Рішення № 88388513, 23.03.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/939/20

Провадження № 2/185/1838/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Муржиєвої І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Припіченка В.Ф.

представника відповідачів – адвоката Меркулової Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку з кожного, посилаючись на те, що він є непрацездатною особою, не має доходів крім пенсії у розмірі 2377 грн 03 коп, є інвалідом третьої групи, потребує лікування, у тому числі проведення хірургічної операції. Відповідачі не надають йому матеріальної допомоги, хоча мають таку можливість.

02 березня 2020 року надійшов відзив на позов, згідно якого відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають позовні вимоги необґрунтованими, зазначають, що під час знаходження відповідача на лікуванні за ним доглядала мати, відповідачі надавали допомогу батькові, передаючи матері гроші на лікування та харчування. Відповідачі сплачують за комунальні послуги по будинку АДРЕСА_1 , якими користується позивач. Відповідач ОСОБА_3 працює неофіційно, має мінливий, нестабільний дохід, має на утриманні малолітню дитину. Відповідач ОСОБА_2 отримує заробітну плату у мінімальному розмірі і також утримує малолітню дитину. Позивач не довів, що повнолітні діти не надають йому матеріальну допомогу.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, позивач пояснив, що його повнолітні діти матеріально забезпечені, дочка працює на двох роботах, отримує зарплату «у конверті», син також неофіційно працює таксистом, має дохід приблизно 15 000 грн на місяць. На даний час він потребує матеріальної допомоги у зв`язку з необхідністю оперативного лікування, а також через інфікування вірусом гепатиту.

Представник відповідачів просила у позові відмовити, оскільки позивач не довів, що повнолітні діти йому не допомагають, він має кращі житлові умови ніж діти, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні діти надавали кошти матері, з яких мати купувала ліки та продукти для позивача, хоча їхній шлюб розірваний.

Як передбачено ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

З доданих до позовної заяви матеріалів видно, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.7-8).

Рішенням суду від 12 листопада 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.6).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 11 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, інвалідом третьої групи, інвалідом армії, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, розмір пенсії за період з серпня 2019 року по січень 2020 року складає 2377 грн 03 коп щомісячно (а.с.27-28).

На обліку в управлінні соціального захисту населення Павлоградської міської ради позивач не перебуває та допомоги не отримує (а.с.26).

Випискою з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення підтверджується, що з 27 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: гостра вертеброгенна радикулопатія на тлі поперекового остеохондрозу, спондилоартрозу, диф.протрузії дисків, зрощеного черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, зі стійким помірно вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромами, вираженими порушеннями статико-динамічної функції хребта (а.с.23).

По завершенні курсу лікування ОСОБА_1 рекомендовано спостереження сімейного лікаря, травматолога та невролога за місцем мешкання, амбулаторно продовжити медикаментозне лікування.

Таким чином позивач є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги у зв`язку з хворобою опорно-рухового апарату і необхідністю постійного підтримуючого лікування.

Інших доходів крім пенсії за віком у розмірі 2377 грн 03 коп щомісячно позивач не має.

Відповідачі – повнолітні дочка та син позивача є працездатними особами, мають можливість надавати батькові матеріальну допомогу.

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень представників сторін, а також позивача, між позивачем та відповідачами склалися неприязні стосунки, тому добровільне вирішення питання про надання матеріальної допомоги неможливе.

Судом оголошувалася перерва для мирного врегулювання спору, однак сторонами не досягнуто згоди з цього питання, тому аліменти на утримання непрацездатного батька підлягають стягненню у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.205 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Відповідач ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, має на утриманні дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Відповідач ОСОБА_2 працює менеджером у ТОВ «Торговий дім «Олександрівський», заробітна плата за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року складає 3461 грн 50 коп щомісячно, має на утриманні дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Враховуючи обов`язок відповідачів по утриманню неповнолітніх дітей, а також необхідність надання допомоги непрацездатній матері – ОСОБА_5 , яка отримує пенсію у меншому розмірі, ніж позивач, також враховуючи матеріальний стан позивача, який має постійний дохід у вигляді пенсії за віком, виходячи з загальних засад цивільного судочинства, якими є справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з кожного з відповідачів на утримання батька – у вигляді 1/8 частки всіх видів заробітку.

Позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, тому судовий збір у визначеному законом розмірі слід стягнути з відповідачів на користь держави по 1/2 частці з кожного.

Мінімальна сума судового збору, яка сплачується фізичною особою за подання позовної заяви майнового характеру у 2020 році складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840 грн.

Керуючись ст.264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Павлограда Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 лютого 2020 року довічно.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Мелітополь Запорізької області, на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 лютого 2020 року довічно.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя У.М. Болдирєва