Рішення № 88404876, 12.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 р. Справа № 480/625/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №480/625/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`зання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу позивача, що дає право на одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби і роботи на прокурорських посадах;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи незараховану половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, період проходження строкової служби і роботу на прокурорських посадах;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням указаних періодів з 01 серпня 2018 року та виплатити за цей час заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та не зарахувавши до стажу на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби і роботи на прокурорських посадах.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що відсутні правові підстави для зарахування до стажу судді позивача половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби і роботи на прокурорських посадах, оскільки на час призначення позивачу пенсії діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції від 07.07.2010, стаття 135 якого не містить у переліку посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді період навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби і роботи на прокурорських посадах. Загальний стаж позивача складає 23 роки 11 місяців 15 днів, що свідчить про відсутність підстав для обчислення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди. Тому, позивачу з 24.11.2016 виплачувалось довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 86% суддівської винагороди (а.с.25-26).

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 (пенсійна справа), стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає - 23 р. 11 міс. 15 дн., на посадах прокуратури/слідчого складу - 5 р. 8 міс. 4 дн., військова служба 2 р. 10 дн.

Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року за №1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Сумської області у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 ст. 126 Конституції України.

Наказом голови Апеляційного суду Сумської області від 15.09.2016 р. №91-ОС позивача звільнено з посади судді та відраховано зі штату Апеляційного суду Сумської області 15.09.2016 р. у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З урахуванням цього стажу позивачу призначена пенсія у розмірі 24403,50 грн.

Листом від 28.11.2016 р. Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повідомило ОСОБА_1 , що за результатами повторної перевірки матеріалів пенсійної справи до стажу судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, безпідставно нарахований період роботи на прокурорських посадах з 27.01.1987 р. по 29.09.1992 р. (ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453); після приведення пенсійної справи до відповідності, розмір пенсії склав 23318,90 грн. За період з 16.09.2016 р. по 30.11.2016 р. виникла переплата пенсії у розмірі 2182,74 грн.

Розпорядженням за №813415 від 24.11.2016 р. Сумським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області позивачу призначено довічне грошове утримання у розмірі 86 відсотків грошового утримання. При цьому, відповідачем взято до уваги лише період роботи позивача на посаді судді - 23 роки 11 місяців 15 днів.

Вищевказане встановлено Ковпаківським районним судом м. Суми у постанові від 20.01.2017 по справі №592/11375/16-а (а.с.9-10), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (а.с.6-7)

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.01.2017 у справі №592/11375/16-а позов ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування розпорядження задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження №813415 від 24.11.2016 р. Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зменшення ОСОБА_1 з 90 до 86 процентів щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі №592/11375/16-а апеляційну скаргу Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишено без задоволення. Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.01.2017р. по справі № 592/11375/16-а залишено без змін.

Таким чином, постановаКовпаківського районного суду м. Суми від 20.01.2017 у справі №592/11375/16-а набрала законної сили 15.03.2017 та підлягає виконанню Сумським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області .

Проте, попри виконання відповідачем постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.01.2017, позивачу виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% замість 60% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

28.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Сумській області щодо відновлення порушеного права (а.с.5).

Натомість, листом від 24.01.2020 у задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмовлено та повідомлено, що на виконання постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.01.2017 у справі №592/11375/16-а позивачу змінено розмір щомісячного довічного грошового утримання і встановлено на рівні 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Згідно з постановою Верховного суду України від 05.11.2013 у справі №21-293а13 та постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8 виплата пенсій за рішенням судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсій без обмеження строком, продовжується, зокрема, до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. У серпні 2018 позивач подав заяву про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Сумської області від 20.08.2018 №47. Рішенням територіального управління від 22.08.2018 проведений відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Враховуючи норми законодавства, щомісячне довічне грошове утримання обчислене у розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У подальшому проводились перерахунки щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі його заяв від 18.12.2018 та від 24.01.2019 та доданих до них довідок Апеляційного суду Сумської області від 18.12.2018 та 24.01.2019. Перерахунки щомісячного довічного грошового утримання позивача проведені згідно з нормами законодавства (а.с.4).

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту:

«До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Означена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 №41783/0/9-18.

У відповідності до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді (далі - Закон №2862-XII,) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд бере до уваги, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі Закон №2453-VI), який було прийнято та який діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п.11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини шостої статті47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді (далі - Закон №2862-XII,) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Як вже вказано вище у рішенні, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.01.2017 по справі №592/11375/16-а встановлено та залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає - 23 р. 11 міс. 15 дн., на посадах прокуратури/слідчого складу - 5 р. 8 міс. 4 дн., військова служба 2 р. 10 дн.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (стаж роботи на посаді судді 10 років позивач набула 05 лютого 2000 року), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

На дату набрання чинності Законом №2453-VІ (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», зокрема, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, станом на час дії указаних нормативно-правових актів позивач вже мав стаж роботи на посаді судді більше 10 років.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби і роботу на прокурорських посадах, тому позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.08.2018.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №766/14821/16-а, від 31.10.2019 у справі №766/17221/16-а, від 07.11.2019 у справі №727/4435/17.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, Сумський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`зання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби і роботи на прокурорських посадах.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи незараховану половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, період проходження строкової служби і роботу на прокурорських посадах.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням указаних періодів з 01 серпня 2018 року та виплатити за цей час заборгованість.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець