Рішення № 88403978, 24.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7772/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування донарахування за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.; визнання протиправним та скасування Рішення від 02.12.2019р. №0264405005,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати донарахування Головним управлінням ДПС в Одеській області за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2019р. №0264405005, посилаючись на те, що ОСОБА_1 нараховано єдиний соціальний внесок як фізичній особі-підприємцю, та як самозайнятій особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що, на думку позивача, свідчить про незаконне застосування до нього, як одного суб`єкта обов`язку щодо подвійної сплати єдиного соціального внеску за один й той самий період.

Відповідач – Головного управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 23.01.2020р. вхід.№3206/20), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 02.12.2019р. №0264405005, оскільки особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та одночасно є фізичними особами-підприємцями, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе як фізичні особи-підприємці.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/7772/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування донарахування за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.; визнання протиправним та скасування Рішення від 02.12.2019р. №0264405005.

Ухвалою суду від 30.01.2020р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.02.2020р. до Одеського окружного адміністративного суду від повноважного представника позивача – ОСОБА_1 надійшло клопотання (вхід.№8516/20) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 02.12.2019р. на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0264405005.

Не погодившись з означеним Рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2019р. №0264405005, позивач – ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування донарахування Головним управлінням ДПС в Одеській області за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.; визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2019р. №0264405005, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 02.03.2010р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №23050000000023844 щодо державної реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.03.2017р.

Судом з`ясовано, що фізична особа-підприємець, адвокат, арбітражний керуючий Паламарчук Олександр Анатолійович перебуває на обліку в Житомирській об`єднаній ДПІ з 03.03.2010р. за №293, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка про взяття на облік платника податків №1306250700087 від 31.07.2013р.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку (група – 3, ставка у відсотках до доходу – 5), основними видами діяльності якого є: код згідно КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права; код згідно КВЕД 68.20 – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код згідно КВЕД 68.31 – агентства нерухомості; код згідно КВЕД 70.22 – консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з реєстру платників єдиного податку.

Судом встановлено, що Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 сплачувався єдиний соціальний внесок, що підтверджується наявними у матеріалах справи Платіжними дорученнями, зокрема, №24 від 11.01.2018р. за 4 квартал 2017р. – у сумі 2112грн., №27 від 13.04.2018р. за 01.01.2018р. – 31.03.2018р. – у сумі 2457,18грн., №30 від 10.07.2018р. за 2 квартал 2018р. – у сумі 2457,18грн., №32 від 10.10.2018р. за 2017-2018р.р. – у сумі 9997грн., №33 від 11.10.2018р. за 2018р. – у сумі 10997грн., №35 від 14.01.2019р. за 2018-2019р.р. – у сумі 3000грн., №37 від 29.03.2019р. за 2019р. – у сумі 5000грн., №44 від 27.06.2019р. за 2019р. – у сумі 3000грн., №51 від 17.10.2019р. за 2019р. – у сумі 5000грн.

Згідно з п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.65.1 ст.65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Пунктом 65.2 статті 65 Податкового кодексу України передбачено, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно з п.п.65.4.4 п.65.4 ст.65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI, пунктом 2 частини 1 статті 1 якого передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платниками єдиного внеску є також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавчо розмежовано платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців, та осіб, котрі провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, законодавством розмежовується поняття «фізична особа-підприємець» та «особи, які провадять незалежну професійну діяльність». При цьому, положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями вказаного нормативно-правового акту не передбачено.

Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, позивачем за спірний період сплачено єдиний соціальний внесок, розрахований для нього як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування платника, та не має заборгованості за такими зобов`язаннями.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області здійснено подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд дійшов висновку щодо протиправності спірного Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0264405005 від 02.12.2019р.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача – Головного управління ДПС в Одеській області про наявність у позивача обов`язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнята особа, та як фізична особа-підприємець, оскільки таке нарахування призводить до сплати єдиного внеску позивачем повторно.

Відтак, враховуючи вищевикладене, з`ясувавши, та перевіривши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2019р. №0264405005.

Між тим, відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування донарахування Головним управлінням ДПС в Одеській області за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн., суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року №3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З наведеного слідує, що метою адміністративного судочинства є захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (органів місцевого самоврядування), а тому вирішуючи спір по суті необхідно встановити наявність порушених прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені приписами чинного законодавства, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому, невідповідність обраного позивачем способу захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, способам, котрі визначено приписами чинного законодавства, може бути підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та необґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування донарахування Головним управлінням ДПС в Одеській області за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті – це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.08.2018р. серії ОД №003422.

Судом з`ясовано, що 21.10.2019р. між ОСОБА_2 (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №21/10-19, за умовами якого Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в будь-яких справах та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені законодавством України для представництва інтересів в будь-яких справах. Клієнт відповідно до цього Договору має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Якщо Адвокат при здійснені професійної діяльності дійде висновку, що письмові звернення чи інформація, доведена до відома органів влади про порушення прав та законних інтересів Клієнта, суперечить інтересам Клієнта або суперечить інтересам держави чи може зашкодити суспільству в цілому, або зашкодить реалізації захисту прав та законних інтересів Клієнта, тоді ОСОБА_3 , за згодою Клієнта, вибирає шляхи щодо оптимального результату поновлення прав і законних інтересів Клієнта.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 21.10.2019р. до Договору про надання правової допомоги №21/10-19 від 21.10.2019р. Адвокат зобов`язується надати правову допомогу за дорученням Клієнта щодо спору Клієнта з Державною податковою службою (Рішення №0264405005 від 02.12.2019року) щодо донарахувань по ЄСВ Клієнту - надалі - Спір. Адвокат приймає на себе обов`язки надавати правову допомогу, представляти права і законні інтереси Клієнта у даному Спорі для досягнення результату, максимально сприятливого для Клієнта. Адвокат при виконані доручення вживає всіх можливих заходів та здійснює усі необхідні дії для виконання доручення Клієнта, у тому числі у судових інстанціях, органах поліції, виконавчої служби, будь-яких інших органах, які можуть сприяти виконанню доручення. Підставою для сплати гонорару є рахунок, який надається Клієнту Адвокатом наступного дня після винесення рішення судом першої інстанції у справі і підлягає сплаті протягом двадцяти робочих днів після отримання рахунку.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Звіту адвоката Станкова Степана Степановича про виконання доручення згідно Додаткової угоди №1 від 21.10.2019р. до Договору про надання правової допомоги №21/10-19 від 21.10.2019р., Адвокатом надано наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 21.10.2019року – 2 години, аналіз документів, судової практики, підготовка звернення (вимоги) від 25.10.2019року – 2 години, підготовка та подача позовної вимоги до Одеського окружного адміністративного суду: підготовка доказів - аналіз, роздруківки з баз даних та копіювання документів, їх завірення, подальші роздруківки - понад 32 пункти згідно позовної заяви – 4 години, підготовка позову 8 сторінок – 8 годин, подача позову до суду – 2 години, судове провадження - справа №420/7772/19: участь у судовому засіданні 30.01.2019року – 2 голини. Усього 20 годин.

Згідно з Актом надання послуг №1 від 25.02.2020р. адвокатом Станковим Степаном Степановичем виконано наступні роботи (надано послуги) на суму 20088грн., з яких: послуги згідно договору за період з 21.10.2019р. по 30.11.2019р., звіт про надання адвокатських послуг від 25.02.2020р., загальною вартістю 3872грн. (4 години, 968грн. за годину); послуги згідно договору за період з 01.12.2019р. по 25.02.2020р., звіт про надання адвокатських послуг від 25.02.2020р., загальною вартістю 16216грн. (16 години, 1013,50грн. за годину).

Судом встановлено, що у зв`язку з наданням вищеозначених послуг адвокатом Станковим Степаном Степановичем позивачу - ОСОБА_1 виставлено Рахунок на оплату №1 від 25.02.2020р.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням визначеного Додатковою угодою №1 від 21.10.2019р. до Договору про надання правової допомоги №21/10-19 від 21.10.2019р., порядку сплати Клієнтом на користь Адвоката гонорару, та часткового задоволення позову, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10044грн., оскільки їх розмір є співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування донарахування за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.; визнання протиправним та скасування Рішення від 02.12.2019р. №0264405005, підлягають задоволенню частково, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування донарахування за основним платежем по ЄСВ по самозайнятій особі ОСОБА_1 за 2017-2019роки на загальну суму 26539,32грн.; визнання протиправним та скасування Рішення від 02.12.2019р. №0264405005, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2019р. №0264405005.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 768(сімсот шістдесят вісім)грн. 40коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10044(десять тисяч сорок чотири)грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.