Рішення № 88375700, 20.03.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/58/19

Номер провадження 2/289/44/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину (позов-1) та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (позов-2), третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Радомишльської РДА Житомирської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 позивач за позовом-1 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.09.2019, просить суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 та стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання сина в розмірі 5000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. В зв`язку із ухиленням відповідача від обов`язку утримувати сина, позивач вимушена звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів. Враховуючи висновок служби у справах дітей Радомишльської РДА Житомирської області, просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом із позивачем ОСОБА_1 (а.с.1-3,77)

Ухвалою від 08.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.15).

14.02.2019 до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.07.2019, просить суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 та стягнути аліменти з ОСОБА_1 на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з січня 2018 року він припинив будь-які відносини та не проживає з ОСОБА_1 , з якою вони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із батьком ОСОБА_2 та знаходиться на його утриманні. В заяві від 02.10.2019 ОСОБА_2 зазначає, що між ним та матір`ю дитини ОСОБА_1 існувала домовленість стосовно дитини, а саме, що їх спільний син проживатиме разом із батьком, але коли його мати ОСОБА_1 буде приїжджати - він не буде заперечувати проти їх зустрічей. Також вказує, що дитина зареєстрована в своєї матері - ОСОБА_1 , проте, її місце реєстрації нічого не змінює, фактично дитина проживає разом із батьком, а матір не може приділяти дитині уваги та часу по причині постійних виїздів та роботою за межами території України. Мати дитини ОСОБА_1 є працездатною, працює за кордоном, а саме в Греції, однак, не надає допомоги на утримання спільної дитини, що і стало підставою для його звернення до суду з вказаною позовною заявою (а.с.34-35,56,92-98).

Ухвалою від 04.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.49).

Ухвалою суду від 13.09.2019 обидві цивільні справи об`єднані в одне провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку загального провадження починаючи зі стадії підготовчого провадження (а.с.29-30).

Ухвалою суду від 19.11.2019 закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволені клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів (а.с.196).

Ухвалою судді Сіренко Н.С. від 04.01.2020 вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та вирішено повторно провести підготовче засідання (а.с.211).

Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2020 (а.с.223).

Від третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Радомишльської РДА Житомирської області, надійшла заява про розгляд справи без участі представника служби, при вирішенні питання покладається на розсуд суду (а.с.217).

10.03.2020 представник позивача за позовом-1 ОСОБА_1 - адвокат Свінцицький Л.В. в судовому засіданні від виступу зі вступним словом відмовився, заявив клопотання про відкладення судового розгляду для ознайомлення із матеріалами справи.

Відповідач за позовом-1 ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке проводилося 10.03.2020, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував та просить задовольнити позовні вимоги за його позовом, посилаючись на те, що дитина проживає разом із ним, він повністю забезпечує всі матеріальні потреби дитини, піклується про сина, а мати дитини ОСОБА_1 переважно знаходиться за кордоном, при цьому він не перешкоджає спілкування матері з сином, коли ОСОБА_1 приїжджає в Україну.

За клопотанням ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.03.2020 були допитані свідки, які надали наступні пояснення.

Так, свідок ОСОБА_4 під присягою повідомила, що вона являється сусідкою ОСОБА_2 , син останнього - ОСОБА_3 постійно проживає з батьком, який піклується про дитину та доглядає його належним чином, забирає дитину з садочка. Інколи забирає з садочка бабуся - мати ОСОБА_2 . З мамою дитину свідок бачила рідко, лише коли ОСОБА_1 приїжджає з-за кордону.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 під присягою повідомила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_2 , з яким постійно проживає його син ОСОБА_3 , ще з двох чи трьох рочків, точно сказати не може, однак, дитина була ще зовсім маленькою, коли мама поїхала за кордон на заробітки. ОСОБА_2 являється люблячим та турботливим батьком, водить дитину в садочок, забирає звідти, піклується про дитину. Син сторін ОСОБА_3 часто гуляє на вулиці та грається з дітьми свідка, тому вона підтверджує те, що дитина проживає в основному з батьком ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні під присягою повідомив суду, що йому відомо, що дитина ОСОБА_2 постійно з ним проживає, так як колишня дружина, вона ж мати дитини, перебуває за кордоном України. Свідок являється другом ОСОБА_2 тому вони часто спілкуються, при цьому останній постійно говорить про сина, то в садочок відвезти дитину, з садочка забрати треба, то в лікарню дитину вести. Крім того, часто бачить дитину з ОСОБА_2 на прогулянці у вихідні дні.

В судове засідання, призначене на 20.03.2020 позивач за позовом-1 ОСОБА_1 та її представник Свінцицький Л.В. , який про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с.248), не з`явилися, причини неявки не повідомили, заяв чи клопотань від них на адресу суду не надходило.

Відповідач за позовом-1 та він же позивач за позовом-2 ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені ним вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.256).

Від третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Радомишльської РДА Житомирської області, надійшла заява про розгляд справи без участі представника служби, при вирішенні питання покладається на розсуд суду (а.с.255).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, суд враховує зокрема, вимоги, сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Цихановський проти України (рішення від 06.09.2007, заява № 3572/03) та Коновалов проти України (рішення від 18.10.2007, заява № 13242/02), згідно з якими на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні.

За клопотанням представника позивача за позовом-1 ОСОБА_1 адвоката Свінцицького Л.В. розгляд справи було відкладено з 10.03.2020 на 20.03.2020 для ознайомлення з матеріалами справи та заявленням клопотань про виклик свідків, однак, останнім не було вчинено жодних дій щодо вирішення вказаних питань. Дану поведінку суд розцінює як зловживання своїми правами, з метою затягування розгляду справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992)

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З матеріалів справи убачається, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 10.01.2019 (а.с.1), позовна заява ОСОБА_2 надійшла до суду 14.02.2019 (а.с.34). За час перебування справи на розгляді сторонами неодноразово збільшувалися позовні вимоги, заявлялися клопотання, які були розглянуті судом та задоволені, проведені всі необхідні підготовчі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду справи по суті, тому суд, враховуючи положення статті 223 ЦПК України, розглядає справу за відсутності сторін та їх представників.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Заслухавши надані в судовому засіданні 10.03.2020 пояснення відповідача за позовом-1 та позивача за позовом-2 ОСОБА_2 , покази допитаних в тому ж судовому засіданні свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Так, позивачем ОСОБА_1 на підтвердження зазначених в її позовній заяві обставин надані наступні докази.

Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14.09.2018, з якого вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).

Як вбачається із будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Із довідки від 11.03.2019 № 240, виданої ПП «Житлоремсервіс-9», вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.144).

Із довідки, виданої Радомишльським НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 - ЗДО» ім. І. Самоплавського 08.01.2019 за № 1 вбачається, що ОСОБА_3 , 2014 року народження, є вихованцем середньої групи Радомишльського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 - заклад дошкільної освіти» імені Івана Самоплавського . Оплату за садочок і харчування мати ОСОБА_1 здійснює вчасно, відвідує батьківські збори, дитину з садочка забирають мати ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_10 (а.с.147).

12.03.2019 виконавчим комітетом Радомишльської міської ради надано формальну характеристику відносно ОСОБА_1 : заяв про неналежну поведінку чи скоєння правопорушень, злочинів, від сусідів, родичів та організацій до міської ради не надходило, компрометуючими матеріалами щодо ОСОБА_1 міська рада не володіє, даних про притягнення до адміністративної відповідальності не має (а.с.149).

В матеріалах справи знаходиться декілька Актів обстеження, із яких вбачається наступне,

Так, згідно Акту обстеження соціального стану від 11.03.2019, складеного депутатом міської ради Данилюк Н.А. зі слів сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які підтвердили, що ОСОБА_15 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично не мешкає. Тут прописаний її син ОСОБА_3 . На даний час ОСОБА_1 із своєю неповнолітньою дитиною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 . Суд звертає увагу на неправильність зазначення імені ОСОБА_15 , замість ОСОБА_1 , при цьому сусідам достеменно відомі дати народження сусідки ОСОБА_1 та її дитини, крім того, в Акті вбачається виправлення з «донькою» на «дитиною» (а.с.153).

18.03.2019 депутатом міської ради Куцько О.В. в присутності сусідів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 складено Акт обстеження соціального стану, в якому підписанти підтверджують, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , але фактично на даний час проживає з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 (а.с.145).

20.03.2019 спеціалістом ССД РДА Т.Найченко разом із членами комісії начальником відділу соц. роботи ОСОБА_36, начальником ССД РДА ОСОБА_21 , складено Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання неповнолітньої дитини, в якому підписанти зафіксували, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в сім`ї: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , санітарний стан житла задовільний, на час обстеження виявлено, що недавно закінчився ремонт, зі слів матері вона з сином планує мешкати за вказаною адресою через 2-3 місяці (а.с.152).

В цей же день 20.03.2019 спеціалістом ССД РДА Т.Найченко разом із членами комісії начальником відділу соц. роботи ОСОБА_37, начальником ССД РДА ОСОБА_21 , складено Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання неповнолітньої дитини, в якому підписанти зафіксували, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в сім`ї: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_2 , санітарний стан житла задовільний, на час обстеження виявлено, ОСОБА_1 разом із Сином ОСОБА_3 проживають тимчасово у матері ОСОБА_1 на час ремонту в будинку АДРЕСА_1 (а.с.153).

Згідно Рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини від 07.06.2019, беручи до уваги побажання мами та батька, а також вік дитини, орган опіки та піклування Радомишльської РДА вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із мамою ОСОБА_1 (а.с.155).

05.03.2019 ОСОБА_1 нотаріально посвідчила заяву про свою згоду на перебування її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у навчальному закладі та на його супровід з дитячого садочку ОСОБА_10 , яка буде здійснювати відповідний нагляд за дитиною, нести відповідальність за життя, здоров`я і безпеку дитини під час супроводу, вирішувати усі питання відносно дитини, які можуть виникнути під час супроводу, діяти в інтересах дитини, а також виконувати інші повноваження, передбачені для батьків чинним сімейним законодавством (а.с.154).

Також ОСОБА_1 долучені до матеріалів справи роздруківки фотографій на яких зображені позивачка разом із сином (а.с.179).

Долучені до справи роздруківки фотографій з зображенням меблів доказової інформації по справі не несуть, тому не являються належним та достовірним доказом заявлених позивачем ОСОБА_1 обставин (а.с.146,148,150).

Також не відповідають вимогам належності доказів надані адвокатом ОСОБА_1 копії чеків (а.с.182,183,184) та талони Радомишльського НВК № 4 (а.с.185,186), квитанції (а.с.187), квитанції батьківської плати за дитячий садочок, так як платником зазначений ОСОБА_3 середня група (а.с.188-189).

В копії з історії розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання дитини зазначена « АДРЕСА_3 , та зафіксовано звернення в 2019 році (а.с.191-193).

Згідно інформації головного лікаря ОСОБА_25, наданої 27.11.2019 на ухвалу суду від 19.11.2019, до КНП «Центр ПМСД» 18.04.2018 звернулася мама ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо укладання декларації з лікарем-педіатром АЗПСМ м. Радомишль ОСОБА_25 . В день укладення була присутня бабуся ОСОБА_10 , після заключення декларації до лікаря-педіатра ОСОБА_25 звернень мами з дитиною з приводу захворювань та профілактичних оглядів не було (а.с.201).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для доведення обставин, на які посилається ОСОБА_2 у своєму позові-2 та на підтвердження своїх заперечень проти заявленого ОСОБА_1 позову-1, ОСОБА_2 надано наступні докази.

Копія Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Серія НОМЕР_2 , дата видачі 28.01.2014) (а.с.101).

Із довідки від 12.02.2019 № 145, виданої ПП «Житлоремсервіс-9» вбачається, що ОСОБА_26 зареєстрований в АДРЕСА_3 , та має склад сім`ї: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42).

18.07.2019 ОСОБА_2 виконавчий комітет Радомишльської міської ради видав довідку за № 01-37/383 про те, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично постійно проживає в АДРЕСА_3 , у свого батька ОСОБА_2 . Дитиною постійно займається батько та його дружина ОСОБА_29 . Довідка видана на підставі Акту обстеження соціального стану від 18.07.2019. Із зазначеного Акту, складеного депутатом Радомишльської міської ради Житомирської області Іщенко В.В. зі слів сусідів ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , які підтвердили, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично (постійно) проживає в АДРЕСА_3 у свого батька ОСОБА_2 . Дитина має особисту кімнату, іграшки та інші речі, необхідні для дитини відповідного віку. Матір дитини - ОСОБА_1 останнім часом біля дитини не бачили (а.с.102,104).

Згідно довідки КЗ дошкільної освіти № 7 «Дзвіночок» від 17.07.2019 № 22 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував ЗДО № 7 «Дзвіночок» в період з 2016 по 2018 рік. Дитину з дитячого садочка переважно забирав батько ОСОБА_2 , постійно цікавився його вихованням та розвитком, постійно відвідував святкові заходи (а.с.103,105).

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_2 19.06.2019 зареєстрував шлюб із ОСОБА_33 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_33 (а.с.110).

Згідно довідки МВС України за обліками МВС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 04.09.2019 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.131).

Також ОСОБА_2 долучені до матеріалів справи роздруківки фотографій, як він зазначає підтверджуючих постійне проживання дитини з ним та те, що його дружина ОСОБА_33 знайшла спільну мову з сином ОСОБА_2 (а.с.111-118).

Долученим до матеріалів справи за заявою ОСОБА_2 (а.с.174) роздруківки фото в кількості 27 штук на 14 аркушах з інтернет ресурсів суд не дає оцінки, так як заявником не роз`яснено, хто зображений на даних фото та не зазначено, яку доказову інформацію несуть ці фотографії як підставу його вимог чи заперечень (а.с.176).

Судом також встановлено, що після припинення спільного проживання між батьками дитини склались неприязні відносини, про що свідчать відповіді Радомишльського ВП за результатом звернення ОСОБА_1 (а.с.180,181).

Сторони проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітній син.

Безспірним залишається той факт, що діти є найбільш вразливою стороною в будь-яких конфліктних сімейних правовідносинах, і саме на їх долю випадає найбільше страждань та втрат.

Твердження позивача ОСОБА_1 про необхідність врахувати ту обставину, що ОСОБА_2 не має постійної роботи з посиланням на п. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України про неможливість передання дитини на проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, суд оцінює критично, так як в матеріалах справи відсутні належні докази і щодо працевлаштування та доходів самої ОСОБА_1 . Посилання на те, що поведінка ОСОБА_2 характеризується грубістю, емоційною неврівноваженістю, схильність до фізичних образ по відношенню до дитини, до ОСОБА_1 та її батьків не підтверджені жодними доказами, тому судом до уваги не беруться.

Як вбачається із наданої на запит суду за клопотанням ОСОБА_2 інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби, ОСОБА_1 у період з 01.01.2018 по 27.09.2019 вісім разів перетинала державний кордон України, тривалість перебування за межами кордону складає не менше одного місяця (а.с.206).

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до положень ст.ст. 141, 157 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу та окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому із батьків, хто живе окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що він не перешкоджає спілкуванню матері ОСОБА_1 з дитиною, коли вона приїжджає з-за кордону.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставин, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, який визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Суд, дослідивши рішення від 07.06.2019 № 02-18/1017 органу опіки та піклування Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого орган опіки та піклування вважає за необхідне визначити місце проживання дитини разом з мамою, не погоджується з вказаним висновком, так як він є недостатньо обґрунтованим, однією із підстав прийняття рішення зазначено пояснення батька дитини ОСОБА_2 , що він не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом із матір`ю ОСОБА_1 . В подальшому, при виникненні спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування жодного разу в судове засідання не з`являвся, направляв заяви про розгляд справи без участі його представника та вирішення питання залишає на розсуд суду, при цьому не зазначаючи про підтримання наданого раніше висновку, зазначеного у рішенні від 07.06.2019 (а.с.134,172,217,255). У рішенні не зазначено, чи працівниками служби з`ясовувалося та бралося до уваги ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, чи було заслухано та враховано думку дитини.

Із наданих матеріалів справи вбачається, що сторони люблять сина, кожен з них бажає більше уваги йому приділяти, піклуватися про нього та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.При цьому і батько, і матір дитини мають позитивні характеристики та належні умови проживання. Доказів того, що будь-хто із батьків своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини, суду не надано.

Проте, обґрунтовуючи свої позовні вимоги сторони, не бажають звертати уваги на те, що вирішувати проблеми у відносинах з дітьми треба починати з усунення конфліктів і деструктивних форм поведінки і спілкування між самими батьками; що з точки зору психологів діти нерідко стають щасливішими тоді, де батьки ставлять відносини між собою на перший план, а стосунки з дітьми - на другий.

Крім того, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що мати дитини ОСОБА_1 декілька разів на рік періодично на тривалий час виїжджає за кордон, що свідчить про те, що остання, перебуваючи переважну частину часу за межами України, не зможе належним чином займатися вихованням та розвитком свого сина, який потребує постійної уваги.

Отже, встановивши наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері ОСОБА_1 , так і у батька ОСОБА_2 для проживання і виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , надаючи першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору, врахувавши довготривалі виїзди матері дитини ОСОБА_1 за межі України, дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом із батьком.

При цьому суд виходить із того, що розлучення матері з дитиною не відбувається, оскільки мати має можливість вільно спілкуватися з сином та не обмежена в участі у вихованні дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Способи виконання обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей визначені в ст. 181 СК України, за змістом ч. 3 якої кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів.

Позивач за позовом-2 ОСОБА_2 просив суд визначити аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з урахуванням індексації, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Враховуючи, що місце проживання дитини визначено з батьком, який ним опікується постійно і об`єктивно несе витрати на його утримання та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути на утримання дитини належить визначити в заявленому ОСОБА_2 розмірі щомісячно, починаючи з часу пред`явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст. 191 СК України, до досягнення дитиною повноліття, у відповідності до ст. 180 СК України.

При постановленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Підтверджені належним чином судові витрати підлягають стягненню у відповідності з положеннями ст. 141 ЦПК України (а.с.54,55,87,90).

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 180-183, 191 СК України, керуючись статями ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 ) про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 ) про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з урахуванням індексації, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 14.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1536,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Сіренко