Рішення № 88378526, 23.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/385/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування відмови в реєстрації місця проживання та зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 19.12. 2019 року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 за адресою

АДРЕСА_1 . Зобов`язати Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 за адресою

АДРЕСА_2 . Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

22.03.2020 р. позивач придбав будинок АДРЕСА_3 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., що підтверджується копією договору купівлі-продажу.

22.03.2018 р. договір купівлі-продажу зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 1512853951101 номер запису про право власності 25365076, що підтверджується копіює витягу.

Будинок з господарськими спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0.0993 га кадастровий номер 5110136900:34:014:0095 за адресою АДРЕСА_2

22.03.2018 р. позивач придбав земельну ділянку площею 0,0993 га кадастровий номер 5110136900:34:014:0095 за адресою АДРЕСА_4 , земельна ділянка 5. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В.

22.03.2018 р. договір купівлі - продажу зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер №1512872651101 номер запису про право власності 25365429, що підтверджується копією витягу.

26.03.2018 р. позивач отримав домову книгу на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2018 р. на дачний будинок в цілому за даними інвентаризації станом на 12.10.2009 року розташований за адресою: АДРЕСА_2

Після реєстрації договору купівлі-продажу позивач переоформив на своє ім`я договори на газопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення, що підтверджується копіями договорів.

12.11.2019 р. позивач отримав технічний паспорт на будинок, що підтверджується копією технічного паспорту.

11.11.2019 р. позивач отримав висновок №1116-19 про те, що дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 є дійсно житловим будинком. Цей будинок оснащений водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, центральною каналізацією міста та експлуатується власником круглорічно, що підтверджується копією висновку та кваліфікаційного сертифікату серія АЕ №002113 від 04.04.2013 р. виданого атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України.

04.10.2019 р. позивач знятий з реєстраційного обліку Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, що підтверджується штампом про зняття з реєстрації у паспорті.

19.12.2019 р. позивач з заявою звернувся до відповідача про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

19.12.2019 р. відповідач відмовив позивачу у реєстрації місця проживання та зазначив, що позивач не подав необхідних документів або інформації.

29.01.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та на встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

05.03.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в кому просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що перевіривши надані позивачем документи, посадова особа відповідача встановила, що в договорі купівлі - продажу нерухомого майна від 22.03.2018 р. №770 та Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.03.2018 р. №118020024 зазначено, що об`єктом нерухомого майна є дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами.

З огляду на це посадова особа відповідача відмовила позивачу у реєстрації місця проживання.

Представник відповідача зазначив, що позивач має намір зареєструвати своє місце проживання у будинку за цільовим призначенням є нежитловим будинком та не призначений для постійного проживання в ньому.

Так, позивач не вжив заходів щодо зміни цільового призначення майна, та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою досудового врегулювання справи.

10,03.2020 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування, якої представник позивача зазначила, що у позивача порушене право на користування та розпорядженням його майном- а саме позивач позбавлений права бути зареєстрованим у будинку, який належить йому на праві приватної власності, що є несумісним з захистом права власності.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення частково, свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що 22.03.2020 р. позивач придбав будинок АДРЕСА_3 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., що підтверджується копією договору купівлі-продажу.

22.03.2018 р. договір купівлі-продажу зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 1512853951101 номер запису про право власності 25365076, що підтверджується копіює витягу.

Будинок з господарськими спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0.0993 га кадастровий номер 5110136900:34:014:0095 за адресою АДРЕСА_2

22.03.2018 р. позивач придбав земельну ділянку площею 0,0993 га кадастровий номер 5110136900:34:014:0095 за адресою АДРЕСА_4 , земельна ділянка 5. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В.

22.03.2018 р. договір купівлі - продажу зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер №1512872651101 номер запису про право власності 25365429, що підтверджується копією витягу.

26.03.2018 р. позивач отримав домову книгу на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2018 р. на дачний будинок в цілому за даними інвентаризації станом на 12.10.2009 року розташований за адресою: АДРЕСА_2

Після реєстрації договору купівлі-продажу позивач переоформив на своє ім`я договори на газопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення, що підтверджується копіями договорів.

12.11.2019 р. позивач отримав технічний паспорт на будинок, що підтверджується копією технічного паспорту.

11.11.2019 р. позивач отримав висновок №1116-19 про те, що дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 є дійсно житловим будинком. Цей будинок оснащений водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, центральною каналізацією міста та експлуатується власником круглорічно, що підтверджується копією висновку та кваліфікаційного сертифікату серія АЕ №002113 від 04.04.2013 р. виданого атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України.

04.10.2019 р. позивач знятий з реєстраційного обліку Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, що підтверджується штампом про зняття з реєстрації у паспорті.

19.12.2019 р. позивач з заявою звернувся до відповідача про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

До заяви позивач додав копії зазначених документів, квитанцію про сплату адміністративного збору, військовий квиток.

19.12.2019 р. відповідач відмовив позивачу у реєстрації місця проживання та зазначив, що позивач не подав необхідних документів або інформації.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження визначено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

За визначенням ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

В розумінні ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207) визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Пунктом 3 Правил №207 передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно з п.п. 8, 9 Правил №207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

З аналізу норм ст. 379 Цивільного кодексу України вбачається, що житлом фізичної особи є не тільки житловий будинок, а й інше жиле приміщення, придатне для постійного чи тимчасового проживання в ньому.

Суд зазначає, що згідно з відомостями, які містяться в технічному паспорті на дачний будинок АДРЕСА_2 загальна площа приміщень складає 292,6 кв.м., в тому числі житлова - 150,6 кв.м.

Відповідно до висновку №1116-19 від 11.11.2019 р. дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 є дійсно житловим будинком. Цей будинок оснащений водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, центральною каналізацією міста та експлуатується власником круглорічно, що підтверджується копією висновку та кваліфікаційного сертифікату серія АЕ №002113 від 04.04.2013 р. виданого атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української PCP, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово- будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно- колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З наведених норм Житлового кодексу слідує висновок, що дачний будинок не зазначений в переліку об`єктів, які не входять до житлового Фонду.

Крім того у реєстрації місця проживання фізичної особи може бути відмовлено з підстав, виключний перелік яких наведено в ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідач, як на підставу відмови у реєстрації місця проживання позивача посилається на те, що позивач не подав документ, які свідчать про переведення дачного будинку у житловий.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, дачного будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтями 6, 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Аналогічний висновок, зробив Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.10.2019 р. по справі №2340/4673/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач протиправно прийняв рішення, яким відмовив позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2

Таким чином, суд робить висновок, що рішення відповідача про відмову позивачу у реєстрації місця проживання протиправне та належить до скасування.

Щодо позовної вимоги, про зобов`язання відповідача зареєструвати за місцем постійного проживання позивача, за адресою АДРЕСА_2, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю природою є дискреційними.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що рішення відповідача про відмову в реєстрації місця проживання є неправомірним та прийнято з підстав, які спростовані в ході судового розгляду спору, то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення, відповідач не має.

При цьому, слід враховувати, що в разі відмови в реєстрації місця проживання заява з доданими документами повертається заявнику. Відповідно, для захисту права позивача, останньому необхідно вчинити дії щодо її повторного подання для реєстрації місця проживання.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Саме у такий спосіб, на думку суду, можливий ефективний захист порушених прав позивача, оскільки на відповідача покладається конкретний обов`язок щодо надання позивачу захисту в Україні, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про реєстрацію місця проживання позивача, як така, що покладає на відповідача обов`язок діяти в один з двох запропонованих позивачем способів.

При цьому суд не перебирає на себе дискреційні повноваження відповідача, які полягатимуть у визначенні виду захисту.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.12.2019 р. про відмову в реєстрації постійного місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію місця проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 19.12. 2019 року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 за адресою

АДРЕСА_1 .Зобов`язати Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім),40 грн.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Відповідач - Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради адреса:65074, м. Одеса, вул. Косовська,2 Д код ЄДРПОУ: 38226516.

Суддя О.Я. Бойко

.