Рішення № 88427817, 26.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м.Одеса справа № 420/1882/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредитон» про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 25.02.2020 року АСВП №61386203: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення основної винагороди; про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватним виконавцем округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни порушено частину 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» де вказано, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Позивач зазначає, що у нього відсутнє будь-яке майно розташоване у м. Києві та грошових коштів в безготівковій формі у банках, які зареєстровано в Києві та Київській області він не має. Тому законних підстав на думку позивача у приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни для відкриття провадження в Київському окрузі не було.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна надала до суду відзив, який мотивований тим, що у виконавчому написі №1817 від 13.02.2020 року (з підстав якого відкрито провадження №61386203), що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вказано місце проживання боржника (позивача) – ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Тобто виконавчим документом чітко встановлено, що вище зазначена адреса є місцем проживання боржника (позивача у цій справі).

Також відповідачем зазначено, що чинним законодавством зокрема Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття провадження.

Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни надійшов виконавчий документ – виконавчий напис №1817 від 13.02.2020 року, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа ТОВ «ФК «Кредитон» надало пояснення відповідно до яких повністю підтримує позицію відповідача, що зазначена в його відзиві на позовну заяву у справі №420/1882/20, а вимоги позивача у частині скасування винесених приватним виконавцем постанов, свідчать про його намагання ухилитися від виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення коштів кредитору (третій особі по цій справі), та пояснило що 23.03.2020 року від ОСОБА_1 надійшла електронна заява на отримання кредиту з відповідними документами, зокрема з інформацією про адресу місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, для уточнення інформації в поданій електронній заявці фахівцем відділу веріфікації ТОВ “ФК “Кредитон” здійснено телефонний дзвінок до ОСОБА_1 зокрема з метою отримання інформації щодо фактичного місця проживання. В свою чергу позивачем в телефонній розмові було повідомлено фахівця, що він не проживає за місцем реєстрації, оскільки воно знаходиться на тимчасово окупованій території України, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 10.03.2020 року адміністративний позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року відкрито позовне провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року залучено до розгляду справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредитон».

Позивач, відповідач та представник третьої особи до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку з запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину з 12 березня по 3 квітня 2020 року.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

З довідки від 30.11.2016 року №5963 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з місцем проживання: АДРЕСА_4 .

20.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредитон» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2019-11-00003962 (а.с.52-62).

13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком Володимиром Вікторовичем винесено виконавчий напис №1817 відповідно до якого з громадянина України ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання АДРЕСА_3 , фактичне місце роботи невідоме, який є Боржником за Кредитним договором 2019-11-0003962 від 20 березня 2019 року, укладеним з ТОВ «ФК «Кредитон». Загальна сума, що підлягає стягненню – 13 979,20 гривень (а.с.63).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредитон» 25.02.2020 року звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні із заявою №б/н від 20.02.2020 року про примусове виконання рішення в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1817 від 13.02.2020 року виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 13 979,20 гривень.

Після перевірки вищезазначеного виконавчого документу на відповідність вимогам чинному законодавству України, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. 25.02.2020 року винесено постанову про відкриття провадження ВП №61386203 з виконання виконавчого напису №1817 виданого 13.02.2020 року (а.с.15).

Поряд з цим приватним виконавцем також винесено постанови від 25.02.2020 року ВП №61386203 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 1307,92 гривень та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 гривень (а.с.19-22).

Також відповідачем винесено постанови від 25.02.2020 року ВП №61386203 про накладення арешту на все майно боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження та на кошти боржника, які містяться в банківських установах: ПАТ «ОТП Банк»; ГУ АТ Ощадбанк; АТ «Укрсиббанк»; АТ «Альфа Банк»; АТ «Райффайзен Банк Аваль» 14360570; Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приват Банк» 21133352; Акціонерне товариства «Універсал Банк» (а.с.23-26).

Адресою позивача згідно вищенаведених постанов зазначено: АДРЕСА_3 .

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (надалі за текстом - «Закон № 1404-VIII») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено виконавчі написи нотаріусів.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 19 Закону № 1404-VІІІ передбачено права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Статтею 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Частиною 3 статті 26 Закону № 1404-VІІІ установлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За змістом частини 5 статті 24 Закону № 1404-VІІІ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VІІІ на сторін виконавчого провадження покладено обов`язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю, зокрема, про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 року №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з п.14, ч.1, ст.7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься така інформація про особу: додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Відповідно до абз. 4, 5, 8, 11 ст.3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 року №1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з абз.17 ст.6 Закону №1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 року №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Судом встановлено, що приватний виконавець Дорошкевич В. Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Як вбачається з виконавчого напису приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком В.В. винесено виконавчий напис №1817 відповідно з якого вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд звертає увагу на те, що у виконавчому написі нотаріуса від 13.02.2020 року №1817 вказано лише, що адреса реєстрації боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

При цьому, жоден з доданих стягувачем документів: ні кредитний договір, ні будь-який інший не вказує на можливе місце проживання ОСОБА_1 саме в місті Києві, тоді як згідно паспорту він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , б.11

Також, суд зазначає про те, що при поданні стягувачем вказаної заяви, останнім не надано будь-яких доказів, які б підтверджували місце проживання позивача станом на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису від 13.02.2020 року №1817 за адресою: АДРЕСА_3 .

Водночас в матеріалах справи міститься довідка від 30.11.2016 року №5963 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана ОСОБА_1 згідно якої його адреса реєстрації АДРЕСА_6 б.11 та фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Суд критично ставиться до обставин, які зазначено третьою особою в додаткових поясненнях по цій справі, що адресу: АДРЕСА_3 ними з`ясовано в момент здійснення фахівцем відділу веріфікації ТОВ “ФК “Кредитон” дзвінку до ОСОБА_1 , який в свою чергу повідомив вказану адресу, оскільки це не підтверджено жодними доказами.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено правомірності відкриття відповідачем виконавчого провадження №61386203, керуючись місцезнаходженням ОСОБА_1 , яке жодним чином не підтверджується – АДРЕСА_1 .

Також, суд зазначає, що висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (у разі направлення виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника) доказів, які б підтверджували місце проживання боржника станом на момент подання такої заяви за відповідною адресою викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №826/7969/16.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, зважаючи на обставини даної справи, у відповідача були відсутні повноваження для відкриття виконавчого провадження №61386203, а тому постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. є протиправною і підлягає скасуванню.

Враховуючи протиправність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття провадження, суд також доходить висновку про необхідність скасування постанов: про стягнення основної винагороди; про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника, оскільки такі постанови є похідними від постанови про відкриття провадження.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Узагальнюючи вище наведене суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 7 КАС України встановлено, що адміністративний суд вирішує справи відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №1440 від 04.03.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 840,80 грн. сплаченого за квитанцією №1440 від 04.03.2020 з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, б.4-А, офіс 71-А) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження АСВП №61386203 від 25.02.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення основної винагороди АСВП №61386203 від 25.02.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження АСВП №61386203 від 25.02.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт майна боржника АСВП №61386203 від 25.02.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт коштів боржника АСВП №61386203 від 25.02.2020 року.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. сплачені за квитанцією №1440 від 04.03.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Е.А.Іванов

.