Рішення № 88427812, 25.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/897/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови листом від 7.02.20 вих.№б/н у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 на підставі, в порядку та у розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а за період з 24.06.14 по 2.08.14, починаючи з 24.06.14 по день фактичної виплати нарахованої пенсії (4.12.19) у розмірі 6175,40 грн за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати";

стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6175,40 грн та моральну шкоду у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів з огляду на несвоєчасну виплату відповідачем пенсії, нарахованої на виконання судового рішення. Окрім того, зважаючи на безпідставне невиконання пенсійним органом вимог закону, позивач стверджував, що йому завдано моральної шкоди.

2. Позиція відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 25-29/. Свою позицію відповідач мотивував посиланням на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки перерахунок пенсії позивача проведено на виконання судового рішення, а виплату заборгованості здійснено за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, зазначив, що позивачем разом з позовною заявою не надано переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.20 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та особою з інвалідністю другої групи, що настала внаслідок участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 17, 42, 48/.

З 4.08.92 позивачу призначена пенсія по інвалідності /а.с. 32, 33/.

Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.06.14 по 2.08.14. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог ст.ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.06.14 по 2.08.14, в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вже проведених виплат. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, відповідно до вимог ст. ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.06.14 по 2.08.14, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вже проведених виплат /а.с. 12-14/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5.02.15 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області залишено без задоволення, а постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а - без змін /а.с. 15-16/.

На виконання судового рішення пенсійним органом здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 24.06.14 по 2.08.14, а 16.10.19 проведено фактичну виплату коштів у розмірі 4628,60 грн /а.с. 8, 49, 50/.

24.01.20 позивач звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою від 17.01.20 щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а /а.с. 51/.

Листом від 7.02.20 вих.№305/139/К-03/8-1600/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду, не передбачено /а.с. 52/.

Не погодившись з такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Частиною першою статті 7 Закону №2050-ІІІ визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

За змістом абзацу четвертого пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд зауважує, що дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у т.ч., пенсії.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.14 у справі №21-518а14, від 11.07.17 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 6.02.18 у справі №681/423/15-а, від 20.02.18 у справі №522/5664/17, від 21.06.18 у справі №523/1124/17, від 3.07.18 у справі №521/940/17, від 5.10.18 у справі №127/829/17, від 12.02.19 у справі №814/1428/18, від 8.08.19 у справі №638/19990/16-а.

Суд враховує, що у разі нарахування суми доходу (у т.ч., пенсії) за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у разі несвоєчасного виконання рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

У цій справі позивач просить нарахувати компенсацію на частину пенсійної виплати за період з 24.06.14 по 2.08.14, що нарахована йому на підставі судового рішення - постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а.

Згадане судове рішення набрало законної сили 5.02.15, тоді як фактичну виплату пенсій на підставі цього рішення відповідач здійснив лише 4.12.19.

Отже, у спірних відносинам має місце факт несвоєчасної виплати позивачу пенсії, нарахованої на підставі судового рішення.

Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 чи Порядок №649 не містять застережень щодо відсутності підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів на суми пенсійних виплат, не проведених своєчасно з огляду на відсутність достатніх бюджетних асигнувань.

Європейський Суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "ІммобільяреСаффі проти Італії" ( 980_075 ) [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відтак, відсутність коштів для своєчасної виплати позивачу пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у справі №535/1221/14-а, не звільняють пенсійний орган від обов`язку з нарахуванням компенсації втрати доходів на суму таких пенсійних виплат.

Доводи відповідача про те, що перерахунок пенсії і відповідна доплата не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті здійснення перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 3.07.18 у справі №521/940/17 та від 8.08.19 у справі №638/19990/16-а.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги те, що суму доплати до пенсії, нарахованої на виконання постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а, ОСОБА_1 своєчасно не виплачено, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії.

А відтак, відмова ГУПФ України в Полтавській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 7.02.20 вих.№305/139/К-03/8-1600/20, є протиправною.

При цьому, оскільки такий лист пенсійного органу не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 2 частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Стосовно доводів позивача про необхідність виплати компенсації за рахунок коштів Пенсійного фонду України, суд звертає увагу на те, що статтею 6 Закону №2050-ІІІ та пунктом 7 Порядку №159 визначено різні джерела виплати компенсації. Що стосується Пенсійного фонду України, то такі компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на відповідні цілі з бюджету. Проте Закон №2050-ІІІ не визначає, з яких саме джерел виплачуються ті чи інші компенсації. Це питання врегульовано іншими правовими актами.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 7 Порядку №159 визначено, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати.

А відтак, виплату позивачу компенсації може бути проведено не виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а у тому числі, й за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з ГУПФ України в Полтавській області компенсації у розмірі 6175,40 грн, суд виходить з того, що нарахування компенсації у спірних відносинах не здійснено, а тому підстави для стягнення з відповідача компенсації відсутні.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 17.01.15 у справі №535/1221/14-а за період з 24.06.14 по 4.12.19.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2102,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Верховний Суд у постанові від 27.11.19 у справі №750/6330/17 зазначив, що неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

У контексті цього спору суд враховує, що питання невиконання територіальними органами Пенсійного фонду України вимог Закону №2050-ІІІ в частині нарахування передбаченої цим Законом компенсації на суми пенсійних виплат, обчислених на підставі судових рішень, є постійним предметом судових спорів.

При цьому Верховний Суд України, так само як і Верховний Суд, послідовно наголошують на протиправності відмови пенсійного органу у нарахуванні і виплаті такої компенсації у разі, коли має місце несвоєчасне виконання рішення суду (зокрема, постанови Верховного Суду України від 18.11.14 у справі №21-518а14, від 11.07.17 у справі №21-2003а16, постанови Верховного Суду від 6.02.18 у справі №681/423/15-а, від 20.02.18 у справі №522/5664/17, від 21.06.18 у справі №523/1124/17, від 3.07.18 у справі №521/940/17, від 5.10.18 у справі №127/829/17, від 12.02.19 у справі №814/1428/18, від 8.08.19 у справі №638/19990/16-а).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України від 2.06.16 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи зобов`язані у своїй діяльності керуватись висновками Верховного Суду з питань застосування норм права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За приписами пункту 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.19 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Суд акцентує увагу на тому, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Разом з тим, відповідних спростувань відповідачем у даній справі не наведено.

Доводи відповідача у цій частині зводяться до тверджень про недоведеність факту завдання моральної шкоди позивачем.

Натомість суд враховує, що позивач у цій справі є особою похилого віку, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та особою з інвалідністю другої групи, що настала внаслідок участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Грубе невиконання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що в силу положень частини другої статті 19 Конституції України має діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вимог Закону №2050-ІІІ та ігнорування правових висновків Верховного Суду з питань застосування положень цього Закону, за оцінкою суду, є самостійним способом заподіяння моральної шкоди позивачу.

Так, невиконання відповідачем вимог Закону №2050-ІІІ призвело до необхідності позивачу звертатись до пенсійного органу із заявою щодо нарахування та виплату компенсації, а після відмови у задоволенні такого звернення - до суду з цим позовом.

До того ж, суд враховує, що компенсації у спірних відносинах підлягають пенсійні виплати, нараховані на підставі судового рішення, яке набрало законної сили у лютому 2015 року, а фактично виконане лише у грудні 2019 року.

Таким чином, у спірних відносинах має місце невиконання відповідачем судового рішення упродовж 4 років та 10 місяців.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 11.07.17 у справі №2а-2003а16 (2а-1102/09/2670).

Суд також враховує, що невиконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог Закону №2050-ІІІ в частині нарахування компенсації на суми пенсійних виплат, обчислені на підставі судових рішень, носить систематичний характер, доказом чого є значна кількість судових проваджень з цього приводу. При цьому Верховним Судом сформовано сталу практику застосування положень названого Закону у спірних відносинах, врахування якої є обов`язком відповідача в силу наведених вище положень частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", попри те, що обставини цієї справи не містять фактів, що свідчили б про наявність підстав для неврахування згаданих висновків Верховного Суду.

У постанові від 15.08.19 у справі №823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.19 у справі №242/4741/16-ц зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (пункт 43).

За таких обставин, зважаючи на підтвердження у ході судового розгляду справи факту порушення прав позивача протиправними діями відповідача, що полягають у безпідставному невиконанні вимог Закону №2050-ІІІ та ігноруванні відповідачем правових висновків Верховного Суду з питань застосування положень зазначеного закону до спірних відносин, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2102,00 грн безпосередньо з органу, яким її завдано, тобто з ГУПФ України в Полтавській області.

При цьому визначений позивачем розмір відшкодування, що на момент розгляду справи становить один прожитковий мінімум для працездатних осіб, суд визнає адекватним та таким, що у повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, а також у певній мірі слугуватиме превентивним заходом для удосконалення відповідачем виконання своїх функцій, спрямованих на захист інтересів людини.

Отже, позов в цій частині належить задовольнити.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 17 січня 2015 року у справі №535/1221/14-а, за період з 24 червня 2014 року по 4 грудня 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба