Рішення № 88370245, 20.03.2020, Оболонський районний суд міста Києва

20.03.2020 Справа № 756/9904/15-ц

Унікальний № 756/9904/15-ц

Провадження № 4-с/756/60/20

У Х В А Л А

16 березня 2020 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Мушкетик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», Державне підприємство «СЕТАМ», -

в с т а н о в и в:

Заявник звернулася до суду з вищевказаною скаргою, в якій просить визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича щодо передачі на примусову реалізацію Державному підприємству в межах виконавчого провадження № 59872987 іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - неправомірними, а також заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському Анатолію Миколайовичу на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» здійснювати примусове звернення стягнення на іпотечну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності.

В обґрунтування зазначених вимог заявник посилається на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. знаходиться виконавчий лист № 756/9904/15-ц, виданий Оболонським районним судом м. Києва 19 травня 2017 року на підставі заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 22 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59872987 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 43 835,71 дол. США заборгованості та 3 654,00 грн судового збору.

22 серпня 2019 року приватним виконавцем накладено арешт на майно, що належить боржнику, а постановою від 02 жовтня 2019 року накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить скаржнику на праві власності та є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 10 червня 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та банком.

10 листопада 2019 року скаржника було повідомлено про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів.

25 листопада 2019 року в межах виконавчого провадження № 59872987 повинні відбутися прилюдні торги з примусової реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яку поширює свою дію заборона примусової реалізації, встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вказана квартира

Скаржник стверджує, що продаж вказаної квартири на торгах, а відтак і перехід права власності на це майно до будь-якої іншої особи та його фактичне відчуження, спричинить їй як власнику вказаної квартири необґрунтовану майнову шкоду та унеможливить фактичне відновлення майнових прав, порушених внаслідок таких дій, оскільки квартира використовується нею, як місце постійного проживання, іншого житлового нерухомо майна у скаржника немає, а загальна площа спірної квартири не перевищує 140 кв.м., тому відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» квартира за адресою: АДРЕСА_1 не може бути відчужена на користь третіх осіб.

У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги на дії довірителя з тих підстав, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на осіб, які є суб`єктами закону «Про запобігання корупції». У свою чергу скаржник ОСОБА_1 працює в Комунальному підприємстві «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на посаді заступника начальника. Представник приватного виконавця вважає, що тип даної посади підпадає під дію Закону України «Про запобігання корупції», а тому на скаржника не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Представник стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» у судовому засіданні проти задоволення скарги також заперечував з тих підстав, що скаржник є посадовою особою згідно Закону України «Про запобігання корупції», а відтак на її майно не поширюються вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Представник ДП «СЕТАМ» у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, надав заяву, у якій зазначив, що ДП «СЕТАМ» ніяким чином не порушило права скаржника та не вчинило жодних дій, які б свідчили про оспорювання будь-яких її прав чи свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи норму вказаної статті, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі учасників справи, які не з`явилися.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржника, приватного виконавця та стягувача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 червня 2008 року між скаржником ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено Кредитний договір № 312-ф/08, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США для задоволення споживчих потреб.

Згідно п. 2.1. вказаного Кредитного договору забезпеченням виконання його умов є договір іпотеки, предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_2 .

Для забезпеченням виконання умов зазначеного договору 10 червня 2008 року між сторонами також укладено договір іпотеки, предметом якої є квартира АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Кредитного договору № 312-ф/08 Оболонським районним судом м. Києва 04.04.2016 ухвалено рішення у справі № 756/9904/15-ц за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , за яким стягнуто зі скаржника на користь банку 43 835 доларів США 71 цент кредитної заборгованості. Рішення набрало законної сили 15 квітня 2016 року.

На виконання вищезазначеного рішення Оболонським районним судом м. Києва 19 травня 2017 року видано виконавчий лист № 756/9904/15-ц.

22 серпня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського А.М. відкрито виконавче провадження № 59872987 з примусового виконання виконавчого листа № 756/9904/15-ц, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 43 835,71 дол. США заборгованості та 3 654,00 гривень судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського А.М. від 22 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження №59872987 накладено арешт на майно, що належить боржнику.

Постановою приватного виконавця від 02 жовтня 2019 року в межах виконавчого провадження № 59872987 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить скаржнику на праві власності та є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 10 червня 2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У межах виконавчого провадження № 59872987 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським А.М. прийнято рішення щодо передачі на примусову реалізацію Державному підприємству іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Підпунктом 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності у червні 2014 року та є чинним на час розгляду скарги, встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно п. 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Підпунктом в) п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено, що суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

У судовому засіданні встановлено, що приватним виконавцем Телявським А.М., виходячи з отриманої інформації про місце роботи боржника ОСОБА_1 , а саме те, що остання працює в ЖЕД «Печерськжитло» на посаді заступника начальника (тип даної посади є: посада в органах місцевого самоврядування), вирішено, що боржник підпадає під дію Закону України «Про запобігання корупції», а тому на неї не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв`язку з чим прийнято рішення про передачу на примусову реалізацію ДП «СЕТАМ» в межах виконавчого провадження № 59872987 іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Однак суд вважає такі дії приватного виконавця неправомірними у зв`язку з наступним.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07 червня 2014 року.

З матеріалів справи та виконавчого провадження № 59872987 вбачається, що квартираАДРЕСА_2 використовується боржником як місце постійного проживання, оскільки остання там зареєстрована, іншого нерухомого майна у ОСОБА_1 у власності не знаходиться, а загальна площа квартири не перевищує 140 кв. метрів.

Виходячи з тих обставин, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у іноземній валюті, відповідно до вимог підпункту 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто її квартиру, як іпотечне майно, протягом дії цього Закону.

Станом на дату встановлення мораторію на примусове звернення спірної іпотечної квартири, тобто 07 червня 2014 року, ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Бормед», а відтак не була суб`єктом Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Окрім того у подальшому Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність 01 вересня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про запобігання корупції», у прикінцевих положеннях якого прямо передбачено визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зокрема у прикінцевих положеннях Закону також визнано таким, що втратив чинністьЗакон України «Про правила етичної поведінки» та внесено зміни до рядузаконодавчих актів України у зв`язку із його прийняттям.

З прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» судом встановлено, що вказаним нормативно-правовим актом не вносилися зміни до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що свідчить про відсутність підстав для прирівняння суб`єктів відповідальності за корупційні правопорушенняза Законом України «Про запобігання корупції» до осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 01 вересня 2016 року.

Тобто станом на 2019 рік у приватного виконавця були відсутні законні підстави не поширювати дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відносно ОСОБА_1 з тих умов, що вона є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення за Законом України «Про запобігання корупції».

До того ж у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що дія цього Закону поширюється на такі сфери суспільних відносин: державна служба та служба в органах місцевого самоврядування; правосуддя; трудові відносини, у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування; соціальний захист; житлові відносини тощо.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Дослідивши норми вищезазначеного законодавства, суд доходить висновку, що передача на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження № 59872987 іпотечної квартири у зв`язку з тим, що боржник під час дії Закону обійняла посаду в органах місцевого самоврядування під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є непрямою дискримінацією ОСОБА_1 в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону суд вважає вимоги скаржника такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4-5, 12-13, 81, 447-453 ЦПК України, на підставі ст. 18, 19, 48, 61, 74 Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 5 Закону України «Про іпотеку», ст. 1, 4, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Законом України «Про запобігання корупції», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу - задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича щодо передачі на примусову реалізацію Державному підприємству в межах виконавчого провадження № 59872987 іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - неправомірними.

Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському Анатолію Миколайовичу на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» здійснювати примусове звернення стягнення на іпотечну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено 20 березня 2020 року.

Суддя: І.В. Белоконна