Рішення № 88377458, 10.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 160/13473/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 24.10.2019 р. № 7613/П-19, щодо дати призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 та Рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 09.12.2019 р. № 8753/П-09 щодо не зарахування до загального страхового стажу певних періодів - визнати протиправними та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи, а саме: з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р. на посаді газоелектрозварника в кооперативі «Регіна» м. Дніпропетровськ; з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р. на посаді електрогазозварника в Науково-виробничому об`єднанні «Вектор» м. Дніпропетровськ; з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. на посаді електрозварника ручного дугового зварювання на Малому підприємстві «Монтажник» в м. Дніпропетровськ; з 04.01.1994 р. по 30.01.1996 р. на посаді газоелектрозварника в УПП-6;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пільгову пенсію ОСОБА_1 на наступний день з моменту його звернення, тобто з 18.12.2018 року, та здійснити перерахунок розміру пенсії з урахуванням зарахованого загального страхового стажу з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р. на посаді газоелектрозварника в кооперативі «Регіна» м. Дніпропетровськ; з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р. на посаді електрогазозварника в Науково-виробничому об`єднанні «Вектор» м.Дніпропетровськ; з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. на посаді електрозварника ручного дугового зварювання на Малому підприємстві « Монтажник» в м. Дніпропетровськ; з 04.01.1994 р. по 30.01.1996 р. на посаді газоелектрозварника в УПП-6;

- компенсувати ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 1 536 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.12.2018 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте відповідач відмовив у її призначення через не зарахування періоду роботи 01.07.1983 р. по 30.04.1989 р. на посаді газоелектрозварювальника на «Укрпобутпусконаладка» (Дніпропетровська дільниці) та з 01.05.1989 р. по 29.12.1989 р. на посаді газоелектрозварювальника на «Укрпобутпусконаладка» (Дніпропетровська дільниці) до спеціального стажу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/1030/19 від 05.04.2019 року суд зобов`язав відповідача зарахувати означений період роботи до спеціа льного стажу. Отримавши рішення суду, позивач звернувся до пенсійного фонду. Працівник пенсійного органу повідомив про необхідність подання заяви про призначення пенсії, яку і було подано 12.09.2019 року. Пенсію призначено з 12.09.2019 р., проте позивач вважає, що відповідач мав призначити пенсію на наступний день з дати первинного його звернення, тобто з 18.12.2018 р. Не погодившись з датою призначення пенсії, позивач звернувся до пенсійного фонду з питань дати призначення пенсії. Листом від 24.10.2019 р. за №7613/П-09 відповідач повідомив, що пенсію призначено з 12.10.2019 р., оскільки була написана нова заява про призначення пенсії та додана нова довідка про підтвердження стажу роботи на ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод». Позивач категорично не погоджується з такою відповіддю відповідача. Вважає, що відповідач порушив його право на призначення пенсії на наступний день з моменту першочергового звернення. Крім того, довідка від ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод» була у відповідача 17.12.2018 р., що підтверджується розпискою-повідомленням №3555 від 17.12.2018 р. Також, у позовній заяві позивачем зазначено щодо безпідставності не зарахуванням до загального страхового стажу періоди його роботи з 03.01.1990 по 01.07.1993 та з 04.01.1994 по 30.01.1996 на посадах газоелектрозварника та електрозварника. Окрім того, вважає, що відповідач не вірно вказав період початку роботи, а саме з 03.04.1994 р., хоча згідно з трудовою книжкою – з 03.01.1994 р. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, у відповідача також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвічене ну копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.01.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 по справі № 160/1030/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії роботи віднесені до Списку № 2 періоди його роботи, а саме з 01.07.1983 року по 30.04.1989 на посаді газоелектрозварювальника на Укрпобутпусконаладка (Дніпропетровська дільниця); з 01.05.1989 року по 29.12.1989 року на посаді газоелектрозварювальника на «Укрпобутпусконаладка». У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі № 160/1030/19 Головним управлінням розглянуто документи позивача, з урахуванням зобов`язань рішення суду загальний страховий стаж позивача склав 28 років 5 місяців 11 днів, пільговий стаж позивача склав 6 років 5 місяців 29 днів. Листом від 27.08.2019 №587/03.7-22 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. 12.09.2019 р. позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. До заяви про призначення пенсії на пільгових умовах від 12.09.2019 року позивачем були надані нові пільгові довідки № 3, № 4 від 25.01.2019 року, видані ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод» «Дніпро». На підставі заяви від 12.09.2019 року та доданих до неї документів та з врахуванням рішення суду Головним управлінням правомірно та на законних підставах було призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 12.09.2019 року. Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 03.01.1990 по 01.07.1993 та з 03.04.1994 по 30.01.1996, до загального страхового стажу, відповідач зазначив, що зарахувати спірний період до загального стажу позивача не було можливості, оскільки дані трудової книжки щодо спірного періоду містять суттеві порушення щодо оформлення трудової книжки (відсутність записів, номерів протоколів, виправлення). Інших документів на підтвердження періоду роботи у вказаний період позивачем не надано. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими.

14.02.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якої наведено пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Також, позивач окремо акцентував, що відповідач не спростував першочергове звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 17.12.2018 р., не повернув матеріали за його заявою від 17.12.2018 р., відтак, отримавши всі довідки та рішення суду, відповідач зобов`язаний був призначити пенсію відповідно до першочергової заяви. Щодо доводів відповідача стосовно не зарахування періодів роботи з 03.01.1990 по 01.07.1993 та з 03.04.1994 по 30.01.1996 до загального страхового стажу, позивач зауважив на Верховний Суд неодноразово наголошував, що при призначенні пенсії має значення відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальностей при заповненні трудової книжки.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки останній день розгляду справи (07.02.2020 р) припадав на день відпустки судді, рішення винесено першим робочим днем судді – 10.02.2020 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , 20.02.1963 року, 17 грудня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Лівобережний відділ обслуговування громадян у м. Дніпрі (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 згідно вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням, оформленим листом №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р., позивачу відмовлено у призначенні зазначеної пенсії.

Відповідно до рішення №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р. загальний стаж роботи позивача згідно з наданих документів на дату подання 17.12.2018 складає 28 років 05 місяців.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі № 160/1030/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у листі «Про відмову в призначенні пенсії» №1504/03-09/26 від 26.12.2018р., в частині відмови зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії роботи віднесені до Списку № 2 періоди його роботи з 01.07.1983р. по 30.04.1989р. та з 01.05.1989 р. по 29.12.1989 р. на посаді газоелектрозварювальника на «УКРПОБУТПУСКОНАЛАДКА» (Дніпропетровська дільниці).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії роботи віднесені до Списку № 2 періоди його роботи, а саме: з 01.07.1983р. по 30.04.1989р. на посаді газоелектрозварювальника на «УКРПОБУТПУСКОНАЛАДКА» (Дніпропетровська дільниці); з 01.05.1989р. по 29.12.1989р. на посаді газоелектрозварювальника на «УКРПОБУТПУСКОНАЛАДКА» (Дніпропетровська дільниці).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року по справі № 160/1030/19 набуло законної сили 07.05.2019 року.

Листом від 27.08.2019 р за вих.№587/03.7-22 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Таке рішення відповідача обґрунтоване наступним.

Після отримання листа №1504/03-09/26 від 26.12.2018р. не було надано жодних підтверджуючих документів за невраховані періоди роботи, тому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року по справі №160/1030/19 загальний страховий стаж складає 28 років місяців 11 днів, пільговий стаж з урахуванням рішення суду – 6 років 5 місяців 9 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

12.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Лівобережний відділ обслуговування громадян у м.Дніпрі (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно за Списком №2, до заяви долучив довідки №32 від 08.12.2017 р. та №31 від 08.12.2017 р. ПрАТ «Дніпропетровський пивоварний завод» про підтвердження наявності трудового стажу з 04.01.1997 по 31.01.2000 та з 01.02.2000 по 15.01.2003 р. за Списком №2.

Згідно із протоколом призначення від 20.09.2019 р., позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 12.09.2019 року відповідно «б» ст.13 Закону №1788 (робота за Списком №2), загальний стаж 29 років 2 місяці 11 днів, в тому числі за Списком №2 – 12 років 4 місяці та 14 днів.

11.10.2019 року позивач звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання дати обчислення пенсії.

Листом від 24.10.2019 р. за вих.№7613/П-09 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивачу, що пенсія за віком за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була призначена з 12.09.2019 р. на підставі заяви про призначення пенсії, наданих уточнюючих довідок та рішення суду.

26.11.2019 року позивач звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням з питань розрахунку стажу.

Листом від 09.12.2019 р. за вих.№8753/П-09 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивачу, що неможливо прийняти до заліку записи в трудовій книжці НОМЕР_1 та зарахувати до загального страхового стажу на підставі записів трудової книжки з наступних причин:

- період з 01.03.1990 по 30.09.1991 – відсутні номера протоколів про прийом та звільнення;

- період з 01.10.1991 по 03.08.1992 – відсутні номера протоколів про прийом та звільнені;

- період з 03.08.1992 по 01.07.1993 – в даті про прийом на роботу виправлення;

- період з 03.04.1994 по 30.01.1996 - в наказі про прийняття на роботу виправлення.

Також, в листі від 09.12.2019 р. за вих.№8753/П-09 позивачу зауважено, що для вирішення питання щодо зарахування в загальний трудовий стаж зазначені періоди необхідно надати уточнюючі довідки.

Не погодившись з відповідачем щодо дати призначення пенсії за віком на пільгових умовах та щодо не зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р., з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. та з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, згідно із пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII, в редакції на момент спірних відносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно з ч. 1, ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідні положення міститься і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з ч.1 ст. 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до ст. 82 Закону №1788-XII, документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до п.1.1.Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п. 1.6., п. 1.7. Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, законодавець чітко визначив, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справ підтверджено, що позивач з 12.09.2019 року перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, пенсію позивачу призначено на підставі його заяви від 12.09.2019 р. про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та додатково наданих уточнюючих довідок ПрАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» від 25.04.2019 р. №3 про підтвердження періодів роботи з 04.01.1997 по 31.01.2000 р. та від 25.04.2019 р. №4 про підтвердження періодів роботи з 01.02.2000 по 15.01.2003, з урахуванням яких пільговий стаж за Списком №2 згідно з розрахунком склав 12 років 4 місяці 14 днів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при призначенні пенсії на підставі заяви від 12.09.2019 року діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи ж позивача про те, що пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідач зобов`язаний був призначити на наступний день після подання заяви про призначення пенсії за віком, поданої первинно ще 17.12.2018 року, не враховуються судом, виходячи з наступного.

За наслідками розгляду заяви 17.12.2018 року та документів до неї відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оформлене листом №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р. (далі – рішення №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р.), в якому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано оцінку різним періодам роботи позивача та обставинам їх не включення до стажу для обрахунку і призначення пенсії.

Так, відповідно до рішення №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р. загальний стаж роботи позивача згідно з наданих документів на дату подання 17.12.2018 складає 28 років 05 місяців.

Рішення відповідача №1504/03-09/26 від 26.12.2018р. обґрунтовано наступним.

Врахувати до пільгового стажу позивачу періоди з 01.07.1983 по 30.06.1986 та з 01.07.1986 по 29.12.1989 не має можливості, оскільки не була надана пільгова довідка.

Довідки ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» від 08.12.2017 №31 та №32 про періоди роботи з 04.01.1997 по 31.01.2000 та з 01.02.2000 по 07.02.2003 не можуть бути враховані, оскільки не відповідають даним, зазначеним у Списках виробництв, роті і професій, не вказано вид виконаних робіт позивачем. Позивачу повідомлено, що при наданні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з необхідними даними буде можливим повернутись до розгляду питання щодо зарахування періоду роботи в ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» з 04.01.1997 по 08.02.2003 до пільгового стажу з урахуванням атестації робочого місця.

Також, у рішенні відповідача №1504/03-09/26 від 26.12.2018р. зазначено, що до загального страхового стажу не враховано періоди:

-з 01.03.1990 по 30.09.1991 – за період роботи у Виробничому кооперативі «Регина» - запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутній номер протоколу про прийом та звільнення;

- з 01.10.1991 по 03.08.1992 – за період роботи у Науково-виробничому об`єднанні «Вектор» - запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутній номер протоколу про прийом та дати наказу про звільнення;

- з 03.08.1992 по 01.07.1993 – за період роботи у Малому підприємстві «Монтажник» - запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: запис про прийом на роботу виправлено;

- 03.01.1994 по 30.01.1996 - запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутня назва підприємства та виправлено номер наказу про прийом на роботу. Підтверджуючих довідок за вказані періоди надано не було, тому зарахувати їх до загального страхового стажу немає законних підстав.

Судом враховано, що позивач у судовому порядку оскаржив рішення відповідача №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі № 160/1030/19 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у листі «Про відмову в призначенні пенсії» №1504/03-09/26 від 26.12.2018р., в частині відмови зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії роботи віднесені до Списку № 2 періоди його роботи з 01.07.1983 р. по 30.04.1989 р. та з 01.05.1989 р. по 29.12.1989 р. на посаді газоелектрозварювальника на «УКРПОБУТПУСКОНАЛАДКА» (Дніпропетровська дільниці); та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії роботи віднесені до Списку № 2 періоди його роботи, а саме: з 01.07.1983 р. по 30.04.1989 р. на посаді газоелектрозварювальника на «УКРПОБУТПУСКОНАЛАДКА» (Дніпропетровська дільниці); з 01.05.1989 р. по 29.12.1989 р. на посаді газоелектрозварювальника на «УКРПОБУТПУСКОНАЛАДКА» (Дніпропетровська дільниці). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі № 160/1030/19 набуло законної сили 07.05.2019 року.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у листі «Про відмову в призначенні пенсії» №1504/03-09/26 від 26.12.2018р., щодо інших періодів роботи позивача, не зарахованих до стажу, не були предметом розгляду справи № 160/1030/19.

Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі №160/1030/19 відповідачем було зараховано пільговий стаж з урахуванням рішення суду, який склав - 6 років 5 місяців 9 днів.

Листом від 27.08.2019 р за вих.№587/03.7-22 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки після отримання листа №1504/03-09/26 від 26.12.2018р. не було надано жодних підтверджуючих документів за невраховані періоди роботи, тому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року по справі №160/1030/19 загальний страховий стаж складає 28 років місяців 11 днів, пільговий стаж з урахуванням рішення суду – 6 років 5 місяців 9 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тож, станом на 17.12.2018 року згідно з наданих на дату подання документів та з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі № 160/1030/19 у відповідача не було правових підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до п «б» ч.1 ст.13 Закону №1788.

Посилання ж позивача на наявність в пенсійній справі довідок №32 від 08.12.2017 р. та №31 від 08.12.2017 р., виданих ПрАТ «Дніпропетровський пивоварний завод» про підтвердження пільгового стажу з 04.01.1997 по 31.01.2000 та з 01.02.2000 по 15.01.2003 р. за Списком №2, не враховується судом.

Рішенням відповідача №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р. про відмову у призначенні пенсії надано оцінку означеним довідкам щодо їх невідповідності, доказів оскарження рішення №1504/03-09/26 від 26.12.2018 р. в цій частині не надано.

Не надано і доказів узгодження рішення відповідача від 26.12.2018р. №1504/03-09/26 щодо інших періодів роботи та обставинам не зарахування їх до стажу під час розгляду і вирішення питання про призначення пенсії за заявою від 17.12.2018 року та доданих до неї документів.

Доводи позивача про те, що повторне звернення із заявою про призначення пенсії 12.09.2019 р. обумовлене відповідною вимогою працівника пенсійного органу, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами. До того ж, чинне законодавство є загальновідомим і ніхто не позбавлений права бути обізнаним щодо своїх прав та керуватися ними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при призначенні пенсії на підставі заяви позивача від 12.09.2019 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо не зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р., з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. та з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працював:

з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р. – у Виробничому кооперативі «Регина» на посаді газоелектрозварника (записи 7-9);

з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р. – у Науково-виробничому об`єднанні «Вектор» на посаді електрозварника (запис 10-11);

з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. – на Малому підприємстві «Монтажник» на посаді електрозварника ручного дугового зварювання (записи 12-13);

з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р. – в УПП-6 на посаді газоелектрозварника 5 розряду (записи 16-17).

Згідно з протоколом призначення пенсії та розрахунком страхового стажу означені періоди роботи позивача не були зараховані до загального страхового стажу.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу означених періодів, відповідачем у рішенні від 26.12.2018р. №1504/03-09/26 в частині спірного періоду, у листі від 09.12.2019 р. за вих.№8753/П-09 та у відзиві зазначено, що вказані періоди роботи не можуть бути зараховані до загального страхового стажу, оскільки в трудовій книжці містяться недоліки щодо її заповнення, спираючись при цьому на Інструкцію №58.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Окрім того, законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Відповідачем відповідного не доведено.

А відтак, зазначені відповідачем недоліки (як-то не зазначення в трудовій книжці номеру протоколу про прийом на роботу, номеру протоколу про звільнення з роботи, виправлення в наказі про прийняття на роботу) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до загального страхового стажу роботи.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Окрім того, в силу приписів ч.3 ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи позивача з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р., з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. та з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р. з підстав наявності лише недоліків у заповненні трудової книжки.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії, виходячи із зарахованого загального страхового стажу, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Тобто, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та перерахунку пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням зарахованих до загального страхового стажу періодів та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій у не зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи позивача з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р., з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. та з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р., натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються ці позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р. на посаді газоелектрозварника в Виробничому кооперативі «Регіна»; з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р. на посаді електрогазозварника в Науково-виробничому об`єднанні «Вектор»; з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. на посаді електрозварника ручного дугового зварювання на Малому підприємстві «Монтажник»; з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р. на посаді газоелектрозварника в УПП-6.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 09.12.2019 р. № 8753/П-09.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р. на посаді газоелектрозварника в Виробничому кооперативі «Регіна»; з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р. на посаді електрогазозварника в Науково-виробничому об`єднанні «Вектор»; з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. на посаді електрозварника ручного дугового зварювання на Малому підприємстві «Монтажник»; з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р. на посаді газоелектрозварника в УПП-6.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих до загального страхового стажу періодів з 03.01.1990 р. по 30.09.1991 р., з 01.10.1991 р. по 03.08.1992 р., з 03.08.1992 р. по 01.07.1993 р. та з 03.01.1994 р. по 30.01.1996 р., а також висновків суду, викладених у цьому рішенні

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева