Ухвала суду № 88376457, 10.03.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1545/20

провадження № 2/361/2060/20

10.03.2020

УХВАЛА

10 березня 2020 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс”, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1085, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс” (далі – ТОВ “ФК “Сіті Фінанс”) суми заборгованості за кредитним договором № 00596937 від 29 серпня 2013 року в розмірі 18672 грн. 56 коп.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевіряти належність справ до їх юрисдикції, предметної, суб`єктної та територіальної підсудності справи суду, до якого позивачем подано відповідний позов.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Положення про підсудність цивільних справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України (цивільна юрисдикція).

Згідно із нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого та правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судом процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно із Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 зазначає відповідачами у цій справі приватного нотаріуса Колейчика В.В. і ТОВ “ФК “Сіті Фінанс”.

У ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону “Про нотаріат” визначено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у цивільній справі № 519/77/18 зробив правовий висновок про те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб – учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня також і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не є учасником цивільних правовідносин між боржником і стягувачем при вчиненні ним виконавчого напису.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що місцезнаходження відповідача ТОВ “ФК “Сіті Фінанс” є така адреса: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, буд. 37/41, що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва.

У ч. 12 ст. 28 ЦПК України (підсудність справ за вибором позивача) передбачено право позивача на звернення до суду з позовом до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса за місцем його виконання.

Для застосування вимог ч. 12 ст. 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності даного спору встановленню підлягає саме місце виконання виконавчого напису нотаріуса.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 вказаного Закону (місце виконання рішення) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно із ч. 2 ст. 24 цього ж Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

У ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02 червня 2016 року № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом приватного виконавця є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Аналіз вказаних вище норм права дає підстави для висновку, що законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем вчинення виконавчого напису нотаріусом, а з місцем його виконання, тобто місцем вчинення виконавчих дій, яким, у розумінні ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, є місце проживання, перебування або місцезнаходження майна боржника.

За відомостями з мережі Інтернет вбачається, що приватний виконавець Юхименко О.Л. знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 6, офіс 19, що належить до Дніпровського району міста Києва.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначає відомостей про місце здійснення приватним виконавцем виконавчих дій у місті Бровари чи Броварському районі Київської області, що позбавляє можливості суд встановити альтернативну підсудність розгляду даного позову за вибором позивача та унеможливлює відкриття Броварським міськрайонним судом Київської області провадження у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд вважає, що передбачені процесуальним законом підстави для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, Броварським міськрайонним судом Київської області відсутні, тому дана позовна заява цьому суду не підсудна.

У ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи відсутність відомостей про місце виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса, а також те, що приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. не може бути відповідачем у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає передачі за територіальною підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача у даній справі ТОВ “ФК “Сіті Фінанс” відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 27, 31, 187, 259, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс”, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передати на розгляд за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.