Рішення № 88421713, 26.02.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02096, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/22156/19

провадження № 2/753/2449/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Каліушка Ф.А.

при секретарі Расуловій А.А.

за участю:

позивач не з`явився;

відповідач не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВНІПІТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВНІПІТРАНСГАЗ» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ») про стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач - ОСОБА_1 з 06 липня 1982 року працював на різних посадах у ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ». Наказом №106/к від 23.10.2019 року позивача з 24 жовтня 2019 року було звільнено з займаної посади - головного фахівця відділу автоматики ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ» на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) за угодою сторін.

Посилаючись на те, що на день звільнення йому була нарахована заробітна плата у розмірі 70 246,32 грн., однак як у день звільнення так і по даний час вказані кошти йому не виплачені, а відтак позивач просить суд захистити його порушене право на отримання заробітної плати при звільнення шляхом її стягнення з відповідача у зазначеному розмірі, а також стягнути компенсацію за порушення строків її виплати у сумі 2 077,60 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі та її розгляд призначено у порядку спрощеного провадження на 26 лютого 2020 року.

В судове засідання позивач не з`явився, надав при цьому заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав відзив на позовну заяву, у якій вказав, що 27.12.2019 року ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ» було виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 70 246,32 грн., а відтак підстави для стягнення цієї суми відсутні. У частині позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 2 077,60 грн. визнав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено способи порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що позивач 06 липня 1982 року був прийнятий на роботу у відділ автоматики і телемеханіки на посаду інженера Всесоюзного науково-дослідного і проектного інституту «ВНІПІТРАНСГАЗ», правонаступником якого є відповідач.

Наказом ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ» №106/к від 23.10.2019 року ОСОБА_1 з 24 жовтня 2019 року було звільнено з займаної посади - головного фахівця відділу автоматики ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

За серпень 2018 року по жовтень 2019 року відповідачем було нараховано позивачу заробітну плату у розмірі 70 246,32 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ», проте останнім на день звільнення зазначені кошти позивачу виплачені не були.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором (або нормативним актом роботодавця, погодженим з профспілкою), не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

А згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відомості розподілу виплат, ПАТ «ВНІПІТРАНСГАЗ» лише 27.12.2019 року, після сплину майже двох місяців після звільнення позивача, останньому виплачена заборгованість з заробітної плати у сумі 70 246,32 грн., у зв`язку з чим підстави для її стягнення у примусовому порядку у суду відсутні.

При цьому, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Пунктами 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).

Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Наведемо розрахунок суми компенсації у вигляді формули: Ск = (Д н/в х Приріст Іі): 100 , де: Ск - сума компенсації; Д н/в - дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов`язкових платежів; Приріст Іі - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, виходячи з викладеного, взявши до уваги розрахунок компенсаційних виплат позивача, визнання позовних вимог у цій частині відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягненню з відповідача на користь позивача компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2 077,60 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись стст. 115, 116 КЗпП України, стст. 1-13, 76-83, 141, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВНІПІТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВНІПІТРАНСГАЗ» (код ЄДРПОУ 00158652) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 077,60 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВНІПІТРАНСГАЗ» (код ЄДРПОУ 00158652) на користь держави судовий збір в сумі 1921 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.