Рішення № 88406229, 12.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/214/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 Справа № 908/2529/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. при секретарі судових засідань Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/2529/19

за позовною заявою: приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання", 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7

до відповідача: Бердянської міської ради, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа Єдності, буд. 2

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

про визнання незаконним та скасування пункту 6 рішення № 3 від 22.12.2017 р.

Представники учасників справи:

від позивача: Шеремета Р.Б., ордер серії ЗП № 130121 від 02.09.19

від відповідача: Арефєва Ю.М. , розпорядження № 57 від 11.01.20

Замета Н.О., довіреність від 28.12.18 № 01-8656/40

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: Ляшенко О.С., ордер серії АР № 1002718 від 12.03.20

від третьої особи 3: не з`явився

вільний слухач: ОСОБА_5

СУТЬ СПОРУ:

13.09.19 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне акціонерне товариство "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" (далі ПрАТ "БЗПТО") з позовною заявою від 12.09.19 до Бердянської міської ради (надалі Бердянська МР) за участі ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , третя особа 1), ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 , третя особа 2) та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , третя особа 3) про визнання незаконним та скасування пункту 6 рішення № 3 від 22.12.2017 р. 37 сесії VII скликання Бердянської міської ради "Про майнові права" в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" гуртожитку у місті Бердянську за адресою: вул. Горького, 7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час ухвалення оскаржуваного рішення так і на час звернення з позовною заявою до суду спірне майно (гуртожиток у м. Бердянську за адресою: вул. Горького , 7 ) перебуває у спільній частковій (приватній) власності позивача та фізичних осіб (треті особи 1, 2 та 3), порядок користування спільним майном не визначений, об`єкти не виділені в окремі одиниці. З огляду на вказане, позивач вважає, що застосування положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суперечить принципу законності здійснення місцевого самоврядування закріпленого ст. 4 Закону України «Про місцево самоврядування в Україні» № 280/97-ВР. Також, на думку позивача, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення помилково незаконно застосовані вимогам ч. 5 ст. 60 «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, позивач вказує, що для застосування ч. 5 ст. 60 ЗУ № 280/97-ВР на час ухвалення оскаржуваного рішення за Бердянською міською радою повинні бути вже зареєстровані права комунальної власності на спірне приміщення, в закріпленому у законодавстві спосіб. Крім того, позивач зазначає, що спірна будівля не відноситься до житлового фонду, у зв`язку із чим на нього не розповсюджується дія Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків». Як зазначає позивач, на виконання рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 172 від 14.04.94 «Про переобладнання гуртожитку під адміністративну будівлю» відселено мешканців гуртожитку на 4 і 5 поверхи будівлі на час будівництва будинку № 36-а по проспекту Пролетарському у м. Бердянськ Запорізької області. Таким чином, на час прийняття рішення № 3 від 22.12.17 Бердянської міської ради «Про майнові права», мешканці будівлі за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7, проживають у будівлі без правових підстав, визначених Законом. Згідно з твердженнями ПрАТ «БЗПТО» будівля за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького , буд. 7 не відноситься до державного житлового фонду в розумінні Закону України № 500-VI. Також позивач вказує на грубі процедурні порушення при ухваленні оспорюваного рішення, адже відповідач на тій стадїі міг ухвалити лише рішення про згоду на можливе прийняття по комунальної власності спірного об`єкту, тобто затвердити готовність до реалізації такої можливості, а не конституювати факт прийняття таким який вже відбувся, тобто позбавити права власності в супереч вимогам законодавства з перевищенням своїх повноважень.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2529/19 між суддями, 13.09.19 вказану позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.09.19 судом залишено позовну заяву у даній справі без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви.

26.12.19 на адресу суду від позивача надійшла заява від 26.12.19 про усунення недоліків позовної заяви.

Заяву про усунення недоліків позивачем подано до суду з дотримання строку визначеного ухвалою від 19.12.19 у справі № 908/2529/19.

Ухвалою від 30.09.19 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2529/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.10.19 о 09 год. 30 хв. До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, залучено: ОСОБА_1 (третя особа 1); ОСОБА_2 (третя особа 2); ОСОБА_3 (третя особа 3).

23.10.19 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому Бердянська МР заперечує проти позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує на порушення підвідомчості, оскільки вважає, що спір стосується сфери публічно-правових відносин. Також відповідач зазначає, що спірне рішення не є юридично значимим для ПрАТ "БЗПТО", оскільки останнє не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки. Крім того, відповідач вважає, що оспорюване рішення прийнято згідно чинного законодавства та має соціальну значущість, у зв`язку з тим, що спрямоване на захист інтересів мешканців гуртожитку. Посилання позивача на те, що спірна будівля не є гуртожитком вважає безпідставними, а втручання суду у виключні повноваження органу місцевого самоврядування недопустимими.

Ухвалою від 30.10.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 02.01.20 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 26.11.19 о 11 год. 00 хв.

12.11.19 до суду надійшли пояснення від третьої особи 2, за змістом якого ОСОБА_2 просить суд задовольнити позовні вимоги ПрАТ "БЗПТО". Вважає, що оскаржуване рішення впливає не тільки на прав власності позивача, а й зачіпає права третіх осіб, які є співласниками гуртожитку розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7 . Так, на думку третьої особи 2, передача 1 та 2 поверху спірної будівлі у комунальну власність не вирішує і не може вирішити питання захисту житлових прав громадян, оскільки на вказаних поверхах вони не проживають, так як ці поверхи завжди використовувались під адміністративні цілі та є нежитловими.

12.11.19 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ПрАТ "БЗПТО" викладено свої контраргументи проти заперечень відповідача на позовну заяву.

Ухвалою від 20.11.19 судом відмовлено Бердянській міській раді у задоволенні клопотання від 15.11.19 про розгляд справи в режимі відео конференції.

19.11.19 до суду надійшла заява відповідача від 15.11.19 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності Бердянської міської ради. Вказана заяву обґрунтована наступним. Посилаючись на п. 1.1., 1.5., 3.2.3. Положення Управління комунальної власності Бердянської міської ради, відповідно до змісту яких … "Управління реалізує повноваження виконавчого органу у сфер управління комунальною власністю територіальної громади міста …", "Управління є юридичною особою …", "Управління готує пропозиції та проекти рішень міської ради …", відповідач зазначає, що підготовкою проекту рішення № 3 від 22.12.17, затвердженого 37 сесії, VII скликання Бердянської міської ради "Про майнові права" займалось Управління КВ Бердянської міської ради.

25.11.19 до суду надійшла заява за підписом представника позивача від 29.11.19 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд: зупинити дію п. 6 рішення № 3 від 22.12.17 р. 37 сесії VІІ скликання Бердянської міської ради "Про майнові права" в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська гуртожитку у місті Бердянську за адресою: вул. Горького, 7 до набрання судовим рішенням законної сили по справі № 908/2529/19; заборонити Бердянській міській раді та її посадовим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська будівлі за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7 до набрання судовим рішенням законної сили по справі № 908/2529/19; заборонити Бердянській міській раді та її посадовим особам приймати будь-які акти спрямовані на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська будівлі за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7 до набрання судовим рішенням законної сили по справі № 908/2529/19.

Ухвалою від 26.11.19 судом відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ "БЗПТО" від 29.11.19 про вжиття заходів забезпечення позову.

У підготовчому засіданні 26.11.19, заслухавиши правову позицію представників сторін, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача від 15.11.19 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд виходив з того, що заявником не обґрунтовано, що рішення у цій справі прямо чи опосередковано може вплинути на права та обов`язки Управління комунальної власності Бердянської міської ради, яке (управління), в розумінні вимог ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є одним із виконавчих органів цієї міської ради.

У підготовчому засіданні 26.11.19 судом розгляд справи відкладено на 11.12.19, про що винесено відповідну ухвалу.

10.12.19 засобами електронного зв`язку до суду надійшов лист Бердянської міської ради за вих. від 09.12.19 № 447 (з електронним цифровим підписом), в якому представник відповідача посилаючись на правовий аналіз та формування правової позиції по даній справі, а також зайнятість представника Бердянської міської ради в інших судових справах, що потребувало більшого часу, керуючись ст. ст. 42, 46, 165 ГПК України просив суд визнати поважним пропуск строку на подачу відзиву на позовну заяву по справі № 908/2529/19, який (відзив) був поданий до канцелярії суду 23.10.19.

Представник позивача 11.12.19 подав до матеріалів справи пояснення від 10.12.19 стосовно листування між ПрАТ "БЗПТО" та Бердянською міською радою.

У підготовчому засіданні 11.12.19 судом визнано поважною причину пропуску строку на подання до суду відзиву на позовну заяву та, як наслідок, прийнято його до розгляду.

Враховуючи прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву, судом у підготовчому засіданні 11.12.19 прийнято до розгляду відповідь ПрАТ "БЗПТО" на відзив.

Крім того, у підготовчому засіданні 11.12.19 судом визнано поважними причини пропуску на подачу Бердянською міською радою клопотання про витребування доказів, як наслідок задоволено клопотання за вих. від 10.12.19 № 449 та витребувано (для огляду) у Бердянського районного бюро технічної інвентаризації матеріали інвентаризаційної справи № 11830 на гуртожиток, що розташований за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7. Бердянську міську раду уповноважено на отримання в Бердянському районному бюро технічної інвентаризації матеріалів інвентаризаційної справи № 11830 на гуртожиток, що розташований за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7 та надання їх (матеріалів) у підготовче засідання у даній справі. Підготовче засідання у справі відкладено на 19.12.19 о 10 год. 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу у цій справі.

Ухвалою від 17.12.19 виправлено в ухвалі господарського суду Запорізької області від 11.12.19 у справі № 908/2529/19 описку в частині зазначення органу, в якому знаходяться матеріали інвентаризаційної справи № 11830 за реєстраційним № 737 на гуртожиток, що розташований за адресою: вул. Горького, 7 м. Бердянськ.

Ухвалою від 19.12.19 по даній справі позовну заяву ПрАТ "БЗПТО" залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (5 днів з дня вручення копії цієї ухвали позивачу) шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої необхідно додати (надати) належну (читаєму) копію (витяг) оскаржуваного рішення - рішення № 3 від 22.12.17 Бердянської міської ради.

26.12.19 на адресу суду від позивача надійшла заява від 26.12.19 про усунення недоліків позовної заяви.

Заяву про усунення недоліків позивачем подано до суду з дотримання строку визначеного ухвалою від 19.12.19 у справі № 908/2529/19.

Ухвалою від 13.01.20 продовжено розгляд справи з 29.01.20. Судове засідання призначено на 29.01.20.

29.01.20 від Бердянської міської ради на електронну адресу суду (з ЕЦП) надійшла заява за вих. від 28.01.20 № 38 про проведення судового засідання 29.01.20 об 10 год. 30 хв. за відсутності представника відповідача та про розгляд заяв Бердянської міської ради від 18.12.20, 10.12.19, 28.01.20.

Також, 29.01.20 представником відповідача засобами електронного зв`язку направлено на електронну пошту суду (з ЕЦП) заяву за вих. від 28.01.20 № 33 про долучення копій інвентаризаційної справи № 11830 на об`єкт нерухомого майна (гуртожиток), що розташований за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 7.

У підготовчому засіданні 29.01.20 судом прийнято до розгляду заяви Бердянської міської ради, проти прийняття яких не заперечив представник позивача:

- за вих. від 18.12.19 № 466 про направлення витягу протоколу засідання постійної комісії з питань реалізації державної регуляторної політики, підприємницької діяльності та управління комунальною власністю від 08.12.19 № 43 на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення;

- за вих. від 28.01.20 № 33 про долучення копій інвентаризаційної справи № 11830 на об`єкт нерухомого майна (гуртожиток), що розташований за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ. Вул. Горького, 7;

- за вих. від 10.12.19 № 448 про направлення витягу з протоколу засідання постійної комісії від 08.12.19 № 43.

Ухвалою від 29.01.20 судом відкладено підготовче засідання на 05.02.20.

05.02.20 від Бердянської міської ради на електронну адресу суду (з ЕЦП) надійшла заява за вих. від 05.02.20 № 46 про перенесення підготовчого засідання.

05.02.20 позивачем через канцелярію суду до матеріалів справи надано клопотання від 05.02.20 про долучення доказів, зокрема, адвокатського запиту від 29.01.20 № 02-20 та відповіді Запорізької обласної державної адміністрації від 04.02.20 № 00939/08-49 щодо Програм передачі гуртожитків у власність територіальних громад Запорізької області на 2016-2018 роки, 2019-2021 роки.

У підготовчому засіданні 05.02.20 представником позивача подано клопотання про поновлення строку на подання доказів до клопотання від 05.02.20 про долучення доказів.

Судом вказане клопотання позивача задоволено, поновлено процесуальний строк, і, як наслідок, прийнято до розгляду адвокатський запит від 29.01.20 № 02-20 та відповіді Запорізької обласної державної адміністрації від 04.02.20 № 00939/08-49 щодо Програм передачі гуртожитків у власність територіальних громад Запорізької області на 2016-2018 роки, 2019-2021 роки.

Приймаючи до уваги закінчення строків підготовчого провадження у цій справі станом на 05.02.20, та те, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше наступного дня з дня закінчення строку підготовчого провадження, судом у підготовчому засіданні 05.02.20 відмовлено у задоволенні заяви Бердянської міської ради від 05.02.20 № 46 про перенесення підготовчого засідання.

Ухвалою від 05.02.20 судом закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.02.20.

11.02.20 засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) до суду надійшло клопотання за підписом представника Бердянської міської ради від 10.02.20 про перенесення розгляду справи на іншу дату.

02.03.20 відповідачем подано до суду додаткові пояснення від 27.02.20 щодо Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад разом із копіями відповіді ЗОДА від 28.11.19 за вих. № 11288/08-49 та довіреності, а також доказами направлення додаткових пояснень учасникам процесу.

Ухвалою від 02.03.20 судом відмовлено у задоволенні клопотання Бердянської міської ради від 27.02.20 в частині визнання поважними причин неподання стороною доказів, з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалами від 12.02.20 та від 02.03.20 судом оголошувалась перерва на 02.03.20 та на 12.03.20 відповідно.

У судовому засіданні 12.03.20 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Крім того представник позивача подав до суду заяву від 11.03.20, якою просить вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи 2 підтримав позовні вимоги позивача з підстав викладених у поясненні третьої особи.

У судовому засіданні 12.03.20, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін та третьої особи 2 повідомлено, коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, які приймали участь у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

З метою покращення побутових умов працівників дослідного заводу казенно-транспортного об`єднання рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 14.04.1994 року за № 172 виконавчим комітетом вирішено:

- дозволити дослідному заводу казенно-транспортного об`єднання переобладнати 3, 4 і 5 поверхи гуртожитку заводу по вул. Горького, 7 під адміністративну будівлю та перевести з категорії житлових будівель у категорію адміністративних/виробничих/ будівель;

- дослідному заводу казенно-транспортного об`єднання провести відселення мешканців гуртожитку у житловий будинок № 36а який будується по проспекту Пролетарському у відповідності з діючими нормативами.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 05.05.95 № 280 «Про перетворення державного підприємства Бердянського заводу підйомно-транспортного обладнання у відкрите акціонерне товариство»:

- затверджено план приватизації Бердянського заводу підйомно-транспортного обладнання (п.1);

- на підставі затвердженого плану приватизації Бердянського заводу підйомно-транспортного обладнання наказано перетворити Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання у відкрите акціонерне товариство Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання (п.3).

Відповідно до плану приватизації Бердянського заводу підйомно-транспортного обладнання від 05.05.94 у п. 9.4. зазначено виселення людей, проживаючих на 3, 4, 5 поверхах адміністративного будинку у м. Бердянську за адресою: вул. Горького, 7 можливе тільки після надання їм упорядкованого житла по нормативам.

На підставі акту прийняття-передачі об`єктів нерухомості у власність ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» від 30.04.98 регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області передано, а ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» прийнято у власність, зокрема, гуртожиток (№ п/п 66) за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького , 7 (інвентарний № 1081).

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 08.10.98 № 541 оформлено право власності на гуртожиток по вул. Горького, буд. 7 за відкритим акціонерним товариством «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання». Підстава: лист від 28.08.98 р. № а/930, наказ представництва Фонду державного майна України по м. Бердянську від 19.11.97 № 1742 та акт прийняття-передачі об`єктів нерухомості у власність ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» від 30.04.98.

На підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 08.10.98 № 541 видно свідоцтво про право власності на будівлю від 12.10.18, яким засвідчено, що ціла будівля з належним до неї спорудами в користуванні: гуртожиток літ. А, тамбури «а, аІ» та споруди, які знаходиться за адресою вул. Горького, 7 належать на праві власності ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання».

12.10.98 на підставі свідоцтва про право власності внесено запис у реєстрову книгу за № 2, під реєстровим № 737, про що свідчить реєстраційна картка про право власності на будівлю.

У подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.05.99 № 295 Риндіну Олегу Павловичу видано свідоцтво про право власності від 25.05.99 на 1/72 гуртожитку літ. А (кабінет № 60 - 13,1 кв.м, кабінет № 59 - 13,1 кв.м, коридор 58 - 3,2 кв.м., коридор № 61 - 5,3 кв.м., ј частина коридору № 56 - 1,9 кв.м., Ѕ частини коридору № 57 - 0,9 кв.м., кладової № 39 - 0,9 кв.м. коридору № 38 - 1,8 кв.м. вбиральня № 37 - 1,0 кв.м.), що розташований у м. Бердянська по вул. Горького, 7. Про вказане на правовстановлювальному документі 25.05.99 здійснено реєстраційний напис, який записано у реєстрову книгу № д.І, реєстровий № 737.

За договором дарування від 16.04.13, який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Градовою В.Г. (зареєстровано в реєстрі за № 2367) Лебедєва Н.В. набула безоплатно у власність у дарунок 1/72 частину гуртожитку, що знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Горького, 7.

За договором дарування від 16.04.13, який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романченко В.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1202), Артамонова О . М. набула безоплатно у власність у дарунок 1/36 частину гуртожитку, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 7.

22.12.17 Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення №3, яким керуючись ст.ст. 25, 26, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 70, ст. 111 Статуту територіальної громади м. Бердянська та враховуючи протоколи постійної комісії міської ради з питань реалізації державної регуляторної політики, підприємницької діяльності та управління комунальною власністю від 22.11.17 № 42, від 08.12.17№ 43, міська рада вирішила: …

- прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» гуртожитки у місті Бердянську за адресами, у т.ч. за адресою м. Бердянська, вул. Горького, 7 (п. 6);

- управлінню комунальної власності Бердянської міської ради забезпечити підготовку необхідних документів з метою прийняття вказаних у п. 6 гуртожитків (п.7);

- у випадку відсутності згоди власників (володільців, балансоутримувачів) гуртожитків вказаних у п. 6 юридичному управлінню виконавчого комітету Бердянської міської ради здійснити претензійно-правову роботу направлену на виконання цього рішення(п.8).

У зв`язку з прийняттям наведеного рішення від 22.12.17 № 3, листом від 09.07.18 № 01-0209/41 «Про передачу гуртожитків до комунальної власності» Бердянська міська рада Запорізької області посилаючись на положення п.1 ч. 1 ст. 3 та п. 2, 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» звернулась до ПрАТ «БЗПТО» з проханням розглянути питання щодо передачі до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська гуртожитку, що розташований по вул. Горького, 7.

Крім того, виконавчим комітетом Бердянської міської ради на адресу позивача надіслано лист від 09.01.19 № 05-0038/29-1, яким запропоновано ПрАТ «БЗПТО» невідкладно в добровільному порядку передати до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська гуртожиток, розташований за адресою: вул. Горького, 7 в м. Бердянську.

Також Бердянською міською радою позивачу надіслано претензію від 28.01.19 № 01-0192/41-1 щодо передачі до комунальної власності територіальної громади гуртожитку розташованого по вул. Горького, 7.

Позивачем у відповідь на претензію № 01-0192/41-1 від 28.01.19 надано відповідь, якою повідомлено, що на час написання відповіді ПрАТ «БЗПТО» не має можливості передати гуртожиток за адресою м. Бердянськ, вул. Горького,7 до комунальної власності. Також позивачем у листі зазначено, що після отримання декларації про готовність ПрАТ «БЗПТО» повідомить щодо способу передачі гуртожитку до комунальної власності.

У подальшому, позивач не погодившись з п. 6 прийнятого Бердянською міською радою Запорізької області рішення від 22.12.17 № 3 в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська гуртожитку у місті Бердянську за адресою вул. Горького, 7 звернувся з цим позовом до суду.

Предметом позову є вимоги ПрАТ "БЗПТО" до Бердянської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 6 рішення № 3 від 22.12.2017 року 37 сесії VII скликання Бердянської міської ради «Про майнові права» в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» гуртожитку у місті Бердянську за адресою: вул. Горького, 7.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 4 ГПК України.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ознак справи адміністративної юрисдикції та, як наслідок, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Суб`єктом владних повноважень, згідно із ст. 4 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення із цим позовом), є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тобто справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

Оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради № 3 від 22.12.17 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська гуртожиток у м. Бердянську за адресою вул. Горького, 7.

Звернення позивача з позовами до Бердянської міської ради щодо визнання незаконним та скасування п. 6 рішення № 3 від 22.12.17 Бердянської міської ради не є підставою для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач, як один з власників спірного майна, звернувся за захистом порушених прав, що виникли у правовідносинах щодо захисту права власності на майно від дій відповідача, який спірним рішенням включив спірне майно до комунальної власності.

Відтак, з урахуванням характеру спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься в ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як свідчить зміст оспорюваного рішення Бердянської міської ради від 22.12.17 № 3 «Про майнові питання», його (рішення) прийнято на підставі ст.ст. 25, 26, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 70, ст. 111 Статуту територіальної громади м. Бердянська з урахуванням протоколів постійної комісії міської ради з питань реалізації державної регуляторної політики, підприємницької діяльності та управління комунальною власністю від 22.11.17 № 42, від 08.12.17№ 43.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі у редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Зокрема, п. 30 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено право комунальної власності, під якою у цьому Законні (ст. 1) мається на увазі право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 60 наведеного вище Закону визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в т.ч. виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 9 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Укаїні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Аналіз наведених вище положень Закону України «Про місцеве самоврядування» свідчить, що органи місцевого самоврядування наділені правом від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтями 9, 17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» врегульовано порядок укладення договору оренди, термін договору оренди та припинення договору оренди.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

За змістом частини 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (тут і далі у редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення), сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та ін. утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 1 вказаного Закону, його дія не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.91) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організації, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

У розумінні наведених положень, всі гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;

2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;

3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;

4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у т.ч. ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;

6) видатки, пов`язані з капітальним ремонтом гуртожитків (їх житлових комплексів та/або їх частин), що передаються у власність територіальних громад згідно з цим Законом, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел. У разі погіршення стану гуртожитку, включеного до статутного капіталу, який підлягає передачі у комунальну власність, понад норми фізичного зносу за час його перебування у приватній власності місцева рада має право вимагати від власника гуртожитку провести ремонт гуртожитку або стягнути з власника в договірному чи судовому порядку вартість такого ремонту та/або відповідних відновлювальних робіт;

7) допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають;

8) земельні ділянки, необхідні для утримання та експлуатації гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, не підлягають приватизації чи продажу у зв`язку з приватизацією жилих і допоміжних приміщень у них, а залишаються у власності відповідної територіальної громади (або передаються їй у власність) згідно з чинним законодавством;

9) утримання приватизованих та неприватизованих житлових, нежитлових і допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій здійснюється за рахунок коштів їх власників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

10) власники житлових і нежитлових приміщень у гуртожитках є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням гуртожитку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку;

11) власники житлових та нежитлових приміщень у гуртожитку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону;

111) громадяни, які на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у ньому, мають право, за наявності згоди власника гуртожитку, здійснювати за власні кошти ремонт житлових та допоміжних приміщень у гуртожитку з наступним відшкодуванням здійснених ними витрат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

112) громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до цього Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень у гуртожитку (або його частин), в якому жилі приміщення (або їх частини) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення;

12) користування закріпленою за гуртожитками, на які поширюється дія цього Закону, прибудинковою територією здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів, а саме:

1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням;

б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;

2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;

б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;

3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються:

а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку;

б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (набрав чинності 01.01.09), з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Стаття 41 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (у редакції чинній на час ухвалення оспорюваного рішення) визначено особливості передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури.

Так, згідно з ч. 1 ст. 41 вказаного Закону, передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, згідно з ч. 2 ст. 41 вказаного Закону, може виходити відповідно від органів, визначених ст. 3 цього Закону (у т.ч. органів місцевого самоврядування), підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Частиною 3 ст. ст. 41 вказаного Закону передбачено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об`єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об`єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази, гуртожиток у м. Берядянску за адресою: вул. Горького, 7 побудований в 1973 р. (згідно листа КПТІ БМР від 11.03.20 № 80), загальна площа 2 892,3 кв.м., займає 5 поверхів; цей гуртожиток увійшов до статутного фонду ВАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» у процесі приватизації, у подальшому реорганізованого у ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання».

Доказів введення його в експлуатацію (відповідний акт) матеріали справи не містять.

На час розгляду справи у суді право власності на будівлю (гуртожиток) по вул. Горького, 7 у місті Бердянськ зареєстровано за:

- ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 12.10.18 - 17/18 частина гуртожитку;

- ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25.05.99 - 1/72 частина гуртожитку;

- ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 16.04.13 зареєстрованого за номером № 1202 - 1/36 частина гуртожитку;

- ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 27.09.13 - 1/72 частина гуртожитку.

Згідно з наданими до матеріалів справи доказами, та поясненнями сторін (з осіб), з моменту вводу в експлуатацію будівлі (гуртожитку) по вул. Горького, 7 у місті Бердянськ , остання лише частково використовувалася під гуртожиток. Перший та другий поверхи займала адміністрація заводу під свої офіси і ці приміщення мали статус нежитлових. Третій, четвертий та п`ятий поверхи цієї споруди використовувалися для забезпечення житлом працівників підприємства.

Положеннями статей 7, 8 Житлового кодексу УРСР (у редакції чинній станом на час прийняття рішення Бердянської міської ради народних депутатів та виконкому цієї ради за № 172 від 14.04.94) було передбачено переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням органів, зазначених у ч. 2 ст. 7 цього Кодексу (виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів рішення за № 172 від 14.04.94 «Про переобладнання гуртожитку під адміністративну будівлю», відповідно до якого надано згоду заводу підйомно-транспортного обладнання переобладнати 3, 4 та 5 поверхи гуртожитку заводу по вул. Горького, 7 під адміністративну будівлю та перевести з категорії жилих будівель у категорію адміністративних/виробничих/ будівель.

У подальшому, третій поверх будівлі по вул. Горького, 7 було переобладнано, а його мешканці переселені на четвертий та п`ятий поверх "гуртожитку", де залишаються проживати станом на час вирішення спору у суді.

Згідно відповіді Запорізької обласної державної адміністрації від 04.02.20 № 00939/08-49 на адвокатський запит від 29.01.20 № 02-20 щодо гуртожитку за адресою вул. Горького, 7 м. Бердянськ повідомлено наступне: «Відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки, затвердженої Законом України від 21.06.19 № 4995-VI, передавалися у власність територіальних громад гуртожитки державної форми власності.

Рішенням Запорізької обласної ради від 22.11.2012 № 35 була затверджена Програма передачі гуртожитків державної власності у власність територіальних громад Запорізької області на 2012-2015 роки. В переліку гуртожитків державної власності, які підлягають передачі у власність територіальних громад Запорізької області у 2012-2015 року, гуртожиток за адресою вул. Горького, 7, м. Бердянськ відсутній.

Програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад Запорізької області на 2016-2018 роки та Програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад Запорізької області на 2019-2021 роки не розроблялися та не затверджувалися Запорізькою обласною радою, у зв`язку з тим, що Загальнодержавна цільова програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2016-2018 роки та Загальнодержавна цільова програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2019-2021 роки - не затверджені».

Згідно з п. 19 ст. 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з п. 3 ч. 3 ст. 14 цього Закону.

В силу прямої вказівки ч. 3 ст. 14 Закону, гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, на безкомпенсаційній основі передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону за згодою власника гуртожитку - за його рішенням або без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

Тобто зазначена норма Закону передбачає, що рішення щодо передачі (або про відмову в передачі) гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації керівний орган) або суд за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток.

Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази, рішення щодо передачі (або про відмову в передачі) спірної будівлі (гуртожиток) у м. Бердянську за адресою: вул. Горького, 7 у власність територіальній громаді м. Бердянська ані власниками гуртожитку, ані судом станом на час ухвалення Бердянською міською радою рішення від 22.12.17 № 3 «Про майнові питання» за поданням місцевої ради не приймалось.

Судом встановлено, що відповідач вже після прийняття оспорюваного рішення в частині пункту 6, у липні 2019 року, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПрАТ "БЗПТО" про передачу на безкомпенсаційній основі без згоди власника ПрАТ "БЗПТО" у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська 17/18 частини гуртожитку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького,7 (справа № 908/1674/19).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.19 у справі № 908/1674/19 (яке не набрало законної сили станом на час прийняття рішення у цій справі за № 908/2529/19) відмовлено у задоволені позову Бердянської міської ради до ПрАТ "БЗПТО" про передачу на безкомпенсаційній основі без згоди власника ПрАТ "БЗПТО" у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська 17/18 частини гуртожитку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького,7.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у Бердянської міської ради були відсутні правові підстави для прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» гуртожитку за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7 (п.6 вказаного рішення).

Отже, зміст наведених вище положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими обґрунтовано ухвалення Бердянською міською радою рішення від 22.12.17 № 3 «Про майнові питання» не свідчить про наявність у міської ради станом на 22.12.17 права за відсутності згоди власників гуртожитку без відповідного рішення суду приймати рішення про прийняття до комунальної власності територіальної громади гуртожитку згідно Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків", що розташований за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7.

Враховуючи, що позивачем доведено перевищення Бердянською міською радою своїх повноважень при ухваленні пункту 6 рішення № 3 від 22.12.2017 р. 37 сесії VII скликання Бердянської міської ради "Про майнові питання", а також не дотримання вимог Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "БЗПТО" про визнання незаконним та скасування пункту 6 рішення № 3 від 22.12.2017 р. 37 сесії VII скликання Бердянської міської ради "Про майнові питання" в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" гуртожитку у місті Бердянську за адресою: вул. Горького, 7.

З підстав викладених вище у тексті цього рішення судом визнаються надуманими та безпідставними твердження відповідача в частині того, що: вказане рішення не порушує прав та обов`язків позивача у цій справі, а також не є юридично значимим для позивача.

Крім того, наведене вище у тексті цього рішення спростовує інші твердження відповідача викладені у його відзиві на позов у цій справі.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. судом покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи, що позивачем надано заяву про вирішення питання про понесення судових витрат після ухвалення рішення, судом при прийнятті рішення розподіл судових витрат, окрім витрат на оплату судового збору, не здійснювався.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 50, 73, 74, 76-80, 123, 129, 177, 182, 194-196, 201, 208, 210, 218-220, 222, 232, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 6 рішення № 3 від 22.12.2017 р. 37 сесії VII скликання Бердянської міської ради "Про майнові питання" в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" гуртожитку у місті Бердянську за адресою: вул. Горького, 7.

Стягнути з Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа Єдності, буд. 2, код ЄДРПОУ 20525153) на користь приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7, код ЄДРПОУ 01124980) - 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.03.20

Суддя В.Л. Корсун