Рішення № 88398314, 28.02.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5270/19

Провадження № 2/589/606/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі судді Сидорчука О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на його користь суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 в загальному розмірі 13321 грн. 13 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він з 15.10.2006 забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення міста Шостка, оскільки його визнано надавачем послуг з теплопостачання згідно рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28 липня 2006 року. Зокрема, позивач забезпечує тепловою енергією будинок АДРЕСА_1 . Власником 31/100 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_1 , яка не виконує свої зобов`язання перед позивачем по сплаті наданих ним послуг з теплопостачання, внаслідок чого за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 утворилась заборгованість в розмірі 13321 грн. 13 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 10.01.2020 відкрито провадження та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

03.02.2020 надійшов відзив на позов, в якому відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та зазначила, що у відповідності до приписів п.30 Постанови КМУ №1198 від 03.10.2007 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" передбачено, що "Теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припинити постачання теплової енергії споживачеві у разі несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством". Оскільки між нею та позивачем не було укладено договору на надання житлово-комунальних послуг, то в такому разі необхідно було користуватися Постановою КМУ №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії", особисто відповідачка зверталася до керівництва ТОВ "ШП "Харківенергоремон" з проханням припинити надавати послуги та укласти договір, оскільки дане право закріплене п.39 Постанови КМУ №1198 від 03.10.2007 "Про затвердження правил користування тепловою енергією", а саме "Споживач має право: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором". однак кожного разу відповідачу було відмовлено в припиненні надавнні послу та укладенні договору.

05.02.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що посилання відповідача на Правила користування тепловою енергією, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року є помилковими, оскільки ці Правила є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. При цьому відповідно до п.3 Загальних положень Правил споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігриву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських (використання, наприклад, у промисловому виробництві). Також, статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов`язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Враховуючи зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі), до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Таким чином Відповідач ОСОБА_1 не є споживачем, на якого розповсюджуються Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 № 1198. Крім того, постанова КМУ №830 від 21.08.2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», на яку посилається Відповідач, також не підлягає застосуванню з вище перелічених підстав, це по-перше, а по-друге вона набула чинності 04.09.2019 р., тобто поза періодом, який перебуває на розгляді у суді. Відповідач ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 20.04.2016 у справі № 6-295ІПСІ5.

Доводи Відповідача з приводу того, що ТОВ «ПІП «Харківенергоремонт» неодноразово відмовляв їй в припиненні надання послуг, а також в укладенні договору позивач вважає недостовірними. Аналіз вхідної кореспонденції ТОВ «ПІП «Харківенергоремонт» свідчить про те, що Відповідач жодного разу не звертався до підприємства з приводу припинення надання послуг та укладення договору, неякісного надання або надання не в повному обсязі послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 . Документальне підтвердження звернень Відповідачем також не надано.

12.02.2020 відповідач надала заперечення на відповідь на відзив, у якому не погоджується з думкою відповідача, що порядок розрахунку та оплати наданих послуг не повинен здійснюватися, згідно Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019 року «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Оскільки позивач чітко зазначає, що відповідач є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення. В свою чергу постанова КМУ № 830 від 21.08.2019 року визначено, що Постачальник теплової енергії має укладати договір на постачання теплової енергії, а не на комунальні послуги. Такі типові договори затверджені вищевказаною постановою. Позивач у своїй відповіді на відзив стверджує, що відповідач є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення, і такі відносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». В свою чергу, у разі, якщо Позивач надає відповідачу житлово-комунальні послуги, то він має здійснювати господарську діяльність згідно КВЕД 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів», але згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичнихосіб-підприємців та громадських формувань такий вид господарської діяльності відсутній, а отже Позивач навмисно вводить суд в оману, що надає такі послуги.

Крім того зазначає, що своїй відповіді на відзив позивач чітко вказує, що «...внутрішньо будинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі, що ще раз підтверджує те, що постачальник теплової енергії не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньо будинкових систем», тобто позивач визначає себе як постачальником теплової енергії, і відповідно до цих тверджень, в житлове приміщення відповідача позивач особисто не надає теплову енергію, то в такому випадку, відповідач напряму не отримую від Позивача послуги, а до того ж відсутній договір про надання послуг, відповідач у такому випадку вважає себе неналежним відповідачем, а тому вимоги заявника про стягнення заборгованості є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.

Відповідно до інформації наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, власником 31/100 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_1 /а.с.6/.

Згідно адресної довідки виданої Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 26.12.2019 року за № 3873 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.14/.

Відповідно до довідки про склад сім`ї виданої КП ПВО "Енергія" від 16.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації.

З обігової відомості № НОМЕР_1 вбачається, що особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_2 , за період з 01.10.2016 по 30.06.2019 за опалення споживач не сплачувала, тому виникла заборгованість в сумі 13321,13 грн. /а.с.4/

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ОСОБА_1 як одноосібний власник має нести цивільно-правову відповідальність за порушення зобов`язань перед позивачем.

Статтями 20, 32 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 162 ЖК України передбачено, що власник квартири зобов`язаний сплачувати комунальні послуги в повному обсязі у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установлено порядку. Згідно пунктів 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2005 року № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку, а розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач повинен нести тягар утримання квартири та сплачувати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з моменту набуття відповідних прав на вказане житло.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору та інших правочинів, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. В свою чергу відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, споживачем - є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. В свою чергу, статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила) встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець), зобов`язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Таким чином, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем у справі виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - по наданню послуг у строк та належної якості, а у відповідача - по оплаті цих послуг та можливості оспорювати їх якість та ціну.

Споживаючи послуги по теплопостачанню, відповідач не оспорювали їх ціни та якості. При цьому, матеріали справи не містять передбачених вимогами закону актів-претензій відповідача - споживача послуг, які надавались позивачем.

Згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заборгованість в сумі 13321 грн. 13 коп. підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позову ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 13321 грн. 13 коп., що виникла у період з 01.10.2016 по 30.06.2019.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625, 901 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», код ЄДРПОУ 34113412, адреса місцезнаходження: 41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, суму заборгованості за надані послуги в розмірі 13321 (тринадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», код ЄДРПОУ 34113412, адреса місцезнаходження: 41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1 судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Сидорчук