Ухвала суду № 88368124, 17.03.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4628/19

провадження №2/619/283/20

УХВАЛА

іменем України

17 березня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 .

Суть питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому на підставі того, що позивач в останні роки життя свого брата ОСОБА_4 придбавала йому продукти харчування та ліки, готувала їжу та прала білизну просила: визнати за ОСОБА_1 , спадкоємцем другої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 у першій черзі; визнати за ОСОБА_1 , спадкоємцем другої черги за законом, право на обов`язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

04 березня 2020 року до канцелярії суду позивач ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду.

17 березня 2020 року до канцелярії суду відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали спільну заяву, якій просили при винесенні рішення стягнути з позивача понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 7 000 гривень.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду з таких підстав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Розгляд справи по суті не розпочато.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, виходячи з принципу диспозитивності процесу, клопотання позивача про залишення без розгляду підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідачів про стягнення понесених судових витрат.

28 лютого 2020 року ухвалою судувідмовлено ОСОБА_1 у прийнятті зміненого позову, оскільки одночасна зміна і предмета і підстав позову, як визначено нормою ч. 3 ст. 49 ЦПК України, не допускається.

За клопотанням позивача у підготовчому засіданні була оголошена перерва до 17 березня 2020 року.

04 березня 2020 року до канцелярії суду позивач ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 18.12.2019 (справа № 741/1681/17 провадження № 61-48179св19) та від 28.01.2019 (справа № 619/1146/17-ц провадження № 61-44038св18) вказав, що саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідачами не зазначено та не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість дій позивача, тому відсутні підстави для компенсації здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 03.07.2019 (справа № 750/4258/18 провадження № 14-300цс19) де вказано, що апеляційний суд у додатковій постанові належним чином застосував частину п`яту статті 142 ЦПК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог відповідача про компенсацію, здійснених ним витрат на професійну правову допомогу, оскільки відповідач не зазначив, в чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті.

Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 142 ч. 5, 257 ч. 1 п. 5, 258-261, 351-354, пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості спадкування та визнання права на обов`язкову частку у спадщині залишити без розгляду.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України позивач після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23 березня 2020 року.

Суддя Є. А. Болибок