Рішення № 88368280, 18.03.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/57/20

провадження №2/619/408/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В.

Справа № 619/57/20

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «Споживчий центр»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції сторін.

10 січня 2020 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому після уточнення на підставі статей 509, 525, 526, 527, 530, 598 ч. 1, 599, 610, 615 ч. 2, 629, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути суму боргу за кредитним договором № 24.07.2019-010000740 у розмірі 5 200,00 грн, з яких: борг за тілом кредиту 4 800,00 грн, борг за відсотками 400,00 грн. В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий Центр» вказало, що 21.05.2019 між сторонами був укладений кредитний договір 21.05.2019-100004321 (далі - Договір 1), відповідно до п.1.1 якого за цим договором ТОВ «Споживчий Центр»зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором 1, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Даний Договір 1 укладений на строк до одного місяця (п.8.1. Договору 1), кредит наданий на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника (п.1.2 Договору 1), внаслідок чого цей договір не є договором про споживчий кредит та на нього не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», так як відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Відповідно до п. 1.4. Договору 1 кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 04.06.2019 та платою за користування кредитом у розмірі 1 400 грн. 21.05.2019 позивач видав відповідачу кредит у розмірі 4 800,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2 048 від 21.05.2019, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі. 21.06.2019 між сторонами було укладено кредитний договір № 21.06.2019-010000625 з аналогічними умовами як в попередньому Договорі 1. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 21.06.2019 та на підставі ст. 601 ЦК України, сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 5 000,00 грн за кредитним договором № 21.06.2019-010000625 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 5 000,00 грн за кредитним договором № 21.05.2019-100004321 від 21.05.2019. 24.07.2019 між сторонами було укладено кредитний договір № 24.07.2019-010000740 (далі - Договір 2), відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 4 800,00 грн на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 07.08.2019 та платою за користування кредитом у розмірі 1 344 грн. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 24.07.2019 та на підставі ст. 601 ЦК України сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 4 800,00 грн за кредитним договором № 24.07.2019-010000740 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 5 000,00 грн за кредитним договором № 21.06.2019-010000625 від 21.06.2019. Відповідно до п.п. 4.1 Договору 2 позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу Кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту до 07.08.2019; проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані Кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором 2, - негайно, з моменту пред`явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Позивачем та відповідачем строки повернення кредиту та процентів не переносились. До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені у відповідному додатку до позовної заяви, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

26 лютого 2020 року ОСОБА_2 подав відзив, в якому зазначив, що кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24.07.2019, який є підставою позову, як і кредитного договору № 21.06.2018-010000625 від 21.06.2018, з позивачем відповідач не укладав та грошових коштів у сумі 4 800,00 грн не отримував. Згідно долученої до матеріалів справи заявки від 24.07.2019, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якими позичальник ознайомився 24.07.2019. ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24.07.2019 надається кредит в сумі 4 800,00 грн із зазначенням лише прізвища, ім`я та по батькові заявника без зазначення паспорта, ідентифікаційного коду, року народження, адреси проживання, місця працевлаштування, без зазначення номера карткового рахунку заявника. Вказана заявка підписана електронним підписом та одноразовим ідентифікатором. У своїх вимогах же позивач просить стягнути борг в розмірі 5 400,00 грн за кредитним договором № 24.07.2019-010000740. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що сторони уклавши вказаний договір, погодили його умови. До позовної заяви додано копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) у вигляді тексту договору. Проте, пропозиція не має номеру, місця складання та не містить підпису відповідача ОСОБА_2 . Також, до матеріалів справи додано заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення договору. Проте, вказана заявка не є прийняттям пропозиції в розумінні вимог ЦК України та не підтверджує, що відповідач погодився на всі істотні умови договору № 24.07.2019-010000740. Крім того, до позову не додано доказів про прийняття відповідачем пропозиції, які є повними та безумовними, тобто не подано належних, допустимих та достовірних доказів прийняття відповідачем пропозиції укладення договору № 24.07.2019-010000740.

19 березня 2020 року ТОВ «Споживчий Центр» подало відповідь на відзив, в якому зазначило, що кредитний договір № 21.05.2019-100004321 від 21.05.2019 укладений у паперовій письмовій формі, підписаний власноручними підписами сторін, факт його дійсності та укладення відповідачем не заперечується. Саме вказаний аналог власноручного підпису відповідач використав при укладенні кредитних договорі в № 21.06.2019-010000625, №24.07.2019-010000740. Крім того, при вході в особистий кабінет позичальника при укладенні договорів №21.06.2019-010000625, №24.07.2019-010000740, відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідками TOB «Споживчий центр» №30, №31 від 05.03.2020. В розділі 12 «реквізити і підписи сторін» паперового письмового договору №21.05.2019-100004321 від 21.05.2019 ОСОБА_2 вказав в якості фінансового свій номер телефону: НОМЕР_1 . Отже, зазначені докази підтверджують в повній мірі факт належності відповідачу номеру телефону: НОМЕР_1 . Саме на цей номер телефону НОМЕР_1 був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор «8N722», яким був підписаний кредитний договір № 21.06.2019-010000625 від 21.06.2019, що підтверджується довідкою TOB «Старт-мобайл» № 05-03/01 від 05.03.2020. Відповідно до виписки з ЄДР від 11.12.2019 вказана юридична особа зареєстрована згідно законодавства України, одним з видів її діяльності є інша діяльність у сфері електрозв`язку. Мобільні дані (смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором) були надіслані TOB «Старт-мобайл» згідно з договором доставки SMS № К-32, укладеним позивачем та TOB «Старт-мобайл» 27.04.2011, відповідно до розд. 3 якого TOB «Старт-мобайл» надав вказану довідку в якості підтвердження доставки suis мобільному абоненту. Також повідомляємо, що зазначена юридична особа неодноразово приймала участь та ставала переможцем процедури публічних закупівель, що підтверджується паперовою копією веб-сторінки https://dozorro.org/, тобто відсутні підстави вважати послуги, які вона надає, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Саме на цей номер телефону НОМЕР_1 був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор «НОМЕР_4», яким був підписаний кредитний договір № 24.07.2019-010000740 від 24.07.2019, що підтверджується довідкою TOB «Старт-мобайл» №05-03/02 від 05.03.2020. Таким чином, кредитні договори № 21.06.2019-010000625, № 24.07.2019-010000740, зокрема, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепти) та заявки до кредитних договорів № 21.06.2019-010000625, № 24.07.2019-010000740, які є його невід`ємними частинами, підписані відповідачем двома підписами позичальника, використання яких дозволено ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»: аналогом власноручного підпису позичальника, зразок якого міститься у письмовій згоді сторін, яка включена у п. 11.1 паперового письмового кредитного договору № 21.05.2019-100004321 від 21.05.2019, який підписаний власноручними підписами сторін; одноразовими ідентифікаторами (8N722, НОМЕР_4), надісланими смс-повідомленням на належний відповідачу фінансовий номер телефону: НОМЕР_1 . Вказані кредитні договори укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

29 січня 2020 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 27 лютого 2020 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов.

26 лютого 2020 року відповідач подав відзив.

27 лютого 2020 року розгляд справи було відкладено.

12 березня 2020 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та відповідь на відзив.

У судове засідання 18 березня 2020 року відповідач не з`явився, подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову з підстав, які зазначені у відзиві, та справу просив розглядати у його відсутність.

У судове засідання 18 березня 2020 року представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив задовольнити позов та справу розглядати у його відсутність.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.05.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 21.05.2019-100004321. Відповідно до п. 1.4. вказаного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 04.06.2019 та платою за користування кредитом у розмірі 1 400 грн.

21.05.2019 ТОВ «Споживчий центр» видав відповідачу кредит у розмірі 4 800,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2 048 від 21.05.2019.

21.06.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 21.06.2019-010000625 з аналогічними умовами як в попередньому договорі № 21.05.2019-100004321.

24.07.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 24.07.2019-010000740, відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 4 800,00 грн на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 07.08.2019 та платою за користування кредитом у розмірі 1 344 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість рече того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 24 липня 2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 24.07.2019-010000740 шляхом обміну електронним повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до заявки до кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24 липня 2019 року та підтвердження укладення цього договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 800 грн на 14 календарних днів з кінцевим терміном повернення до 7 серпня 2019 року та платою за користування кредитом у розмірі 1344 грн.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24 липня 2019 року, з якими він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був проставлений електронний підпис комп`ютерною мишкою та введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Згідно із пунктом 1.2 кредитного договору кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а сам договір є договором про надання споживчого кредиту.

За пунктом 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %.

У пункті 8.1 кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер його телефону, вказаного при реєстрації у інформаційній системі кредитора. Цей договір діє протягом 28 днів, а закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого позивачем нарахована заборгованість на загальну суму 5 200 грн, яка складається із: 4 800 грн - заборгованості за кредитом, 400 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України № 675-VIII від 3 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII)

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24 липня 2019 року ТОВ «Споживчий центр» було надано суду «Log File» з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.

Також суду надано довідку № 31 від 05.03.2020, яка містить дані про те, що фінансовий номер телефону ОСОБА_2 , вказаний в попередньому офлайн договорі № 21.05.2019-100004321 від 21 травня 2019 року, укладеного між сторонами, співпадає з номером телефону, який був використаний при укладенні електронного кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24 липня 2019 року та цифри в CMC-повідомленні співпадають цифрами, введеними в поле підпису одноразовим ідентифікатором під акцептом.

Згідно довідки ТОВ «Старт-Мобайл» вих. № 05-03/02 від 5 березня 2020 року, CMC-повідомлення з кодом підтвердження «НОМЕР_4» було надіслано 24 липня 2019 року на номер абонента НОМЕР_2 о 16:56:57, тоді як із паперової копії електронного кредитного договору № 24.07.2019-010000740 від 24 липня 2019 року вбачається, що при його укладенні був використаний саме код підтвердження «НОМЕР_4».

Заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) були підписані відповідачем двома способами, а саме одноразовим ідентифікатором, отриманим останнім на належний йому номер телефону, та за допомогою аналогу власноручного підпису позичальника (факсимільного відтворення підпису), право на використання якого та його зразок були передбачені у пункті 11.1. кредитного договору № 21.05.2019-100004321 від 21 травня 2019 року, який укладений сторонами у простій письмовій формі.

Відповідач не заперечує свій власноручний підпис на договорі № 21.05.2019-100004321 від 21 травня 2019 року.

Суд встановив, що в укладеному між сторонами кредитному договорі № 21.05.2019-100004321 від 21 травня 2019 року вони визначили, що відповідач зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати засоби факсимільного відтворення його підпису та/або номер телефону, зазначений в даному договорі (пункт 11.11).

Отже, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір № 24.07.2019-010000740 від 24 липня 2019 року був підписаний відповідачем у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «Споживчий центр», який отримав на свій мобільний телефон.

Посилання відповідача на положення Закону України № 852-IV від 22.05.2003 «Про електронний цифровий підпис» є безпідставними, адже цей Закон, який визначав статус електронного цифрового підпису, втратив чинність ще 7 листопада 2018 року на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» від № 2155-VIII 05.10.2017.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора та аналога власноручного підпису, які стали законними підставами на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Відповідач презумпцію правомірності правочину, встановлену у статті 204 ЦК України, не спростував, кредитний договір є дійсним та підлягає виконанню його сторонами, а будь-яких доказів на спростування факту укладення кредитного договору і отримання зазначених коштів суду не надано.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно з п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «Споживчий центр» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр» борг у сумі 5 200,00 (п`ять тисяч двісті) грн, з яких: борг за тілом кредиту 4 800,00 грн, борг за відсотками 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр» 1921,00 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 23 березня 2020 року.

Суддя Є. А. Болибок