Рішення № 88378217, 24.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р. справа №300/355/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області на посаді інструктора по спорту з 19.05.1978 по 31.12.1978 року, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника та протоколом про прийняття на роботу.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.03.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області заперечує проти задоволення позову. Зокрема зазначено, що до стажу роботи позивача не підлягає зарахуванню період роботи з 19.05.1978 по 31.12.1978 року, так як згідно довідки, виданої архівним відділом Долинської райдержадміністрації від 05.03.2018 року №97/04-01/З-2, не підтверджено вироблений мінімум вихододнів за вказаний період. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки законних підстав для зарахування стажу немає.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.05.1978 по 31.12.1978 року на посаді інструктора по спорту в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за №1194/3-15 від 13.09.2019 року зазначено, що згідно довідки, виданої архівним відділом Долинської райдержадміністрації від 05.03.2018 року №97/04-01/З-2, позивач працював з 18.05.1978 по 25.12.1980, вироблений мінімум вихододнів зазначений тільки за 1979-1980, а дані про вироблений мінімум у 1978 році в первинних документах не зазначений, а тому врахувати вказаний період законних підстав нема.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено «Основні положення про порядок видачі трудових книжок колгоспників», згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Згідно статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності цим Законом пенсії на загальних підставах призначалися згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", статтею 56 якого передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

Судом встановлено, що згідно протоколу №5 від 18.05.1978 року зборів членів колгоспу ім. 17 Вересня ОСОБА_1 прийнято на роботу інструктором по спорту.

Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період роботи з 01.06.1978 по 29.12.1980 року працював в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області на посаді інструктора по спорту.

Суд відхиляє, як безпідставні посилання відповідача на відсутність даних про вироблений мінімум вихододнів у 1978 році, та відповідно, відсутність підстав для зарахуванні трудового стажу до 1979 року з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до поданої позивачем довідки архівного відділу Долинської районної державної адміністрації від 05.03.2018 року №97/04-01/З-2 позивач працював в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області інструктором по спорту з 18.05.1978 року по 25.12.1980 року.

Також згідно вказаної довідки відпрацьовані людинодні та встановлений річний мінімум позивача у 1978 році не виявлено. Більше того встановленння будь-якого річного мінімуму позивачу за період з 1979 по 1980 роки, які фактично враховані пенсійним органом до страхового стажу, також не виявлено, хоча відпрацьовані людинодні у вказаній довідці зазначені.

Суд також враховує, що позивач обіймав посаду інструктора по спорту, яка фактично не пов`язана з процесом трудової діяльності колгоспу. Згідно поданого протоколу №2 від 09.02.1978 року зборів членів колгоспу обов`язковий мінімум для трудової участі на 1978 рік для посади позивача не встановлено, а тому виконання річного мінімуму трудової участі керівництвом колгоспу не було передбачено.

Окрім цього суд зазначає, що відсутність у первинних документах колгоспу даних про вироблений мінімум вихододнів у 1978 році чи відповідних записів у трудовій книжці колгоспника позивача, не може бути підставою для виключення відповідного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення відповідної пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства чи колгоспу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення відповідної пенсії.

Таким чином у спірних правовідносинах на переконання суду наявні законодавчо визначені підстави для зарахування вищевказаного періоду роботи до стажу позивача, а відтак і для перерахунку пенсії з моменту первинного звернення до пенсійного органу із відповідною заявою, тобто з 28.02.2018 року.

З огляду на зазначене, позов слід задовольнити повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Івано-Франківській області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого згідно квитанції АТ КБ “ПриватБанк” №0.0.1613392807.1 від 12.02.2020 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.05.1978 року по 31.12.1978 року в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19.05.1978 року по 31.12.1978 року в колгоспі ім. 17 Вересня Долинського району Івано-Франківської області та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вказаного стажу і виплачених сум з 25.02.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.