту 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 28 лютого 2018 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

До договору поставки №СТ-6/184 від 26.12.2017 між покупцем та постачальником були підписані Специфікації: №1 від 26.12.2017 про поставку селітри у кількості 3000 тон на суму 25 606 000,00 грн , №2 від 26.12.2017 про поставку селітри у кількості 3000 тон на суму 25 606 000,00 грн та №3 від 28.02.2018 про поставку селітри у кількості 5000 тон на суму 36 000 000,00 грн, а всього 11000 тонн.

На виконання договору поставки продавцем передано зазначений у договорі товар, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0123031 від 23.01.2018, №РН-0126037 від 26.01.2018, №РН-0127022 від 27.01.2018, №РН-0201053 від 01.02.2018, №РН-0202037 від 02.02.2018, №РН-0201055 від 01.02.2018, №РН-0202040 від 02.02.2018, №РН-0202039 від 02.02.2018, №РН-0203030 від 03.02.2018, №РН-0204015 від 04.02.2018, №РН-0205031 від 05.02.2018, а всього у кількості 1991 тонна (а.с. 25-38), які підписані постачальником та одержувачем та скріплені їх печатками.

Згідно з реквізитами, які зазначені у наведених вище видаткових накладних отримувачем аміачної селітри згідно з договором зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Балкер» (залізнична станція Умань).

За доводами позивача, 15.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХАБ» (зберігачем) було укладено договір зберігання №3, відповідно до якого позивач передав зберігачу на відповідальне зберігання майно товарної групи за кодом 31 УКТЗЕД «Добрива».

Оскільки у матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору та докази його виконання сторонами, суд позбавлений можливості встановити умови цього договору, зокрема, місце зберігання товару позивача та його виконання сторонами договору.

У провадженні Слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного Управління Національної поліції Черкаській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018251010007915 від 15.11.2018 за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України. Вказане провадження відкрите за зверненням директорки Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОМ Україна» Петраківською А.А., у якому було зазначено, що 06.08.2018 заявницею Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОХАБ» були сплачені кошти у сумі 547800,00 грн за поставку мінеральних добрив (аміачної селітри), за договором поставки №20/04/18 від 20.04.2018, але товар поставлений не був, гроші не повернуті.

18.12.2018 під час здійснення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси, на території Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ», що розташоване за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, 27 було виявлено 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено та опечатано.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 27.12.2018 накладено арешт на 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які передали на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОМ Україна».

23.01.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/15920/18 скасовано арешт на тимчасово вилучене майно - 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони (а.с. 39-44).

28.01.2019 позивач звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою №1 негайно повернути вилучене майно позивачу (а.с. 45-46). Однак, зазначена вимога залишилась без відповіді та виконання.

28.02.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/1546/19 зобов`язано слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області у кримінальному провадженні за №12018251010007915 від 15.11.2018 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018 під час проведення обшуку за адресою: м.Умань, вул.Енергетична, 27 (а.с.47-50).

07.03.2019 позивач повторно звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою №1 про негайне виконання ухвали від 28.02.2019 у справі №712/1546/19 та повернення тимчасово вилученого майна (а.с. 51-52).

Проте, вимога позивача про повернення вилученого майна залишилась без відповіді та виконання.

12.04.2019 на підставі повторно поданого клопотання слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про накладення арешту на майно, ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси накладено арешт на 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони.

25.06.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/3904/19 скасовано арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОРМ Україна», накладений за ухвалою 12.04.2019.

У цей же день 25.06.2019 позивач звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою повернути йому тимчасово вилучене майно, надавши оригінал судового рішення (а.с. 60-61). Зазначена вимога залишилась без відповіді та виконання.

31.07.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/9141/19 зобов`язано службових осіб Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК» тимчасово вилучене майно, а саме: 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018 (а.с.62-64).

12.08.2019 позивач вчетверте звернувся до начальника Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою виконати ухвалу суду у справі №712/9141/19 від 31.07.2019 та повернути тимчасово вилучене майно позивачу (а.с.65-66).

Також, позивач звертався до Ради бізнес-омбудсмена, що має статус постійно діючого консультативно-дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України, метою якого є сприяння прозорості діяльності органів державної влади, запобігання корупційним діянням або іншим порушенням законних інтересів суб`єктів підприємництва.

29.08.2019 Рада бізнес-омбудсмена звернулась до тимчасово виконуючого обов`язки начальника Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та Головного слідчого управління Національної поліції України із зверненням №20781 про вжиття невідкладних заходів щодо виконання ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 31.07.2019 у справі №712/9141/19 та повернути позивачу тимчасово вилучене майно, а саме: 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018 (а.с.67-70).

Листом від 02.09.2019 №22828/24/3/2-2019 Головне слідче управління Національної поліції України повідомило позивача про те, що лист заступника бізнес-омбудсмена направлено для організації розгляду в межах компетенції до ГУНП в Черкаській області щодо можливого порушення кримінального процесуального законодавства окремими працівниками слідчого відділу для чого необхідно організувати ретельну перевірку відомостей, викладених у листі, забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження усіх обставин та вжити необхідні заходи реагування (а.с. 71).

Листом від 25.09.2019 №10437/24/4/13-2019 ГУНП в Черкаській області повідомило позивача, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває (а.с. 72).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з органу державної влади збитків, які, на його думку, були заподіяні неправомірними діями посадових осіб цього органу.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Головне управління Національної поліції в Черкаській області, як особа, відповідальна за вилучення та повернення тимчасового вилученого майна.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (статті 328 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач відповідно до умов договору поставки №СТ-6/184 набув у власність амонію нітрат (селітру аміачну) марки Б, загальною кількістю 1900 тонн, що підтверджується належними доказами. Судом також встановлено, що хоча за умовами укладеного договору сторонами були визначено місце здійснення поставки, позивач підтверджує, що за його вимогою постачальником було здійснено поставку селітри аміачної залізничним транспортом на залізничну станцію міста Умань та отримано від його імені Товариством з обмежено відповідальністю «Балкер».

Водночас, суд критично оцінює доводи позивача щодо визнання встановленими обставини перебування майна (аміачної селітри) позивача у місті Умань за адресою вул.Енергетична, 27, як то було зазначено в ухвалах Соснівського районного суду м.Черкаси.

Згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено підстави звільнення від доказування, встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Не потребують також доведенню обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем копій ухвал слідчих суддів Соснівського районного суду м.Черкаси ними не приймалися рішення у жодній з наведених справ, а розглядалися клопотання позивача про зняття арешту з майна. Крім того, у вказаних ухвалах судом не встановлювалось питання наявності права власності позивача на майно (селітру аміачну), отже надані позивачем копії ухвал є доказами, які не мають заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судом також встановлено та не заперечується представниками, що в межах кримінального провадження №12018251010007915, на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси 18.12.2018 було проведено обшук на території Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ», що розташоване за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, 27 та вилучено 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони. У подальшому за ухвалами суду (у межах кримінального провадження№12018251010007915) на це майно було накладено арешт, який неодноразово скасовувався, при цьому суд накладав арешт на майно, яке, за доводами директора товариства, належало Товариству з обмежено відповідальністю «ХІМПРОМ Україна».

Частиною 1 статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 169 Кримінального процесуального кодексу України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено. Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

З огляду на наведе правові норми та встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що дії посадових осіб відповідача вчинялися ними на виконання повноважень у межах проведення досудового розслідування кримінального провадження№12018251010007915. І, враховуючи, що арешт накладався на майно, яке знаходилось на території одного товариства (Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ»), а за інформацією слідчого належало іншому (Товариству з обмежено відповідальністю «ХІМПРОМ Україна») у відповідача були відсутні підстави, після скасування арешту на це майно повертати його позивачу.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи предмет та підстави позову, до предмету доказування у даній справі, перш за все, входять встановлення обставин накладення арешту на майно - селітру аміачну, її належність саме позивачу, що свідчить про завдання йому збитків у зв`язку з втратою цього майна.

Однак, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено що майно (селітра аміачна), на яку накладено арешт, належить саме йому, не надано суду належних та допустимих доказів, що дії посадових осіб відповідача щодо арешту та вилучення селітри вчинені ними неправомірно та не доведено, що згідно з договорами зберігання майно (аміачна селітра) передано позивачем на зберігання за адресою: м.Умань, вул.Енергетична, 27.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин про втрату майна, тобто не доведено обставин завдання позивачу шкоди (понесення збитків) діями відповідача, суд не досліджує та не встановлює інші обставини, що підлягають доведенню (з огляду на предмет та підстави), зокрема, як розміру завданої позивачу шкоди, так і осіб, які повинні її відшкодувати позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, неодержаний прибуток (втрачена вигода) - це розрахункова величина вартості очікуваного приросту в майні, що базується на даних, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо іншій учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Суд зазначає, що до стягнення підлягають не будь-які передбачувані доходи, а ті доходи, які позивач мав реально одержати при відсутності порушення. Надана позивачем довідка Торгово-промислової палати України, у якій зазначено рівень цін на внутрішньому ринку України на аміачну селітру станом на 12.12.2018 не можу бути належними доказами на підтвердження отримання реальних доходів позивачем. Не можуть бути стягнені не одержані позивачем доходи за відсутності доказів того, що позивач готовий був до вчинення дій, спрямованих на одержання прибутку, мав для цього всі майнові та організаційній можливості, але з вини відповідача ці дії не були доведені до логічного завершення, або ці дії повністю були вчинені, але не принесли очікуваних доходів з вини відповідача.

Згідно з положеннями статті 74,76-77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписом статті 86 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що позивачем не доведені позовні вимоги належними доказами, тому суд відмовляє у задоволенні позову суд з мотивів безпідставності та необґрунтованості вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судовий збір покладається на позивача та йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 26.03.2020.

Суддя О.І.Кучеренко