Ухвала суду № 88403709, 23.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/876/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606)провизнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

У прохальній частині позовних вимог позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування пропуску строку звернення до адміністративного осуду позивач зазначає, що 26.12.2018 року ГУ ДФС у Кіровоградській області сформовано відносно ОСОБА_1 вимогу за формою №ф-3053-25-у про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 141,55 грн.

Внаслідок цього, 03.05.2019 року Державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером №59009568.

У травні 2019 року, під час спроби відчуження власного майна позивачу стало відомо про наявність заборгованості зі сплати ЄСВ, наявність виконавчого провадження та про включення його до реєстру боржників.

Сума заборгованості у розмірі 16 888,70 грн. погашена 31.05.2019 року відповідно до квитанції №0.0.1369493039.1.

В подальшому, ГУ ДФС у Кіровоградській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3053-25 від 02.07.2019 року зі сплати ЄСВ в сумі 14 437,55.

Позивач отримавши вказану вимогу зазначає, що не маючи досвіду та достатніх знань, вивчивши отриманий документ, не надав йому значення, та припустив, що це та сама вимога, за яку ним вже було погашено заборгованість до Подільського ВДВС, оскільки вимога від 02.07.2019 року мала той самий реєстраційний номер - Ф-3053-25.

27.02.2020 року ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено рішення №0033505207 яким позивачу нараховано суму штрафу у розмірі 2 620,51 грн., за період з 23.04.2014 року до 30.08.2019 року та нараховано пеню у розмірі 19 834,06 грн., що в сумі становить 22 454,57 грн.

Як зазначає сам позивач, вказане рішення ним отримано 27.02.2020 року.

Зважаючи на викладене позивач просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи питання про поновлення строків звернення суд зазначає, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 вказаного Закону).

Відповідно до абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Суд звертає увагу позивача на те, що положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.

Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 спеціального Закону свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді.

Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Таким чином, платник ЄСВ має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному та/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тобто в межах 10 денного строку.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 480/106/19 (провадження № К/9901/16500/19).

Суд зазначає, що про винесенні контролюючим органом вимоги про сплату боргу від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у позивачу стало відомо у травні 2019 року, крім того, позивачем відповідно до квитанції №0.0.1369493039.1 від 31.05.2019 року сума боргу повністю погашена.

Отримавши вимогу контролюючого органу №Ф-3053-25 від 02.07.2019 року позивач не надав їй ніякого значення та 18.11.2019 року звернувся до ГУ ДПС у Кіровоградській області про наявність заборгованості перед бюджетом.

Та, як зазначено у позовній заяві, рішення №0033505207 від 27.02.2020 року позивачем отримано 27.02.2020 року.

Однак, до суду з даним позовом позивач звернулася лише 18.03.2020, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Доказів оскарження наведених вище рішень контролюючого органу в адміністративному порядку суду не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом щодо визнання протиправною та скасування вимог від 26.12.2018 №Ф-3053-25-у, №Ф-3053-25 від 02.07.2019 року та рішення №0033505207 від 27.02.2020 року поза межами 10-денного строку, встановленого частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Необхідно також зазначити, що посилання позивача, на ч. 2 ст. 122 КАС України, як на строк звернення до суду є помилковим, оскільки як ч. 1 так і ч. 3 ст. 122 КАС України вказують на те, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами, тобто спеціальними.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд не приймає посилання представника позивача щодо не обізнаності ОСОБА_1 норм податкового законодавства та відсутності відповідних знань, оскільки за правилами, встановленими статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, основним Законом України встановлена пряма заборона на звільнення особи від юридичної відповідальності (в даному випадку поновлення пропущеного процесуального строку) у зв`язку з юридичною необізнаністю.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Суд звертає вагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципи правової визначеності та, відповідно не забезпечення судом належного відправлення правосуддя.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки він звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку звернення до суду, не навівши поважні підстави, які створювали реально непереборні обставини для вчасного звернення.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 14 лютого 2018 року по справі № 754/9100/14-ц.

Отже, клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає.

Матеріали справи не містять доказів та підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом, а причини пропуску звернення до суду є неповажними та, як наслідок, відсутні підстави для поновлення такого строку звернення до суду з даним позовом, а отже позовна заява в частині визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн. та від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн., а також, рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.123, 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн. та від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн., а також, рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук