Рішення № 88404387, 25.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року справа № 580/313/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування рішення,

встановив:

24 січня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25856-17 від 05.11.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана вимога про сплату боргу суперечить вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначив, що вона виконала свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від її імені повіреним на підставі договору доручення.

Ухвалою від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що відповідно ч. 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків передбачених законодавством.

04.03.2020 представником позивача подано клопотання про розподіл судових витрат, в якому просить стягнути з відповідача 840,80 грн сплаченого судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_3 Лілія Олександрівна зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.05.2017, номер запису про реєстрацію: 20260000000040187. Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування (1 група), вид господарської діяльності КВЕД 96.02 – Надання послуг перукарнями та салонами краси.

В період з січня 2018 по липень 2019 позивачем, як підприємцем , сплачувались кошти на оплату ЄСВ щомісячно в сумі 819,06 грн (до січня 2019) та в сумі 918,06 грн (з січня 2019 року), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.26-44).

Єдиний соціальний внесок сплачувався ФОП ОСОБА_4 на підставі договору доручення №01/2017 від 01.06.2017, довіреності №01/2017 від 20.06.2017 (а.с.15-16).

05.11.2019 ГУ ДФС у Черкаській області сформувало вимогу про сплату недоїмки №Ф-25856-17, відповідно до якої позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18845,08 грн (а.с.6).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу від 25.01.2019 №Ф-5931-52 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Тобто, вказана норма не визначає, що сплата єдиного внеску віднесено до виключної компетенції страхувальника (в даному випадку - позивача), та не містить прямої заборони на виконана зазначеного обов`язку іншою особою.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абз. 1 ч. 7 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464 встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).

Частиною 1 статті 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Таким чином, основним змістом договору доручення є зобов`язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №805/1429/17-а.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Довіритель) та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Повірений) укладено договір доручення, за якими Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя сплатити єдиний соціальний внесок не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом.

На виконання пункту 4 вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_1 видала довіреність №01/2017 від 20.06.2017.

З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2018 року по липень 2019 на підставі договору доручення Повіреним на виконання зобов`язань Довірителя сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями. Згідно з вказаними платіжними дорученнями платник ФОП ОСОБА_2 перераховував на користь отримувача ДПІ у м. Черкасах кошти з призначенням платежу “*;101, НОМЕР_1 ; єдиний соціальний внесок 22% та період, за який сплачується ЄСВ”.

В даному випадку ФОП ОСОБА_2 , перераховуючи єдиний соціальний внесок, діяв як повірений від імені позивача, а не як самостійний платник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення. Також, слід зазначити, що внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача.

Необхідно зазначити, що перерахування повіреним грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя не суперечить положенням частини 9 ст. 25 Закону № 2464, оскільки таке перерахування не є передачею платником єдиного внеску своїх обов`язків зі сплати ЄСВ третім особам.

На думку суду, укладання позивачем договору доручення з метою своєчасної сплати єдиного внеску, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, не можна розцінювати як такий, що суперечить Закону №2464, а навпаки - надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Щодо клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн 00 коп., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Частина п`ята ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 20.12.2019 №136-12, укладений між адвокатом Драченко В.В. та клієнтом ОСОБА_1 , копію акту виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги №136-12 від 03.03.2020, рахунок на оплату №136-12 від 03.03.2020 та дублікат чека №0.0.1637688785.1 від 03.03.2020 про сплату гонорару за юридичні послуги згідно акту виконаних робіт №1 від 03.03.2020 в сумі 2500,00 грн.

Судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у заявленій позивачем сумі враховано складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для позивача, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі, є 1500 грн. 00 коп. (написання адвокатського запиту – 300 грн, підготовча робота для складення позовної заяви, збір та копіювання документів, аналіз судової практики – 500 грн, написання та подача позовної заяви – 500 грн, написання клопотання про розподіл судових витрат – 200 грн).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25856-17 від 05.11.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 25.03.2020.

Суддя В.П. Тимошенко