Рішення № 88368092, 23.03.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/295/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря - Бондаренка К.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління ПФ України в Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії та компенсації втрати частини доходів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії та компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була матір`ю позивача. 14.05.2019 позивач звернувся до відповідача для оформлення недоотриманої пенсії. Сума недоотриманої пенсії з серпня 2014 року по січень 2019 року складає приблизно 160000 грн. Позивачем у липні 2019 року було отримано лише 109000 грн. 13.06.2019 через портал ПФУ ним була подана скарга з вимогою надати повну інформацію про розмір пенсії з дати припинення її виплати. З відповіді на скаргу стало відомо, що позивачу виплачена недоотримана пенсія за період з 11.04.2016 по 31.01.2019, а у виплаті недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 відмовлено з посиланням на положення ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказану відмову позивач вважає неправомірною та посилається одночасно на норми статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на норми Цивільного кодексу України щодо спадування. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму недоотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_2 з 01.08.2014 по 10.04.2016 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

1.2. Відповідач надав письмовий відзив на позов, в якому вказав, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_2 перебувала на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 . Головним управлінням здійснювалась по 31.07.2014 у розмірі 1618,16 гривень шляхом поштового переказу «Укрпоштою». Пенсійна справа ОСОБА_2 залишилась на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, тому надати копію немає можливості. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, тому з 01.08.2014 було припинено нарахування пенсії. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання виплата пенсії ОСОБА_2 - липень 2014 року у розмірі 1618,16 грн. Розмір заборгованості по недоотриманій пенсії з 01.08.2014 по 31.01.2019 складає 158100,71 грн. Позивач - ОСОБА_1 11.04.2019 звернувся з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Враховуючи вимоги ст. 55 Закону № 2262, ст. 46 Закону № 1058 позивачу була виплачена недоодержана пенсія його матері за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 в сумі 109616,31 грн., що позивачем не заперечується. Сума не виплаченої пенсії (за період більше ніж 3 роки до дня звернення) за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 складає 48484,40 грн. Окрім того, головне управління вважає, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки сума пенсії, яка залишилась недоодержаною у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , не є спадщиною. Також, відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам цивільного судочинства та його принципам. Крім того, виплата позивачу недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 є разовою виплатою, а тому компенсації не підлягає. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід зазначити, що нормами ЦПК України це не передбачено. У зв`язку з викладеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

1.3. В судовому засіданні позивач присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21.05.2019 Кремінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 03.01.1954 складено відповідний запис № 1. Місце державної реєстрації: Хорошенська сільська рада Слов`яносербського району Луганської області. Батьком записаний ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визнається як позивачем у позовній заяві, так і відповідачем у відзиві. Отже, ця обставина не підлягає доказуванню згідно із правилами ч. 1 ст. 82, ч. 2 ст. 174 ЦПК України.

У відзиві відповідач також визнає, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір заборгованості по недоотриманій пенсії після смерті матері позивача з 01.08.2014 по 31.01.2019 складав 158100,71 грн. Позивач 11.04.2019 звернувся з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Недоодержана пенсія за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 була виплачена позивачу в сумі 109616,31 грн. Сума не виплаченої пенсії (за період більше ніж 3 роки до дня звернення) за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 складає 48484,40 грн.

Позивач 13.06.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зі скаргою, в якій просив негайно перерахувати на його рахунок недоотриману пенсію після померлої ОСОБА_2 з серпня 2014 року по січень 2019 року.

З копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № ВЕБ-12001-Ф-С-020601 від 13.06.2019 вбачається, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема після з`ясування обставин та наявності умов відновлення її виплати та враховуючи вимоги ст. 46 Закону, а саме не більш ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоодержаної пенсії та надали усі передбачені законодавством документи. Недоодержана пенсія обчислена за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 в сумі 109616,31 грн. та буде виплачена після надходження листа - погодження з Пенсійного фонду України, про що ОСОБА_1 додатково буде повідомлено.

Отже, між сторонами виник спір з приводу того, чи підлягає виплаті пенсія за період більше ніж 3 роки до дня звернення позивача за її отриманням, яка залишилися після смерті матері позивача за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 в сумі 48484,40 грн.

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно із ч. 1 ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

3.2. Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок), його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно з пунктом 5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все суд зазначає, що системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за виплатою недоотриманої пенсії протягом шести місяців після смерті його матері, а отже недоотримана пенсія його матері не набула статусу спадкового майна та залишилася у статусі саме недоотриманої пенсії в розумінні ч. 1 ст. 1227 Цивільного кодексу України, ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв`язку із цим, неналежними є посилання позивача у позовній заяві на те, що спірна сума пенсії є майном, яке перейшло до позивача в порядку спадкування за законом. Крім того, позивач не надав жодних доказів того, що він прийняв спадщину після смерті своєї матері.

Разом з тим, підставою для подання цього позову є факт невиплати відповідачем суми пенсії позивачу, за умови вчасного звернення позивача за виплатою такої пенсії, а тому вказані дії відповідача мають бути оцінені судом в аспекті їх відповідності вимогам закону та в аспекті того, чи призводять вони до порушення прав позивача.

4.2. Відмовляючи позивачу у виплаті недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 відповідач посилається на вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено виплату пенсії за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, якщо пенсіонер не отримав пенсію своєчасно з власної вини. При цьому відповідач визнає, що позивач звернувся за виплатою недоотриманої пенсії протягом 6 місяців з дня смерті його матері.

Суд звертає увагу на те, що ЦК України, Закон України «Про пенсійне забезпечення» не визначають граничний строк для проведення виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера членам його сім`ї, в разі своєчасного звернення ними за отриманням цієї пенсії. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які є спеціальними стосовно правовідносин про виплату недоотриманих сум пенсії, теж не обмежують трирічним або будь-яким іншим строком виплату сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку зі смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час звернення за недоотриманою пенсією, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Крім того, трирічний строк згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ч. 1 ст. 46 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише у тих випадках, коли пенсіонер не отримував пенсію своєчасно з власної вини.

У відзиві відповідач визнає, що до 31.07.2014 нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 здійснювалась поштовим переказом, а її пенсійна справа залишилася на тимчасово непідконтрольній українській владі території в місті Луганську. Оскільки у червні 2014 року збройні угруповання почали захоплювати офіси фінансових установ Луганської області, то 6 серпня 2014 року Національний банк України призупинив всі фінансові операції на територіях, які не контролюються Урядом. З 01.08.2014 було припинено нарахування пенсії ОСОБА_2 .

Вищевказані обставини свідчать про те, що виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена внаслідок певних подій, які не залежали ані від волі пенсіонера ( ОСОБА_2 ), ані від волі відповідача. За таких обставин висновок про наявність вини пенсіонера у неотриманні пенсій буде необґрунтованим, несправедливим та покладе надмірний і непропорційний тягар на позивача через позбавлення його недоотриманих без вини пенсіонера пенсійних виплат.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 в розмірі 48484 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 40 коп.

Вказівка судом конкретної суми недоотриманої пенсії, яка підлягає стягненню, не є виходом за межі позовних вимог, адже по-перше, позивач просив стягнути пенсію саме за вказаний період. По-друге, станом на час звернення до суду позивачу не була відома точна сума недоотриманої пенсії і він вважав її такою, що дорівнює приблизно 51000 грн., що вбачається з п`ятого абзацу мотивувальної частини позовної заяви. По-третє, вказівка судом конкретної суми недоотриманої пенсії, яка підлягає стягненню, лише сприятиме точному та належному виконанню судового рішення.

4.3. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.08.2014 по 27.01.2019, суд враховує наступне.

Однією з основних умов для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1 - 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Суд звертає увагу на те, що згідно із спеціальними нормами ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» основною умовою нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії є наявність вини органу, який таку виплату здійснює, а саме відповідача по справі. Як було вказано судом вище (п. 4.2. цього рішення) виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена внаслідок певних непереборних обставин, які не залежали ані від волі пенсіонера, ані від волі відповідача.

Враховуючи те, що згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, то у випадку припинення відповідних правовідносин з пенсіонером у зв`язку з його смертю спірні відносини вже врегульовуються положеннями ч. 1 ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім`ї а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суду не надано доказів звернення за життя ОСОБА_2 до Пенсійного фонду з вимогою про виплату пенсії та з вимогою про компенсацію за невиплачену пенсію.

Більш того, вимога позивача про стягнення компенсації є неконкретизованою, тобто позивач не навів які саме суми на його думку підлягають компенсації, в якому розмірі та виходячи з якого розрахунку. Покладення ж на відповідача загального (неконкретизованого в аспекті суми) обов`язку по виплаті компенсації, враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, свідчитиме про вирішення судом того спору, який ще відсутній, що суперечить засадам цивільного судочинства та його принципам і завданням.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.07.2018 по справі № 404/6317/16-а.

4.4. Щодо вимог про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що на відміну від Кодексу адміністративного судочинства України вказаний позивачем спосіб контролю за виконанням судового рішення не передбачений діючим Цивільним процесуальним кодексом України. У зв`язку з цим, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду письмовий звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягають.

4.5. Суд вважає за необхідне окремо відзначити, що ця справа підлягала розгляду саме за правилами цивільного судочинства, адже ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 по справі № 360/3601/19 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови позивачу у виплаті недоотриманої пенсії померлої матері позивача за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 неправомірними, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію померлої матері за період з 01.08.2014 по 10.04.2016. Ухвала Луганського окружного адміністративного суду мотивована тим, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказана ухвала була залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019.

Не вдаючись до оцінки змісту та законності вищевказаної ухвали Луганського окружного адміністративного суду, суд зазначає, що окружним адміністративним судом було відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із неможливістю розгляду справи за правилами адміністративного судочинства у аналогічному спорі, тобто у спорі з аналогічними сторонами, аналогічними підставами та аналогічним предметом. Той факт, що у цій справі позивач просить стягнути суму пенсії, а в адміністративній справі він просив зобов`язати нарахувати та виплатити йому суму пенсії, не свідчить про різний предмет спорів, адже матеріально-правовий предмет в обох справах один і той самий - сума недоотриманої пенсії після померлої матері позивача за період з 01.08.2014 по 10.04.2016.

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

З огляду на імперативний припис частини п`ятої статті 170 КАС України суд вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства адже, позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд справи по суті, навіть в іншому, ніж адміністративне, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду справи у адміністративному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю адміністративного суду.

Аналогічний підхід до визначення юрисдикції справи в подібних випадках висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 766/10137/17.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 62560 від 28.01.2020 про сплату судового збору у сумі 840 грн. 80 коп.

Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (задоволена одна із двох заявлених вимог) і прохання позивача стягнути з відповідача судовий збір, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії та компенсації втрати частини доходів - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 у розмірі 48484 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 40 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму судових витрат в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін