Ухвала суду № 88377828, 13.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині

"13" березня 2020 р. Справа № 300/34/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Боднарука Я.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у закритому судовому засіданні клопотання відповідачів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу № 327- ОС від 07.03.2018, поновлення на посаді та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

ухвалою суду від 15.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу № 327- ОС від 07.03.2018, поновлення на посаді та зобов`язання до вчинення дій. При цьому згідно даної ухвали питання дотримання строків звернення з даним позовом до суду підлягає вирішенню після відкриття провадження у справі.

05.02.2020 року представником відповідачів подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.

В судовому засіданні представник відповідачів подану заяву підтримав.

Позивач проти залишення позову без розгляду заперечив. Зазначив, що про звільнення із займаної посади дізнався безпосередньо після прийняття даного наказу. Однак на той момент помилково вважав, що його права не порушені, а оскаржений наказ прийнятий у відповідності до чинного законодавства. Проте 16.12.2019 року на прийомі у начальника УСБУ в Івано-Франківській області йому стало відомо про порушення його прав, так як він дізнався, що жодні організаційно - штатні заходи щодо скорочення посади першого заступника начальника УСБУ в Івано-Франківській області не проводились. Вважає, що дана інформація не могла бути йому відомою, так як є інформацією з обмеженим доступом. На запитання суду позивач пояснив, що до 06.12.2019 року не вживав жодних заходів щодо з`ясування обставин його звільнення, до керівництва УСБУ з відповідним рапортом звернувся тільки 06.12.2019 року, а 09.01.2020 року подав відповідну заяву до УСБУ в області, однак відповіді на неї не одержав, тому 10.01.2020 звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідачів суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в тому числі заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу голови Служби безпеки України № 327- ОС від 07.03.2018 року та поновлення його на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 07.03.2018 року. Позов подано до суду 10.01.2020 року.

Згідно наданої УСБУ в Івано-Франківській області копії довідки про проведену співбесіду за №60/11-2977 від 27.03.2018 року під час бесіди полковнику ОСОБА_1 було доведено до відома наказ від 07.03.2020 року за №327-ОС щодо звільнення його з посади та зарахування в розпорядження за пп."б" п.48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, про що свідчить його підпис від 28.03.2020 року.

При цьому ОСОБА_1 не подано суду жодних відповідних пояснень чи доказів того, що ним своєчасно вживались заходи щодо з`ясування причин свого звільнення, які однак були безрезультатними з незалежних від нього причин.

Відповідно до частин 1, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який є значно меншим від загального 6-ти місячного строку, передбаченого ч.2 ст. 122 КАСУ.

Таким чином законодавцем встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Одночасно суд звертає увагу на те, що дана категорія спорів серед іншого передбачає і здійснення виплат особі за час вимушеного прогулу у випадку визнання судом звільнення незаконним.

Виходячи з наведеного, відповідно до системного аналізу приписів ст.ст.122, 123 КАС України суди повинні вживати всіх заходів щодо недопущення зловживання позивачем правом на звернення до суду із позовом про поновлення на посаді публічної служби після закінчення строків, установлених законом.

Крім того суд враховує, що за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Таким чином формулювання загального правила щодо початку перебігу строку, визначеного ст.122 КАСУ, пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об`єктивні (дата порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити хоч як і не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав, проте в усіх випадках - як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

При цьому суд приймає до уваги те, що позивачем не надано жодних пояснень чи доказів, які б свідчили про вжиття ОСОБА_1 заходів для з`ясування обставин звільнення та неможливість дізнатись про них з тих чи інших причин.

Таким чином, на переконання суду, позивач 28 березня 2018 року дізнався (чи повинен був дізнатися) про порушення його прав оскаржуваним наказом, а відтак строк звернення до суду з даним позовом закінчився, з урахуванням вимог.ч.6 ст.120 КАСУ, 30.04.2018 року.

Одночасно суд відхиляє твердження позивача, викладене ним у відповіді на відзив, що про порушення його прав наказом № 327- ОС від 07.03.2018 йому стало відомо 12.02.2020 року після ознайомлення з матеріалами справи в суді, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак висновок особи про порушення її прав в усіх випадках передує зверненню цієї особи до суду.

За таких обставин даний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу голови Служби безпеки України № 327- ОС від 07.03.2018 та поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 07.03.2018 року подано з пропуском строку звернення до суду більш ніж 1 рік та 9 місяців.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Разом з тим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому Європейський суд з прав людини стверджує, що таке право не є абсолютним та може бути обмежено, що допускається, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою ("Кунерт проти Польщі" (заява № 8981/14)).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: 1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності; 2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі "Волков проти України").

При цьому, суд звертає увагу на те, що термін, "позовна давність", вжитий Європейським судом з прав людини, в змісті КАС України беззаперечно слід розуміти як "строк звернення до адміністративного суду" відповідно до неодноразово висловленої ЄСПЛ позиції щодо внутрішньої кваліфікації права, наслідком якої є розмежування юрисдикцій.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з обов`язкових умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та перешкоджає зловживанню правом доступу до суду.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у позивача об`єктивної можливості своєчасно дізнатися про порушення своїх прав оскарженим наказом та звернутися за їх захистом або без пропуску строку звернення до суду, або в крайньому разі з незначним пропуском встановленого строку.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд безальтернативно залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, слід врахувати, що залишення позовної заяви без розгляду є не правом, а обов`язком суду.

Одночасно необхідно прийняти до уваги те, що строк звернення до суду може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала, виключно за наявності поважних причин його пропуску.

Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як слідує з системного аналізу вищезазначених процесуальних норм, у відповідності до приписів ч.2 ст.19 Конституції України суд не вправі поновити строк звернення до суду за відсутності поважних причин пропуску такого строку.

Однак, позивачем жодних заяв щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не надано, в судовому засіданні про такі причини не повідомлено.

Відтак такі обставини обґрунтовано позбавляють суд можливості поновити в даному випадку строк звернення до суду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В той же час адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності відповідачів подано до суду без пропущення строків звернення, так як оскаржена ОСОБА_1 бездіяльність є триваючим порушенням і особа може звернутися до суду протягом всього строку такої бездіяльності.

Не пропущено і строки звернення до суду в частині заявлених позивачем позовних вимог щодо зобов`язання Служби безпеки України залишити без задоволення подання від 03.01.2020 та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області відкликати подання від 03.01.2020 року, визнати протиправними дії відповідачів, спрямовані на звільнення ОСОБА_1 та зобов`язання відповідачів призначити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду як такі, що заявлені позивачем в межах встановленого КАС України строку, а вимоги про виплату грошового забезпечення, яке по своїй суті є заробітною платою ОСОБА_1 , як державного службовця, взагалі не можуть бути обмежені будь-яким строком згідно положень КЗпП України.

З урахуванням викладеного клопотання слід задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючисьч.2 ст. 19 Конституції України, ч.2 ст. 6, статтями 122, 123, п.8 ч.1 статті 240 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу голови Служби безпеки України № 327- ОС від 07.03.2018 та поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 07.03.2018 року залишити без розгляду.

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Згідно ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена в повному обсязі 23.03.2020 року.

Суддя Гундяк В.Д.