Рішення № 88404465, 24.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року м. Київ № 640/6409/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №0008734001 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 17000,00 грн. за зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №0008744001 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем прийнято протиправне рішення з порушенням чинного законодавства, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 23.04.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, які прийняті у межах наданих контролюючому органу повноважень та у відповідності до норм законодавства, які були чинні на момент проведення перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрована, як фізична особа-підприємець з 09.07.2003.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 займається такими видам діяльності:

- 96.02 надання послуг перукарням та салонам краси;

- 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

- 63.99 надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.;

- 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі Ліцензії НОМЕР_2 від 09.02.2018, позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями у магазині за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04.10.2018 № 14850 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )" та направлень від 29.10.2018 № 6887/26-15-40-01 та № 6888/26-15-40-01 працівниками ГУ ДФС було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2018 (реєстраційний номер в органі ДФС № 5774/26-15-40-01/ НОМЕР_1 ) (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено:

- факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Лікеру "Самбука М" міцністю 40% об., місткістю 0,50 л. (виробник: ЛГЗ "КАРАТ", м. Дніпро) без наявності марки акцизного податку встановленого зразка.

Таким чином, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95.;

- факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Віскі "VAT 69" 40,0% алк., місткістю 1,0 л. за ціною реалізації 332,00 грн., що підтверджується фотофіксацією, при цьому мінімальна роздрібна ціна на віскі місткістю 1,0 л. становить 358,00 грн.

Таким чином встановлено реалізацію алкогольного напою за ціною нижчою за встановлені мінімально-роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, чим порушено Постанову КМУ від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95.;

- факт реалізації 1 пляшки горілки "Хлібний дар" 40,0% алк., місткістю 0,18 л. за ціною реалізації 42 грн., на що був виданий фіскальний чек № 0023 з РРО "Алкогольні вироби 42,00", через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, чим порушено п. 11. ст. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95.

В Акті перевірки не містяться зауваження до нього, а також міститься відмітка, зроблена посадовою особою ГУ ДФС, про те, що екземпляр Акту перевірки надіслати поштою.

28.11.2018 відповідачем на підставі Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0008744001 та № 0008734001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 000,00 грн. (за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі види напої) та у розмірі 17 000,00 грн. (за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарги вх. ДФС №№ 13937/ФОП, № 13939/ФОП, № 13940/ФОП, № 13941/ФОП від 11.12.2018), проте рішенням ДФС України від 07.02.2019 № 6096/6/99-99-11-06-01-25, у задоволені скарг відмовлено, а винесені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення 28.11.2018 протиправними і такими що підлягають скасуванню, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.3 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Судом встановлено, та позивачем не заперечується, що проведення перевірки розпочато з відома та в присутності представника позивача, що також вказує на дотримання вимог щодо допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Щодо висновків відповідача, які викладені у Акті перевірки суд зазначає таке.

Посадовими особами відповідача встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Лікеру "Самбука М" міцністю 40% об. місткістю 0,50 л. (виробник: ЛГЗ "КАРАТ", м. Дніпро) без наявності марки акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до абзаців 3-6 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 18 місяців від дня опублікування закону, яким передбачено внесення таких змін. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно із п.п. 226.2-226.3 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. (п.п. 226.6-226.7 ПК України)

У відповідності до п. 226.9. ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

- алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи (п. 228.2 ст. 228 ПК України).

Згідно з п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 (надалі - Положення № 1251, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Для алкогольних напоїв імпортного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки. Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

- пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

- наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

- пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

- відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Враховуючи наведені норми чинного на момент проведення перевірки позивача законодавства, суд зазначає, що віднесення алкогольного напою Лікеру "Самбука М" міцністю 40% об. місткістю 0,50 л. (виробник: ЛГЗ "КАРАТ", м. Дніпро), маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

Разом з тим, суд зауважує, що доводи позивача про списання алкогольного напою Лікеру "Самбука М" міцністю 40% об. місткістю 0,50 л. (виробник: ЛГЗ "КАРАТ", м. Дніпро) не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали позовної заяви та справи не містять відповідних доказів чи документів, зокрема відсутня копія акту про списання вказаного товару про яку вказує позивач у позовній заяві.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою без наявності марки акцизного податку встановленого зразка, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №0008734001 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості доводів відповідача про заниження ціни на підакцизний товар суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 10 ст. 18 Закону № 481/95-ВР визначено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Кабінет міністрів України прийняв постанову від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" у Додатку до якої визначив розміри таких цін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 21.06.2012 № 5007-VІ "Про ціни і ціноутворення" граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов`язковими для застосування суб`єктами господарювання.

При цьому, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону "Про ціни і ціноутворення", гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання.

Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Фінансові санкції у вигляді штрафів у разі здійснення суб`єктами господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, встановлені абзацом 14 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР і становлять - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як зазначалося вище, в ході перевірки встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Віскі "VAT 69" 40,0% алк., місткістю 1,0 л. за ціною реалізації 332,00 грн., що підтверджується фотофіксацією, при цьому мінімальна роздрібна ціна на віскі місткістю 1,0 л. становить 358,00 грн.

Мінімальні оптові та роздрібні ціни по товарній позиції 2208 30 (Віскі) встановлені у Додатку до постанови Кабінету міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» за 1 літр 100-відсотктвого спирту.

При цьому, у пункті 1 Приміток до вказаного Додатку зазначається, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, в тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957, встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на віскі на рівні 895,00 грн., за 1 літр 100 - відсоткового спирту.

Суд враховуючи встановлений розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, в даному випадку - коньяку, встановив, що мінімальна роздрібна ціна віскі об`ємом 1,0 літра, 40 % об. становить - 358,00 грн. (де 895,00 - мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100 - відсоткового спирту х 40% - міцність напою х 1,0 л. = 358,00).

Разом з тим суд зауважує, що сам факт реалізації алкогольного напою Віскі "VAT 69" 40,0% алк., місткістю 1,0 л. не доведений, оскільки до акту не додано відповідного документу, що підтверджує реалізацію (купівлю) вказаного товару.

Як зазначалося вище, у акті перевірки зафіксовано факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Віскі "VAT 69" 40,0% алк., місткістю 1,0 л., проте відповідно до абзацу 14 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР фінансові санкції у вигляді штрафів застосовуються у разі здійснення суб`єктами господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Таким чином, факт продажу, у даному випадку, алкогольного напою має підтверджуватися відповідним розрахункових документом. Однак, відповідачем до суду вказаних доказів надано не було.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту реалізації позивачем алкогольного за ціною нижчою за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №0008744001 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №0008734001 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 17000,00 грн. за зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018 №0008744001 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені ФОП ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко