Рішення № 88413981, 04.03.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/9978/14-ц

Номер провадження 2/404/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнання недійсним іпотечного договору, зупинення нарахування штрафних санкцій, виключення запису про обтяження та повернення виконаного в натурі, суд, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило:

- стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 11176167000 у розмірі 29393, 29 дол. США, що станом на 10 листопада 2014 року з курсом НБУ 14,804225 грн. за 1 дол. США еквівалентно 435144 грн. 89 коп., з яких: 25770,07 дол. США (що еквівалентно 381505,91 грн.) - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 4770,71 дол. США за строк з 25 лютого 2014 року по 10 листопада 2014 року; 3068,26 дол. США (що еквівалентно 45423,21 грн.) - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість 2731,03 дол. США за строк з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року; 370,72 дол. США (що еквівалентно 5488,22 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, за строк з 28 лютого 2014 року по 10 листопада 2014 року; 184,24 дол. США (що еквівалентно 2727,54 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована за строк з 29 березня 2014 року по 10 листопада 2014 року,

- стягнути з відповідача на користь банку понесені судові витрати у розмірі 3654 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкСиббанк») та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року. Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 63000 дол. США, а відповідач зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит відповідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 26 червня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п. 1.1, 1.2 кредитного договору).

За користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплатити проценти у розмірі 13,00% річних з 01 по 10 число кожного місяця. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються в порядку, передбаченому п. 1.3 кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит відповідач сплачує позивачу додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

Відповідно з п. 3.1.3 кредитного договору у разі порушення позичальником (відповідачем) умов кредитного договору, банк (позивач) має право вимагати від позичальника (відповідача) дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати з кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 цього договору. Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний достроково повернути банку всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги кострового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 цього договору.

Згідно з розділом 6 кредитного договору в разі застосування банком права, передбаченого п. 6.1.2 кредитного договору, направлення банком на адресу позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов договору протягом 31 календарного дня з дати одержання вказаної вимоги, термін повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали на 32 календарний день, рахуючи з дати одержання позичальником (відповідачем) вказаної вимоги банку, а у випадку неотримання повідомлення банку - на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення банку про дострокове повернення кредиту від банку.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентах з січня 2014 року, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Позивач направив відповідачу вимогу від 07 жовтня 2014 року про необхідність усунення порушень кредитного договору, однак, відповідач вимогу не виконав.

Станом на 10 листопада 2014 року заборгованість за кредитним договором № 11176167000 складає 29393,29 дол. США, що станом на 10 листопада 2014 року за курсом НБУ 14,804225 грн. за 1 дол. США еквівалентно 435144 грн. 89 коп., з яких: 25770,07 дол. США (що еквівалентно 381505,91 грн.) - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 4770,71 дол. США за строк з 25 лютого 2014 року по 10 листопада 2014 року; 3068,26 дол. США (що еквівалентно 45423,21 грн.) - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість 2731,03 дол. США за строк з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року; 370,72 дол. США (що еквівалентно 5488,22 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, за строк з 28 лютого 2014 року по 10 листопада 2014 року; 184,24 дол. США (що еквівалентно 2727,54 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована за строк з 29 березня 2014 року по 10 листопада 2014 року.

Вказано, що станом на день подання позову зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості не виконуються.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2014 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

09 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнання недійсним іпотечного договору, зупинення нарахування штрафних санкцій, виключення запису про обтяження та повернення виконаного в натурі, просив визнати недійсним кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що 27.06.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», який відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11176167000.

ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда про стягнення боргу за вищезазначеним кредитним договором, справа № 404/9978/14-ц.

Зазначено, що при пред`явленні ПАТ «УкрСиббанк» позову про повернення грошових коштів та сплату відсотків відповідно до умов договору він має право пред`явити зустрічний позов про оспорювання кредитного договору або істотних умов договору.

Відповідно до п. 1.1 даного договору банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США (USD), в сумі 63000 дол. США, а позичальник зобов`язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі.

Згідно п. 1.2.2 позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі не пізніше 23 червня 2023 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 13% річних.

Вважає. що в кредитному договорі № 11176167000 від 27 червня 2007 року не зазначено, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій відповідно до статей 5, 11, 13 Декрету кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». 24 червня 2008 року інформація не була надана позивачу про те, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій.

Станом на 27 червня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» не був уповноваженим банком з надання кредиту готівкою іноземною валютою фізичній особі відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України, п.6 ч.1 ст.4, ст. 34, п.5 розділу VІІІ Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 3 ст.1, ч.2, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), можу бути визнаний судом недійсним.

Оспорюваний кредитний договір відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

ПАТ «УкрСиббанк» згідно генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій № 75 від 05 жовтня 2011 року мав право виконати кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року лише з 05 жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року.

В кредитному договорі № 11176167000 від 27 червня 2007 року не зазначено, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій відповідно до статей 5,11,13 Декрету кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». 27 червня 2007 року інформація не була надана позивачу про те, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій і не могла бути надана, так як відповідач отримав її лише 05 жовтня 2011 року через 4 роки.

ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до генеральної ліцензії (з додатком) на здійснення валютних операцій, ст. 1054 ЦК та п. 6 ч. 1 ст. 4, ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мав право надавати споживчий фінансовий кредит іноземною валютою протягом 11 діб, тобто виконати кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року, лише з 05 жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року.

В кредитному договорі № 11176167000 від 27 червня 2007 року не зазначено про відкриття банківського (поточного) рахунку, який повинен був відкритий з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, тобто - відсутня істотна умова кредитного договору.

Відповідач не мав наміру виконувати кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків шляхом надання позивачу кредиту іноземною валютою, що є порушенням ч.5 ст. 203 ЦК України.

Вважає, що у нього наявні всі підстави для звернення з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в зв`язку з ти, що первісний та зустрічний позови випливають з одного і того самого правовідношення - кредитного договору № 11176167000 від 27 червня 2007 року.

11 лютого 2015 року від представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до суду надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву, відповідно яких вказано, що кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року засвідчений особистим підписом позичальника. Також, під час підписання даного кредитного договору, відповідач мав можливість ознайомитись з умовами та відмовитись від його підписання, якщо його не задовольняли умови укладання кредитного договору.

При укладенні кредитного договору, між позивачем та відповідачем додержані всі загальні вимоги, які встановлені ст. 203 ЦК України, ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того, кредитний договір укладений у письмовій формі, сторони кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Зміст кредитного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У п. 7.12 розділу 7 договору позивач своїм підписом підтвердив згоду з умовами договору, свої права та обов`язки за договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови договору, а також те, що всі умови договору йому зрозумілі та є справедливими по відношенню до нього, що перед його укладанням отримав від позивача інформаційний лист згідно вимог чинного законодавства України, ЗУ «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відповідач самостійно, розуміючи свої дії та їх наслідки, уклав кредитний договір, засвідчивши своїм підписом ознайомлення з його умовами та їх прийнятність до виконання.

У своєму зустрічному позові позивач вказує на відсутність відкритого банківського рахунку для зарахування на нього суми наданого кредиту і як наслідок, відсутності однієї з істотних умов кредитного договору. Це спростовується п. 1.4 розділу 1 кредитного договору, в якому зазначено, що банк надає кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

АТ «УкрСиббанк» має банківську ліцензію НБУ № 75 від 24 грудня 2001 року на право здійснювати банківські операції, Дозвіл НБУ № 75-2 від 19 листопада 2002 року та додаток до цього дозволу, які надають йому право здійснювати кредитування, в тому числі і в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України к засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14 листопада 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється в разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті КМУ «Про систему валютного регулювання та контролю» та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензію.

Наявність індивідуальної ліцензії у АТ «УкрСиббанк» за наявності генеральної банківської ліцензії НБУ, що додається, для використання іноземної валюти як засобу платежу, не потребується.

Протягом строку чинності договору позивач вчиняв дії спрямовані на його виконання, зокрема здійснював платежі за договору у валюті договору - доларах США, що також засвідчує згоду позивача з умовами оспорюваного договору.

11 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно якої просив:

- визнати недійсним іпотечний договір від 27 червня 2007 року зареєстрований в реєстрі за укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»;

- зупинити ПАТ «УкрСиббанк» нарахування пені, відсотків, штрафних санкцій за кредитним договором № 11176167000 від 27 червня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»;

- виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором від 27 червня 2007 року, а саме нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 у натурі все, що він отримав на виконання угод за договором по наданню споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та іпотечним договором від 27 червня 2007 року зареєстрованого в реєстрі;

- стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що з урахуванням обставин та норм законодавства України викладених у позовній заяві від 09 лютого 2015 року, які вказують на недійсність договору споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року є необхідність додати наступне.

На сьогоднішній день сума грошових зобов`язань у розрізі сукупної вартості кредиту, виданих йому як резиденту України фізичних осіб на споживчі цілі у іноземній валюті, з урахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют - збільшилась у більше ніж 5-6 рази.

Ці витрати є несправедливою умовою договору, вони не пов`язані із збільшенням процентної ставки по кредиту, що суперечить п.п. 3, п.5 ст. 11 Закону України Закону України «Про захист прав споживачів».

За умовою п. 3.8 «Правил надання банками України інформації споживчу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених постановою №168 10 травня 2007 оку визначено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору: попередивши споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвенцією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Але вимога «попередження» не означає вимоги «включення» цієї умови в договір надання кредиту.

Вважає, що така умова кредитного договору ж позадоговірною перешкодою виконанню боргових зобов`язань у розумінні імперативного припису ч. 1 ст. 524 ЦК України. Оскільки, позичальники не можуть прямо вплинути на існування валютних ризиків, то ця умова є прикладом агресивної підприємницької практики та нечесної підприємницької діяльності.

Особисто він не знав і не міг знати про валютні ризики які відбуваються чи то можуть відбуватися в країні.

Для виникнення цивільних прав та обов`язків на підставі договору необхідно, щоб такий договір був укладений з додержанням загальних вимог визначених нормою ст. 203 ЦКУ, які є необхідним для його чинності.

За змістом кредитного договору визначено, що кредит було надано на споживчі цілі.

Регулювання відносин між споживачами послуг та надавачами таких послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів покладено в основи Закону України «Про захист прав споживачів».

Національним банком України 10 травня 2007 року було прийнято постанову № 168, якою було затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

За п. 2.4 зазначених правил вказано, що банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищезазначеною інформацією.

Банківська установа не повідомила споживача у письмовій формі перед укладанням договору споживчого кредиту про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, та орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Сукупна вартість (ціна) договорів у гривні на момент підписання споживачам не була повідомлена і також вони не мають уявлення про цю істотну умову договору на даний момент. Остаточна ціна споживчого кредиту залишається для споживачів невідомою.

Не надано було інформації споживачам щодо податкового режиму сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживачі, мають право або відомості про те, у кого вони можуть одержати відповідну інформацію.

У кредитному договорі укладеного в іноземній валюті немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які п.п. 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168, визнані обов`язковими. Також банківською установою не надавались окремі письмові документи з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживачів.

Споживачі фінансових послуг, за всієї обачності не могли передбачити зростання курсу іноземних валют втричі (чи навіть більше) протягом дії кредитних договорів, а банки та фінансові установи не надали їм необхідних пояснень, щодо зростання сукупної вартості кредиту та відповідних грошових зобов`язань у гривні по споживчим кредитам в таких масштабах. Натомість споживачі таких фінансових послуг втрачають те, на що вони розрахували, при укладенні договорів, а кредитори претендують на все майно позичальників. Слід врахувати також, що ризик змін подібних обставин повинен нести той, хто встановлює курси обміну іноземних валют і на кого Конституцією України покладена функція забезпечення стабільності національної грошової одиниці - Національний банк України.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 березня 2015 року прийнято зустрічну позовну заяву та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

08 квітня 2015 року від ПАТ «УкрСиббанк» до суду надійшли заперечення на доповнену зустрічну позовну заяву відповідача, відповідно яких банк просив відмовити відповідачу у задоволенні його зустрічної позовної заяви у повному обсязі. Також, від банку надійшла заява про застосування позовної давності, відповідно якої вказано, що договір про надання споживчого кредиту між сторонами було укладено 27 червня 2007 року, позовна заява була подана ОСОБА_1 та прийнята до розгляду Кіровським районним судом м. Кіровограда 09 лютого 2015 року. Вважає, що право на позов, як виходить із змісту позовної заяви виникло у відповідача 27 червня 2007 року - дати укладення договору про надання споживчого кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

18 травня 2015 року від представника ПАТ «УкрСиббанк» до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої банк остаточно просив стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 суми боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року в розмірі 30 559,83 дол. США - заборгованості по кредиту та процентам та 52 647,23 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких: 25770,07 дол. США - кредитна заборгованість, 4789,76 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 33380 грн. 62 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 19266 грн. 61 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у зв`язку з тим, що протягом періоду розгляду справи відповідачами не виконуються зобов`язання, відповідно до кредитного договору, заборгованість перед банком станом на 28 квітня 2015 року складає 30 559,83 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 квітня 2015 року становить 699 776,25 грн. - заборгованість по кредиту та процентам та 52 647,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

04 грудня 2015 року від представника ПАТ «УкрСиббанк» до суду надійшли доповнення до заперечень на позовну заяв про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійним, відповідно яких вказано, що доказів, що доводили б факт умисних дій, чи умисної бездіяльності банку із метою обману позичальника та, що доводили б заперечування, або замовчування банком наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню кредитного договору позичальником до суду не було надано.

Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони прийняли на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення кредитного договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане. Вважає, що відповідач самостійно, розуміючи свої дії та їх наслідки, уклав кредитний договір, засвідчивши своїм підписом ознайомлення з його умовами та їх прийнятність до виконання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2015 року по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з Обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа».

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року провадження по справі відновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2016 року клопотання експерта про надання додаткових документів, необхідних для виконання експертизи задоволено, для виконання судової експертизи додатково надано експерту документи. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2017 року провадження по справі відновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. До вирішення справи по суті заборонено ПАТ «УкрСиббанк» вчиняти будь-які дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки, зміну права власності об`єкта предмета іпотеки, купівлі-продажу предмета іпотеки, а саме: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 199 кв.м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . До вирішення справи по суті заборонено Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради м. Кропивницького вчиняти дії, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 199 кв.м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року визначено продовжити судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.

06 лютого 2018 року від представника ПАТ «УкрСиббанк» до суду надійшов відзив на доповнену зустрічну позовну заяву про захист прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, відповідно якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При ухваленні рішення враховувати всі наявні в матеріалах справи документи, а також заяви, заперечення та пояснення.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача надав заяву, згідно якої заявлені вимоги первісного позову підтримав, у задоволенні зустрічного просив відмовити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення вимог первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 27 червня 2007 року було укладено кредитний договір № 11176167000 від 27 червня 2007 року, за яким позичальнику надано кредит у сумі 63 000,00 доларів США. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит відповідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 26 червня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

За користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплатити проценти у розмірі 13,00% річних з 01 по 10 число кожного місяця. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються в порядку передбаченому п. 1.3 кредитного договору.

При укладанні договору сторони погодили графік платежів та визначення сукупної вартості кредиту, що є додатком до договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит відповідач сплачує позивачу додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.

В забезпечення виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 27 червня 2007 року. За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 з метою забезпечення зобов`язань передав в іпотеку банку нерухоме майно - вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення пл. 231,54 кв.м., що є його власністю та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 грудня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем укладеного додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11176167000 від 27 червня 2007 року, відповідно якої пункт 1.3.4 кредитного договору № 11176167000 від 27 червня 2007 року викладено у наступній редакції: «Строк сплати процентів встановлено з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо термін сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем».

У зв`язку з порушенням умов кредитного договору, 07 жовтня 2014 року ОСОБА_1 була направлена вимога щодо погашення простроченої заборгованості. Дана вимога була отримана відповідачем. Втім, вимога банку залишилась поза увагою відповідача, заборгованість не погашена.

З наданих документів встановлено, що банк взяті на себе зобов`язання виконав. Позичальник порушив взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Станом на 28 квітня 2015 року заборгованість становить 30 559,83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28 квітня 2015 року становить 699 776, 25 грн. - заборгованість по кредиту та процентам та 52 647,23 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: заборгованість за сумою кредиту - 25 770,07 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 квітня 2015 року становить 590 097, 62 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4789,76 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 квітня 2015 року становить 109678, 63 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 33380,62 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 19266,61 грн.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Із змісту ст.ст. 1049, 1050 ЦК України вбачається, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином в порядку встановленому договором або законом та в установлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня - ч.1 ст. 192 ЦК України.

Пунктом 12 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги первісного позову, а саме підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11176167000 від 27 червня 2007 року в розмірі 25 770 доларів США, заборгованість за процентами - 3068,26 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 33 380 грн. 62 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 2727 грн. 54 коп.

При цьому, суд вважає, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а відтак проценти, нараховані після цієї дати, стягнуті бути не можуть. Таким чином, підлягає і зменшенню пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Щодо вимог зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Згідно з банківською ліцензію № 75 від 24.12.2001 року, виданою Національним банком України АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», банк має право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до дозволу № 75-2 від 19.11.2002 року, виданого Національним банком України АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу, а також самого додатку до дозволу № 75-2 від 19.11.2002 року «Перелік операцій, які має право здійснювати АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», останній має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема неторговельні операції з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, ведення кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій з ними, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Отже, Банк на час надання кредиту в іноземній валюті мав відповідну ліцензію на здійснення кредитування в іноземній валюті, зокрема й укладання кредитного договору з позивачем.

Окрім того, станом на час укладення договору, була відсутня законодавча заборона на надання споживчих кредитів в іноземній валюті, а тому відповідач мав право надавати споживчий кредит в іноземній валюті.

У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Згідно ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливими може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 с. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Статтями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб`єктом господарювання інформації споживачеві послуг про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо. У таких випадках споживач може наділятися правом на розірвання договору, правом на відшкодування завданих йому збитків. Вказана у даному абзаці правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 462/6463/15-ц.

Згідно розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов`язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (п. 3.1).

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину. Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідач має довести ті обставини, за якими законодавець визначає визнання кредитного договору недійсним. У той же час, умови укладеного сторонами договору вказують на те, що позичальник зобов`язався використати та повернути кредит та сплачувати заборгованість за кредитом певними частинами.

Щодо вимоги зустрічної позовної заяви з приводу визнання недійсним договору іпотеки, то вона не підлягає задоволенню за відсутності її належного обґрунтування стороною відповідача.

Під час розгляду справи, за клопотанням сторони відповідача, судом призначалась судово-економічна експертиза.

За висновком експерта № 2236 від 26 травня 2017 року, вбачається, що за даними п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року процентна ставка за користування кредитом становить 13,00% річних. В межах наявних матеріалів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання за договором про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року не визначені.

За результатами експертизи, виходячи з наданих документів та керуючись умовами, викладеними на момент укладення договору про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року розрахунково встановлено: реальна процентна ставка на момент укладення договору про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року складає 15,66% та є вищою від процентної ставки, передбаченої договором; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору про надання споживчого кредиту складає 50642,87 дол. США.

За результатами експертизи, в межах наявних матеріалів, щомісячні платежі, згідно умов, зазначених на момент укладення договору про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року складають: від 482,97 дол. США до 1485,90 дол. США.

За результатами дослідження встановлено, що дані зазначені у виписці «Рух по рахунку № НОМЕР_1 USD ОСОБА_1 Код НОМЕР_2 з 26 червня 2007 року по 18 листопада 2015 року», не узгоджуються з даними, зазначеними у меморіальному ордері № 0604360713 від 27 червня 2016 року, а саме здійснення банком бухгалтерських проводок щодо надання кошів з використанням балансового рахунку № НОМЕР_3 , не узгоджується з зазначеними бухгалтерськими рахунками у меморіальному ордері (№ 2203, № 2620).

Кредитні кошти за договором № 11176167000 від 27 червня 2007 року надійшли позичальнику з рахунку № НОМЕР_4 згідно виписки. Зазначений рахунок не передбачено використовувати для операцій з надання кредиту.

В межах наявних матеріалів, відступній графік погашення заборгованості за кредитним договором № 11176167000 від 27 червня 2007 року з відображенням розмірів щодо повноти нарахованих процентів за кожним платіжним періодом, що не узгоджується з п. 3.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

В межах наявних матеріалів, оформлення банком надання кредиту, в т.ч. інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під час укладання договору про надання споживчого кредиту № 11176167000 від 27 червня 2007 року, виконано з недотриманням «Правил надання банком України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

В наявних матеріалах справи відсутнє Положення про кредитування ПАТ «УкрСиббанк», а вимоги Постанови правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» за своїм змістом не передбачають методів нарахування процентів.

У відповідності до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Конституційний Суд України у справі від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг у мотивувальній частині рішення зазначив, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через установлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, у тому числі у Банку була відповідна банківська ліцензія на видачу кредиту у валюті, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, умови кредитного договору викладені чітко та з наявністю повної інформації стосовно умов кредитування; відповідач підписав кредитний договір; на момент укладення договору та протягом 7 років з дня його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, частково виконував його умови.

Разом з тим, висновок експерта не спростовує обізнаність та погодження відповідача з усіма умовами надання кредиту банком, у тому числі, і з сукупною вартістю кредиту у вигляді реальної відсоткової ставки за кредитним договором та сукупної вартості кредиту у вигляді абсолютного здороження кредиту.

Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги зустрічного позову не можуть бути задоволеними, позов є безпідставним та необґрунтованим. Вимоги щодо зупинення нарахування пені, відсотків, штрафних санкцій за кредитним договором; виключення з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором; зобов`язання Банку повернути у натурі все, що банк отримав на виконання угод за договором по наданню споживчого кредиту, судових витрат є похідними, тому також задоволенню не підлягають.

Щодо пропуску позовної давності, про застосування якого заявив представник банку, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, іпотечний договір містять підпис відповідача. Саме з моменту підписання зазначених договорів слід вважати, що останній був ознайомлений з їх змістом, а звернувся до суду лише після звернення банком з позовом до нього про стягнення боргу. При цьому, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду у позові належить відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю позовних вимог.

За таких обставин, посилання представника банку на те, що відповідач пропустив строк позовної давності є зайвим, так як в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено через відсутність правових підстав для його задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11176167000 від 27 червня 2007 року в розмірі 25 770 доларів США, заборгованості за процентами - 3068,26 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 33 380 грн. 62 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 2727 грн. 54 коп. та 3263 грн. 02 коп. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнання недійсним іпотечного договору, зупинення нарахування штрафних санкцій, виключення запису про обтяження та повернення виконаного в натурі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», місце знаходження: м. Харків, просп. Московський, 60, ідентифікаційний код в ЄДР: 09807750, МФО 351005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 17.03.2020 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда