Рішення № 88377456, 14.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Справа № 160/12033/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49050) щодо невиплати заробітної плати за період з травня по грудень 2016 року, з січня по грудень 2017 року та з січня по грудень 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49050) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату з урахуванням надбавки за п`ятий ранг державного службовця починаючи з 01.05.2016 року по 31.12.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова. 3, м. Дніпро, 49050) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з утриманням податків та обов`язкових платежів заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 717,27 грн., яка складається із заборгованості за травень - грудень 2016 року в розмірі 2 848,18 грн., з січня по грудень 2017 року в розмірі 5 611,27 грн. та з січня по грудень 2018 рік в розмірі 5 257,82 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що їй був встановлений 5 ранг державного службовця з 01.05.2016, про що виданий Наказ від 07.08.2019 р. №400-к, а саме вказаним наказом відповідач вніс зміни до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 325-к від 04.05.2016 року, яким в п.1 слова «9 (дев`ять) ранг» замінили словами «5 (п`ятий) ранг», а також відповідач здійснив нарахування та виплату заробітної плати за період з січня по серпень 2019 року.

Пунктом 3 наказу № 400-к від 07.08.2019 року відповідач поклав на відповідальну особу забезпечити відповідні перерахування заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг державного службовця ОСОБА_1 , однак з 01.01.2019 року, а не з дати присвоєння п`ятого рангу, що, стверджує позивач , є порушенням її прав на заробітну плату.

Таким чином, стверджує позивач, невиплата позивачу заробітної плати у розмірі, гарантованому Законом, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини, становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

17 грудня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 19 лютого 2016 року № 45-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора сектору з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Нікополь Управління з питань праці, як таку, що обрано за конкурсом, з 22 лютого 2016 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців.

У зв`язку з набранням чинності 01 травня 2016 року Закону України № 889, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, постанов Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292 та від 20 квітня 2016 року № 306, відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04 травня 2016 року № 325-к «Про присвоєння рангу державного службовця та встановлення надбавок ОСОБА_1 » присвоєно ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року 9 (дев`ятий) ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, у разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Відповідно до додатку 6 «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів» до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу» співвідноситься до 5 рангу державного службовця.

Співвідношення спеціального звання «Радник податкової служби II рангу» до відповідного рангу державного службовця у вказаному Додатку не передбачено.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області направило запит від 03 квітня 2019 року № 3085-16/04 до Національного агентства України з питань державної служби щодо надання роз`яснень з цього питання.

В листі Національного агентства України з питань державної служби №4418/13-19 від 02 липня 2019 року зазначено, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» спеціальні звання податкової та митної служби, встановлені цим Законом, присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової служби України, за співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема, спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу» співвідноситься до звання «Радник податкової та митної справи II рангу». Та далі, спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу» можна співвіднести до 5 рангу державного службовця.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 серпня 2019 року № 400-к «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.05.2016 №325-к «Про присвоєння рангу державному службовцю та встановлення надбавок ОСОБА_1 » в пункті 1 слова «9 (дев`ятий) ранг» замінено словами «5 (п`ятий) ранг».

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є розпорядником бюджетних коштів і може брати бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Оскільки виплата за період з травня 2016 року по грудень 2018 року належить до виплат за минулий бюджетний період, раніше не була зареєстрована та у поточному бюджетному періоді не підлягає реєстрації в органах Казначейства України, у Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області відсутні підстави для здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2018 року за рахунок бюджетних асигнувань поточного року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 19 лютого 2016 року № 45-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора сектору з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Нікополь Управління з питань праці, як таку, що обрано за конкурсом, з 22 лютого 2016 року.

У зв`язку з набранням чинності 01 травня 2016 року Закону України № 889 «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, постанов Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292 та від 20 квітня 2016 року № 306, відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04 травня 2016 року № 325-к «Про присвоєння рангу державного службовця та встановлення надбавок ОСОБА_1 » позивачу присвоєно з 01 травня 2016 року 9 (дев`ятий) ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України № 889 ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України № 889 присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, З ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - З, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 39 Закону України № 889 порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади необхідно забезпечити присвоєння рангів державних службовців відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 39 Закону України № 889 співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, у разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Відповідно до додатку 6 «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів» до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу» співвідноситься до 5 рангу державного службовця.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 серпня 2019 року № 400-к «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.05.2016 №325-к «Про присвоєння рангу державному службовцю та встановлення надбавок ОСОБА_1 » в пункті 1 слова «9 (дев`ятий) ранг» замінено словами «5 (п`ятий) ранг».

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 серпня 2019 року № 400-к «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.05.2016 №325-к «Про присвоєння рангу державному службовцю та встановлення надбавок ОСОБА_1 » в пункті 2 слова «надбавку за встановлений 9 (дев`ятий) ранг державного службовця в розмірі 200 (двісті) гривень» замінити словами «надбавку за встановлений 5 (п`ятий) ранг державного службовця в розмірі 600 (шістсот) гривень»

Відповідно до пункту 3 наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 серпня 2019 року № 400-к «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.05.2016 №325-к «Про присвоєння рангу державному службовцю та встановлення надбавок ОСОБА_1 » здійснено перерахування заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг державного службовця ОСОБА_1 з 01.01.2019.

У пункті 3 зазначеного наказу зобов`язано начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення забезпечити відповідні перерахування заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг державного службовця ОСОБА_1 з 01.01.2019 р.

В обґрунтування свого рішення відповідач у преамбулі наказу посилається на п. 2.1. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309, яким передбачено, що розпорядники бюджетних коштів, яким є відповідач, беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань. Фактично мова йде про відсутність коштів для нарахування та виплати заробітної плати за минулі бюджетні періоди, а саме за частину 2016 року та 2017-2018 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, недораховані суми невиплаченої заробітної плати складають 13 717,27 грн. зокрема: за 2016 рік - 2 848,18 грн.; за 2017 рік - 5 611,27 грн.;

за 2018 рік 5 257,82 грн.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Обрана позивачем вільно праця пов`язана із проходженням ним державної служби в апараті державної служби України з питань праці на посаді головного державного інспектора.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 N 3723-ХІІ (чинного на момент виникнення та реалізації спірних відносин) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Тобто, держава виступивши замовником на проходження державної служби, запропонувала певні умови з оплати праці під час перебування на такій службі.

Відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP 09.10.73 № 2148, чинного на підставі п. 1 розділу XV Конституції України, передбачено наступне.

У ст. 4 держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають відносно користування тими правами, що їх та чи інша держава забезпечує відповідно до цього Пакту, дана держава може встановлювати тільки такі обмеження цих прав, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

У ст. 6 Пакту вказано, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення цього права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

У ст. 7 Пакту зазначено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема:

a) винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим:

і) справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю;

і) задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього Пакту;

b) умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни;

c) однакову для всіх можливість просування по роботі на відповідні більш високі ступені виключно на підставі трудового стажу і кваліфікації;

сі) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові дні.

У ст. 9 Пакту вказано, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

З наведеного випливає, що соціальні права людини і громадянина включають трудові права та право на соціальний захист. Аналогічне розмежування йде і в Конституції України у статтях 43 та 46 відповідно.

Зокрема, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

До того ж, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, доплат, надбавок до них (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі N 21-399во10, від 07.12.2012 у справі N 21-977во10, від 03.12.2010 у справі N 21-44310).

Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення від 09.07.2007 N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21,22, пункту 1 частини, другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

У Рішенні від 22.05.2008 N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) Конституційний Суд України вказав, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Таким чином, невиплата позивачу заробітної плати у розмірі, гарантованому Законом, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Таким чином, позивач недоотримала заробітну плату у період з травня по грудень 2016 року, з січня по грудень 2017 року та з січня по грудень 2018 року, яка мала розраховуватись з урахуванням надбавки за 5 ранг державного службовця.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідні перерахування заробітної плати позивача згідно Наказу 400-к від 07.08.2019 р. лише з 01.01.2019 року, а не з дати присвоєння п`ятого рангу, дійсно порушують права позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49050) щодо невиплати у повному обсязі заробітної плати ОСОБА_1 за період з травня по грудень 2016 року, з січня по грудень 2017 року та з січня по грудень 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49050) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату з урахуванням надбавки за п`ятий ранг державного службовця починаючи з 01.05.2016 року по 31.12.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова. 3, м. Дніпро, 49050) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з утриманням податків та обов`язкових платежів заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 717,27 грн., яка складається із заборгованості за травень - грудень 2016 року в розмірі 2 848,18 грн., з січня по грудень 2017 року в розмірі 5 611,27 грн. та з січня по грудень 2018 рік в розмірі 5 257,82 грн.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник