Рішення № 88427127, 19.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/858/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державна авіаційна служба України звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Гулеватого Костянтина Вікторовича, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород", в якому просить: 1) зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №162; 2) зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , вул. Вілмоша АДРЕСА_3 , 17 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; 4) визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №44/03-01/18, затверджених наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 12.06.2018 №43-М та скасувати їх; 5) визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо видачі сертифікату №ЗК162183380889 та скасувати його.

Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення факт будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , яке здійснюється ОСОБА_1 , без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з чим Державіаслужбою України прийнято рішення про припинення будівництва, що було скеровано на адресу місця реєстрації забудовника. Однак таке у добровільному порядку виконано не було. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вважає, що вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Незважаючи на законодавчі вимоги щодо обов`язку погодження умов забудови приаеродромної території з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надало ОСОБА_1 оскаржені Містобудівні умови та обмеження забудови з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а тому такі підлягають скасуванню. Окрім того, Державіаслужбі з відкритих джерел мережі Інтернет стало відомо про те, що на підставі зазначених містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у червні 2018 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області зареєстровано сертифікат №ЗК162183380889 з реконструкції розширення банківської установи під офісно-житлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому всупереч законодавчим вимогам спеціально уповноваженим органом державного контролю (нагляду) у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не призначено позапланову перевірку з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування. Вважає, що вказані обставини свідчить про бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року за клопотанням Державної архітектурно-будівельної інспекції України було замінено первісного відповідача 2 на належного - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю.

17 березня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача №4/309-20 від 16.03.2020 р. про проведення судового засідання без його участі, аргументоване неможливістю з`явитися в судове засідання у зв`язку із запровадженими в державі заходами на протидію розповсюдженню коронавірусної інфекції.

17 березня 2020 року представник відповідача 1 також подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності з аналогічним обґрунтуванням. Окрім того, проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві.

В судове засідання 19 березня 2020 року сторони та третя особа не з`явилися.

Представники відповідачів 2, 3 та 3-ї особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином проінформовані про дату, час та місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

24 жовтня 2019 року представник відповідача 1 подав до суду відзив б/н від 24.10.2019 р., відповідно до змісту якого проти позову заперечує з мотивів його безпідставності. Вважає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 . Ужгород АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , не належить до приаеродромної території, на ній не здійснено будівництво, що становить підвищену небезпеку для людей, що б вплинуло на безпеку польотів. Вважає, що позивачем разом з експлуатантом аеропорту не надано доказів звернення до виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо визначення меж приаеродромної території, що зумовило невизначеність у питанні встановлення меж такої та відсутність у містобудівних умовах та обмеженнях необхідних погоджень. Таку інформацію до органів місцевого самоврядування було доведено тільки в березні 2019 року. Окрім того, звертає увагу суду на те, що будівництво вказаного об`єкта вже завершено, а тому вимога про зупинення проведення будівельних робіт не підглядає задоволенню. Самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, передбачених законодавством. Разом з тим, позивач не надав належних доказів, які б давали підстави відносити введене в експлуатацію в установленому порядку нерухоме майно до категорії самочинно збудованого. Стосовно позовної вимоги про знесення будівництва за рішенням суду вважає, що має бути враховано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і захисту основних прав людини. Однак, в даному випадку позивач не обґрунтував необхідність захисту безпеки польотів в м. Ужгороді ціною знесення нерухомого майна. Більше того, звернув увагу суду на те, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо права власності на таке (приміщення, квартири) ряду фізичних та юридичних осіб, що не є учасниками справи.

05 листопада 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій доводи відповідача 1 вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначає, що Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" відповідно до сертифікатів №АП 06-01 серії АА №014744 від 30.09.2014, №АП 06-01 серії АА №018092 від 30.09.2017 та №АП 06-01 серії АА №018621 від 30.03.2018 відноситься до класу "Г" та має розміри злітно-посадкової смуги 2038*40 м та приаеродромну територію в радіусі 50 км від контрольної точки аеродрому. Проведеним обстеженням приаеродромної території встановлено здійснення забудови за адресою: м. Ужгород, вул. В. Ковача без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України, що є порушенням вимог Повітряного кодексу України, Положення про використання повітряного простору України та створює загрозу для населення, що мешкає навколо аеропорту. Наголошує на тому, що питання забудови приаеродромної території було предметом розгляду Європейського суду з прав людини, відповідно до правової позиції якого втручання у це питання відповідає потребам загального інтересу.

Відповідачі 2, 3 та третя особа своїм право на подання відзиву та пояснень не скористалися.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державної авіаційної служби України (далі – Державіаслужби) надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі – ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород») (арк. спр. 49 – 55, т. 1).

Як вбачається із зазначеного акту обстеження, таке було проведено у період з 15.11.2018 р. по 25.01.2019 р. комісією за участі представників СБУ в Закарпатській області на підставі наказу від 14.11.2018 р. №102.

Відповідно до п. 3 акту, при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження, серед яких, за адресою: АДРЕСА_3 , вид об`єкта – «Будівництво офісного-житлового комплексу», забудовник – ОСОБА_1 .

На підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об`єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, Державіаслужбою винесено рішення №162 від 14.03.2019 р. про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_3 , що здійснюється ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Окрім того, ОСОБА_1 або уповноважену особу зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (арк. спр. 25, т. 1).

В подальшому 04 квітня 2019 року Державіаслужбою на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Ужгородської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі – Управління ДАБК) були скеровані звернення щодо надання копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, по об`єкту будівництва за адресою: м. Ужгород, вул. Вілмоша Ковача. Окрім того, в зазначеному зверненні Державіаслужба просила зазначених суб`єктів владних повноважень в межах компетенції вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень, про результати яких додатково повідомити уповноважений орган (арк. спр. 26 – 29, 32 – 35, т. 1).

Однак, зазначеними у зверненні адресатами витребувані документи надані не були.

Листом №1007-1-18/471 від 18.04.2019 р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомило, що відповідно до законодавчих змін з 10 вересня 2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Ужгород здійснює Управління ДАБК Ужгородської міської ради, з огляду на що з приводу порушених у зверненні питань рекомендовано звернутися до уповноваженого органу (арк. спр. 41 – 42, т. 1).

Листом №1210/03-06 від 06.05.2019 р. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив Державіаслужбу про те, що суб`єктами правовідносин на предмет погодження наміру забудови та здійснення будівництва на приаеродромній території є Державіаслужба, експлуатант аеродрому, орган місцевого самоврядування, яким надані вихідні дані для проектування, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють будівництво в межах приаеродромної території, оскільки саме на етапі видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчиняються зазначені дії. Разом з тим, функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Тому органи державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному етапі забудови вправі перевіряти тільки наявність у замовника будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином розробленої проектної документації на будівництво, проходження такою експертизи у разі її обов`язковості, здійснення будівельних робіт у відповідності до проектних рішень та будівельних норм, а також вихідних даних на проектування. Отже, не погодження наміру забудови у порядку, визначному Повітряним кодексом України, у разі відсутності посилання на необхідність здійснення такого в містобудівних умовах та обмеженнях не може бути належною підставою для відмови забудовнику у видачі дозвільних документів (арк. спр. 36 – 40, т. 1).

У відповідь на скероване Державіаслужбою звернення листом від 23.05.2019 р. Управління містобудування та архітектури повідомило, що при наданні містобудівних умов та обмежень перевіряється відповідність цільового і функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, якою в даному випадку є генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004 р., яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром «Мукачево» та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому «Ужгород». Проте на момент надання зазначених містобудівних умов та обмежень експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження (арк. спр. 30 – 31, т. 1).

Вважаючи протиправними дії Гулеватого ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та вищезазначених суб`єктів владних повноважень щодо видачі дозвільних документів та здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, оскільки такі можуть призвести до негативних наслідків в результаті можливої авіаційної події, враховуючи невиконання рішення у добровільному порядку у встановлені строки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України №3393-VI від 19.05.2011 р. (далі – ПК України).

Відповідно до преамбули ПК України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014 року, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби, відповідно до п.п. 4 п. 3 Положення про Державну авіаційну службу України, відноситься здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Зазначене також кореспондується з нормами ст. 5 ПК України.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу не погодження місця розташування об`єкта будівництва, діяльність якого може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, розташованого на приаеродромній території, з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.

Визначення поняттю «приаеродромна територія» надано в п. 84 ст. 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

П. 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України №721 від 30.11.2012 р. (далі – Порядок), встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Порядок здійснення будівництва на приаеродромній території регламентується нормами ст. 69 ПК України. Так, ч.ч. 1, 2 зазначеної статті встановлено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, в тому числі, будівництво.

Зазначене узгоджується також з п. 1.5 Порядку, відповідно до якого на приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об`єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до норм п. 56 Положення про використання повітряного простору (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Положення №954), місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, у розумінні п. 57 Положення, віднесено наступні об`єкти будівництва та реконструкції:

- аеродроми, вертодроми, постійні злітно-посадкових майданчики;

- об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єкти заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів.

- повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;

- об`єкти незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідно до п. 60 Положення, підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Отже, вимогами чинного законодавства з питань безпеки авіації передбачений обов`язок фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості здійснювати погодження об`єктів будівництва та реконструкції у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям.

Відповідно до п. 2.1 Порядку, погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження (п. 2.3 Порядку).

Предметом даного адміністративного позову, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є питання зобов`язання вказану особу виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №162 та знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_3 .

З приводу вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Рішенням Державіаслужби від 14.03.2019 №162 ОСОБА_4 зобов`язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_3 , а також невідкладно вжити заходи щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення №954 та у спосіб, передбачений Порядком.

Відповідно до ч. 10 ст. 69 ПК України, органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Отже, норми чинного законодавства встановлюють обов`язковість рішень Державіаслужби, що стосуються припинення будівництва, у разі недотримання законодавства у сфері авіаційної безпеки.

Судом встановлено, що наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №43-М від 12.06.2018 р. було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта «Будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_5 » №44/03-01/18, замовником яких є ОСОБА_5 (арк. спр. 3 – 5, т. 2).

Сертифікатом ЗК 162183380889, виданим Управлінням ДАБК 04 грудня 2018 року, засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкта «Будівництво офісно-житлового комплексу» ( АДРЕСА_5 ) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації (арк. спр. 29, т. 2).

Суд також встановлено, що 03 лютого 2020 року ОСОБА_5 звернувся до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» із заявами №79/1-15 та №81/01-15 щодо погодження умов будівництва багатоквартирного житлового будинку в тому числі за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами розгляду яких надано висновок №56 та №58 від 06.02.2020 р. щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромній території, відповідно до яких такий об`єкт будівництва не є перешкодою на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» та не впливає на безпеку польотів згідно з першою групою критеріїв оцінки; об`єкт, що не є заввишки 45 і більше метрів, об`єкт, що не являється повітряною лінією електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність якого може призвести до погіршення видимості в районах аеродрому, який не створює загрози безпеці повітряного руху або перешкоджає роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), що не є об`єктом заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею та не підлягає обов`язковому погодженню Державіаслужбою України (акр. спр. 87 – 88, т. 2).

Окрім того, відповідно до висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, об`єкт будівництва – багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 , м. Ужгород, не впливатиме на польоти повітряних суден за встановленими правилами на аеродроми, обслуговування повітряного руху на яких здійснюється Украерорухом, та на роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, які належать Украероруху (акр. спр. 87 – 88, т. 2).

Отже, на момент розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_5 отримав погодження на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_3 від експлуатанта аеродрому та провайдера аеронавігаційного обслуговування, а тому рішення №162 Державіаслужби в цій частині являється виконаним.

З метою прийняття рішення з приводу позовної вимоги про знесення самочинного будівництва суд повинен дослідити правову сутність такого поняття.

Так, зокрема, самочинним будівництвом, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Вказані положення в частині, що стосуються питання знесення самочинно збудованих об`єктів, кореспондуються також з положеннями ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі – Закон).

Таким чином, знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та може застосовуватися за рішенням суду тільки у разі, якщо перебудова такого об`єкта є неможливою, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення.

Жодних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування заходів, передбачених абз. 2 ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, позивачем до суду надано не було.

Разом з тим, за правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тому суд вважає, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_5 , задоволенню не підлягають.

Щодо звернених до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Разом з тим, ч. 4 ст. 69 ПК України встановлює також обов`язок експлуатанта аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженої ним особи доводити до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території, інформацію про розміри приаеродромної території. При цьому встановлено, що розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Одночасно згідно ч. 5 ст. 69 ПК України передбачено, що для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною передумовою погодження органом місцевого самоврядування умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації є інформування експлуатантом аеродрому такого суб`єкта владних повноважень про розміри приаеродромної території.

З матеріалів справи вбачається, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» повідомило Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року, скерувавши на адресу такого лист №27/01-15 (арк. спр. 43 – 44, т. 1).

Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем вказана обставина спростована не була.

Отже, станом на день видачі ОСОБА_5 містобудівних умов та обмежень забудови за адресою: АДРЕСА_5 – 12 червня 2018 року до органу місцевого самоврядування не була доведена інформація про розміри приаеродромної території.

Зазначені обставини вказують на відсутність протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо погодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , з Державіаслужбою.

Розглядаючи обґрунтованість позовних вимог, які стосуються визнання протиправності дій Управління містобудування та архітектури щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови та їх скасування, суд виходить з наступного.

Ч. 3 ст. 29 Закону (в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень) встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

При цьому виключні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, передбачені ч. 4 ст. 29 Закону є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищенаведеним переліком підстав не передбачене право уповноваженого органу відмовити у наданні містобудівних умов та обмежень у разі неподання забудовником при зверненні із заявою погодження Державіаслужби.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 5 ст. 29 Закону, містобудівні умови та обмеження містять, серед іншого, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Таким чином, планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень, і без врахування всіх передбачених законодавством вимог, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства.

Приймаючи рішення з приводу правомірності дій органу місцевого самоврядування щодо видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень, суд виходить із мотивів та обґрунтувань позивача, а саме, видачі таких без надання погодження Державіаслужби.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що на момент видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень до відома органу місцевого самоврядування не було доведено інформацію про розміри приаеродромної території, тому суд не може самостійно робити припущення про те, що Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради очевидно було відомо, що земельна ділянка за адресою: м. Ужгород, вул. Вілмоша АДРЕСА_3 , 17 знаходиться у межах приаеродромної території ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».

Жодних доказів на спростування вказаної обставини позивачем надано не було.

З огляду на наведені обставини суд вважає, що позовні вимоги до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради задоволенню також не підлягають.

Що стосується звернених до Управління ДАБК позовних вимог, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 39 Закону передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 (далі – Порядок №461) врегульовано, серед іншого, порядок видачі уповноваженим органом сертифіката.

Так, п. 23 Порядку №461 встановлено, що сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку (п. 24 Порядку №461).

Згідно ч. 25 Порядку №461 орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку. Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).

Виключними підставами для відмови органу державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката, відповідно до ч. 7 ст. 39 Закону, є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил;

4) невиконання вимог, передбачених Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.

У звернених до Управління ДАБК позовних вимоги позивач просить суд визнати протиправними дії такого щодо видачі сертифіката №ЗК162183380889 та скасувати його. Разом з тим, жодних аргументів чи обґрунтувань протиправності таких як у поданому позові, так і в судових засіданнях не наводив.

Заявлені до відповідача 3 позовні вимоги обґрунтовує виключно тим, що таким органом проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, законодавства про безпеку авіації, не призначено в порядку пп. 3 п. 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду позапланову перевірку, не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт. Таким чином, суд констатує, що мотивація звернених до відповідача 3 позовних вимог фактично стосуються питання не проведення уповноваження органом державного контролю у сфері містобудування в порядку, визначеному законодавством, заходу державного архітектурно-будівельного нагляду за зверненням Державіаслужби.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Одним із основних засад адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін. Цей принцип полягає у тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Більше того, процесуальні норми встановлюють обов`язкові вимоги до позовної заяви, серед яких, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на вищенаведені процесуальні положення та суб`єктний склад даної адміністративної справи, суд розглядає звернену до відповідача 3 позовну вимогу крізь призму заявлених в її обґрунтування аргументів.

Так, питання видачі сертифіката (що є предметом даного позову) регламентуються нормами ст. 39 Закону та Порядку №461. Разом з тим, питання проведення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду врегульовані положеннями ст. 41-1 Закону та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №698 від 19.08.2015 р. Зазначені питання є різними за змістом та способом реалізації повноваженнями органу державного архітектурно-будівельного контролю, а тому суд не може визнати протиправність видачі уповноваженим органом сертифіката з мотивів непроведення таким заходів державного архітектурно-будівельного нагляду.

Звертаючись з даним адміністративним позовом позивач жодних аргументів на обґрунтування протиправності дій Управління ДАБК саме в частині видачі сертифіката не наводить. Разом з тим, з позовною вимогою про протиправність дій Управління ДАБК щодо ігнорування звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не проведення позапланової перевірки, не вжиття передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт позивач до суду не звертається.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивач в супереч ст. 77 КАС України не довід належними та допустимими доказам обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Державної авіаційної служби України (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ - 37536026) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699), Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 37869775) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін