Рішення № 88404753, 25.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/431/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

- скасувати рішення відповідача № 76-VII від 07.03.2019 року про відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти – КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року у справі № 420/7053/19, зокрема:

- роз`єднано позовні вимоги у справі № 420/7053/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії;

- виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про: скасування рішення відповідача № 76-VII від 07.03.2019 року про відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в частині, що стосується ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти – КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007.

Матеріали справи в цій частині передано до Відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) Одеського окружного адміністративного суду для виконання вимог, передбачених п. 7 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 року № 814.

Згідно з Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2020 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії визначено судді Цховребовій М.Г. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 420/431/20.

Ухвалою суду по справі № 420/431/20 від 27.01.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, призначеного на 18.03.2020 року. (а.с.48, 49)

17.03.2020 року позивачем до суду електронною поштою подано клопотання, в якому останній просить розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. (а.с.79)

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, будь-яких заяв щодо подальшого розгляду справи за такою явкою від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч. ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом уточненого адміністративного позову та додаткових пояснень щодо окремих питань справи, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- реалізуючи своє невід`ємне право на відведення безоплатно у власність земельної ділянки, позивачем було подано відповідну заяву (з додатками) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, що розташована в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. 14.03.2018 року позивач особисто подав заяву до Таїровської селищної ради, про що свідчать відповідні відмітки посадових осіб та штамп Таїровської селищної ради, проставлені на другому примірнику заяви;

- відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, одним із додатків до заяви є графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Слід зазначити, що форма графічних матеріалів не затверджена жодним нормативним актом. Тому позивачем було зроблено відповідні викопіювання за допомогою Гугл мапс та Публічної кадастрової карти з мережі інтернет. Застосовуючи можливості програми позивачем було знайдено вільні земельні ділянки (в іншому випадку інформація щодо перебування земельної ділянки у приватній власності виводиться на екран у розділі: тип власності), про що свідчив скріншот із зазначенням коду одиниці адміністративно-територіального устрою України, номеру кадастрової зони та номеру кадастрового кварталу в межах кадастрової зони, а саме: - КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 005. Якщо брати до уваги найменший класифікатор, а саме - кадастровий квартал, то це компактне об`єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами. Враховуючи це, позивачем не було визначено конкретну земельну ділянку, а зазначено «район», в якому він мав бажання отримати землю, який включає в себе як вільні земельні ділянки, так і приватизовані;

- Рішенням № 905-VII від 28.03.2018 року № 906-VII від 28.03.2018 року № 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради громадянам Москаленко С.А., ОСОБА_4 І.В., ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви у зв`язку з тим, що земельні ділянки, за рахунок яких були заявлені бажання щодо відведення їх у власність перебувають у приватній власності і не належить до повноважень Таїровської селищної ради. З огляду на це, Таїровська сільська рада відмовила в задоволенні клопотань, навіть сама не деталізуючи відносно яких земельних ділянок йде мова;

- системний та детальний аналіз обставин справи та доказів, а також законодавчих актів, судової практики Європейського суду з прав людини, з огляду на положення ч. 2 ст. 71 КАС України свідчить про те, що відповідачем у справі Таїровською сільською радою Овідіопольського району Одеської області не доведено правомірність свого рішення № 905-VII від 28.03.2018 року № 906-VII від 28.03.2018 року № 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради про відмову громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Натомість, позивачами доведено протиправність та підстави для скасування рішення № 905-VII від 28.03.2018 року № 906-VII від 28.03.2018 року № 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради про відмову громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1265а15, Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення;

- беручи до уваги вищевикладене, відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок, яку мав бажання отримати позивач органом місцевого самоврядування в особі Таїровської селищної ради є незаконною та порушує його конституційні права та свободи;

- враховуючи вищевикладене, маємо факт, коли орган місцевого самоврядування в особі Таїровської селищної ради, нехтуючи положеннями чинного законодавства, зловживаючи службовими повноваженнями, проявляючи тим самим неповагу до учасників АТО, безпідставно відмовляє у задоволенні реалізації конституційних прав позивача;

- 11.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом було прийнято рішення по справі № 815/2306/18, відповідно до резолютивної частини якого було вирішено: 1. Скасувати рішення №№ 905-VII, 906-VII, 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в частині, що стосуються гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 4. Зобов`язано Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007;

- 30.10.2018 року позивач було направлено листа до Таїровської селищної ради з вимогою виконати рішення суду. 16.09.2019 року позивач нарешті отримав витяги з сесії Таїровської селищної ради про відмову йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області у зв`язку з тим, що до заяви не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в селі Лиманка. Позивач звертає увагу на абсурдність даного рішення, оскільки в самому судовому рішенні, зазначеному вище, було чітко вказано місце розташування земельної ділянки;

- обставини досліджувалися судом, підтверджуються в судовому рішенні, а відповідач з огляду на своє оскаржуване рішення свідомо не виконує рішення суду тим самим перевищує владні повноваження і як наслідок видає розпорядчі документи, що не лише суперечать дійсності (в контексті ненадання графічних матеріалів), а є і яскравим прикладом посадового злочину;

- підстав відмови, які передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідачем не доведено;

- Верховний Суд вже розглядав подібні справи та робив висновки щодо дискреційних повноважень. Судова практика у цій категорії справ є усталеною, а саме: на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними;

- доводи відповідача про вихід за межі позовних вимог позивач просить відхилити, оскільки вимога зобов`язати сільську раду надати дозвіл є у позовній заяві. До того ж зважаючи на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що сільська рада неодноразово неправомірно відмовляла у наданні дозволу, черговий повторний розгляд заяви не захистить прав позивача. З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права. Зазначена позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.05.2018 року по справі № 825/602/17, Постанові Верховного Суду України від 22.12.2018 року по справі № 804/1469/17, Постанові Верховного Суду України від 11.09.2019 року по справі № 819/570/18;

- Верховний Суд України сформував судову практику з позовних питань, де в підсумку стає на захист учасників бойових дій в контексті зобов`язання органів місцевої влади та самоврядування надати дозвіл на розробку проекту землеустрою;

- 09.01.2020 року Верховним Судом було винесено постанову по справі № 812/1264/17, зміст якої вкотре зміцнює та обґрунтовую правову позицію позивача з огляду на таке. Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України. Позивачем разом з заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою було надано витяг з Публічної кадастрової карти, де, з урахуванням масштабу зображення, було виділено бажане місце земельної ділянки. Стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки. За змістом ст. 118 ЗК України місце розташування земельної ділянки може не відповідати вимогам закону, а також прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам. Проте такий підзаконний нормативно-правовий акт має бути прийнятий відповідно або на виконання закону. Водночас, не існую норми закону щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою для ділянок, які включені до переліку за наказом ГУ Держгеокадастру, а до ст. 118 ЗК України ніяких змін не вносилося;

- в матеріалах справи відсутні докази невідповідності земельної ділянки, вказаної позивачем, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 811/1845/18;

- відповідач у своїх рішеннях щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, зухвало суперечить сам собі, адже спочатку відмовляє в задоволенні клопотання з підстав, що зазначена земельна ділянка знаходиться нібито в приватній власності, а потім відмовляє з підстав, що позивачем не додано графічних матеріалів, відомості про які наявні в судовому рішенні і відповідно містяться в матеріалах справи. Зазначене вкотре свідчить про зловживання владою з боку посадових осіб Таїровської селищної ради, що потягло за собою прийняття неправомірних злочинних рішень, які позивач наразі оскаржує в суді, тому що будь-яких інших механізмів захисту порушених прав відповідач просто не залишив. Поведінка відповідача відкрито демонструє впевненість в уникненні відповідальності за свої неправомірні вчинки по відношенню до позивача, який звернувся з заявою, правом на яку наділила його Держава та національне законодавство, однак всупереч цьому відповідач вважає, що його повноваження є ширшими та можуть широко виходити за межі чинного законодавства.

Відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

Відповідачем до суду подані письмові пояснення щодо обставин справи, в яких останній просить їх прийняти до уваги при прийнятті рішення по справі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 14.03.2018 року позивачем було подано до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- Рішенням сесії Тарїровської селищної ради № 905-VII, 906-VII та 907-VII від 28.03.2018 року було відмовлено позивачу у передачі у власність земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради для будівництва та обслуговування житлових будівель, господарських будівель та споруд;

- не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом щодо його скасування. Рішенням суду від 11 вересня 2018 року позов було задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача № 905-VII, 906-VII та 907-VII від 28.03.2018 року. Зобов`язано відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- позивач знову звернувся до відвідача із заявою щодо прийняття до уваги вищезазначеного рішення суду та прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року, відповідачем розгляд вищевказаних заяв було винесено до порядку денного сьомої сесії VII скликання, яка була проведена 7 березня 2019 року. За результатами голосування депутатів Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області було прийнято рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Лиманка, Овідіопольського району Одеської області. Що в подальшому і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом;

- рішення з усіх питань порядку денного, які розглядаються на сесії ради, приймаються виключно депутатами відповідної селищної ради. Ані суд, ані будь-який інший орган не наділений повноваженнями щодо зобов`язання депутата місцевої ради голосувати так чи інакше по будь-якому питанню порядку денного сесії ради;

- дискреційні повноваження - це комплекс прав і обов`язків представників влади як на державному рівні, так і на регіональному, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах. Це надає можливість представникові влади здійснювати вибір рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення для конкретної ситуації. Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість;

- вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою або про у відмову у його наданні є виключно повноваженнями відповідача, а тому зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі № 815/2306/18, що набрало законної сили 12.10.2018 року, (а.с.84-88), зокрема:

- адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області – задоволено у повному обсязі;

- визнані протиправними та скасовані рішення №№ 905-VII, 906-VII, 907-VII від 28.03.2018 року 27 сесії VII скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області;

- зобов`язано Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007.

Відповідно до змісту даного рішення, судом встановлено:

- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (надалі - Позивачі), брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с. 32-34);

- 14.02.2018 року гр. ОСОБА_2 та 14.03.2018 року гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5 , кожний окремо подали заяви до Таїровської селищної ради, про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 35-37);

- 28.03.2018 року Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області прийняла рішення №№ 905-VII, 906-VII та 907-VII про відмову Позивачам в передачі у власність земельної ділянки в межах села Лиманка на території Таїровської селищної ради, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 38, 71-72).

30.10.2018 року позивачем до відповідача подано вимогу про виконання рішення суду, у якій зазначено, зокрема, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі № 815/2306/18 на теперішній час набрало законної сили, позивач вимагав, зокрема, невідкладного його виконання. (а.с.16а-17)

Листом, вих. № 1125 від 16.09.2019 року (а.с.18), відповідач повідомив позивача, що:

- на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року у № 815/2306/18, спрямованого до Таїровської селищної ради із заявами, зокрема, позивача про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, Таїровською селищною радою було розглянуто заяви, і прийнято рішення відповідно до вимог чинного законодавства на пленарному засіданні сесії ради (копії рішень додаються);

- відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, 7-ма сесія, VII скликання, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с АДРЕСА_1 , керуючись ст.ст. 12, 83, ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняла рішення № 76-VII від 7 березня 2019 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Лиманка, АДРЕСА_1 району АДРЕСА_1 » (а.с.19) , яким вирішено:

- відмовити гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Лиманка, Овідіопольського району Одеської області, у зв`язку із тим, що до заяви не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в селі Лиманка або іншому населеному пункті Таїровської селищної ради.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 3 та 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі – ЗК України), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 83 ЗК України земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 83 ЗК України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною;

г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об`єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання – вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, а саме.

Щодо позовної вимоги про: скасування рішення відповідача № 76-VII від 07.03.2019 року про відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі № 815/2306/18, що набрало законної сили 12.10.2018 року, зокрема:

- зобов`язано Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007.

Проте, рішенням № 76-VII від 7 березня 2019 року Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, 7-ма сесія, VII скликання:

- відмовлено гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Лиманка, Овідіопольського району Одеської АДРЕСА_2 , у зв`язку із тим, що до заяви не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в селі Лиманка або іншому населеному пункті Таїровської селищної ради.

Відповідно до змісту письмових пояснень відповідача щодо обставин справи, листа-відповіді відповідача, вих. № 1125 від 16.09.2019 року, на вимогу позивача про виконання рішення суду, до якого додано саме оскаржуване рішення № 76-VII від 7 березня 2019 року, останнє прийняте на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі № 815/2306/18 за заявою, в тому числі ОСОБА_1 .

З встановленого вбачається, що оскаржуваним рішенням відповідача, яке прийнято на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, фактично, рішення суду не виконано – дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007, позивачу не наданий.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, зокрема, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, в даному випадку має місце необхідність вчинення відповідачем певних дій саме на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно, посилання відповідача в поясненнях щодо обставин справи на дискреційні повноваження відповідача та на порядок прийняття відповідних рішень депутатами тощо, які, по суті, нібито, порушені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі № 815/2306/18, – в даному випадку є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, виходить за межі предмету спору у цій справі та за межі повноважень суду першої інстанції.

Крім того, як встановлено судом вище, відзив на позовну заяву відповідачем не поданий.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржуване рішення прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, відповідно, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Також відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач також просить зобов`язати відповідача надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти – КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007.

Проте, як зазначено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі № 815/2306/18, що набрало законної сили 12.10.2018 року, зокрема, вже зобов`язано Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти - КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007, відповідно

- підстав для зобов`язання відповідача надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 0,12 га в межах села Лиманка на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району згідно ідентифікаторів Публічної кадастрової карти – КОАТУУ 5123755800, зона 02, квартал 007, – немає.

В прохальній частині позовної заяви позивач також просить зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.

Також, 20.03.2020 року позивачем до суду електронною поштою подано заяву, вхід. № ЕП/12750/20, в якій останній, керуючись ст. 382 КАС України, просить зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк, звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/431/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру, в задоволенні вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення – слід відмовити.

Крім того, в запереченнях на письмові пояснення відповідача, вхід. № ЕП/1893/20 від 25.02.2020 року, та в письмових поясненнях, вхід. № ЕП/2727/20 від 17.03.2020 року, позивач, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 149 КА України, просить постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області штрафу у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за злісне та умисне невиконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року по справі № 420/7053/19 та від 27.01.2020 року по справі № 420/431/20, з тих підстав, по суті, що на теперішній стадії розгляду справи явне невиконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року та від 27.01.2020 року по справі № 420/431/20, зі сторони відповідача, а саме ненадання доказів-підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

З наведеної норми вбачається, що постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є правом, а не обов`язком суду.

Так, дійсно, ухвалою суду від 21.12.2019 року по справі № 420/7053/20, зокрема, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії усіх: доказів-підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України; матеріалів досудового вирішення спору (якщо позивачі скористалися відповідним порядком оскарження), та ухвалою суду від 27.01.2020 року по справі № 420/431/20, зокрема, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії усіх: доказів-підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України; матеріалів досудового вирішення спору (якщо позивач скористався відповідним порядком оскарження).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 121 КАС України, навіть пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Проте, 24.02.2020 року від відповідача до суду поштою надійшов лист, № 500 від 14.02.2020 року, з додатками, яким на виконання ували Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі № 420/431/20 надано копії певних документів. (а.с.55)

Враховуючи та на підставі наведено, судом не виявлено невиконання відповідачем процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених на нього судом. Відтак, відсутні підстави для застосування заходів примусу.

Крім цього, суд зазначає, що у вирішенні питання про невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, та постановлення ухвали про стягнення в доход державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 28 жовтня 2019 року по справі № 640/9234/19.

Виходячи з встановлених судом обставин по справі, вищенаведених висновків суду, зокрема, щодо заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (місцезнаходження: вул. 40 Річчя Перемоги, 25, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65496; ідентифікаційний код юридичної особи: 05582159) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 76-VII від 7 березня 2019 року Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 7-мої сесії VII скликання «Про відмову гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

В задоволенні вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення – відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про стягнення штрафу – відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.