Ухвала суду № 88367132, 13.03.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3616/15-ц 4-с/335/6/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року місто Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 до головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М., зацікавленої особи – ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

07.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М., з приводу винесення державним виконавцем постанов від 11.10.2019 року та 22.10.2019 року про стягнення виконавчого збору (ВП № 5336027), та про відкриття виконавчого провадження (ВП № 60365396) по стягненню виконавчого збору, про існування яких вона дізналася 05.11.2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 5336027.

У судовому засіданні державний виконавець Куліченко О.М. заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки згідно з вимогами ст..74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Представник 3-ї особи ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» підтримала клопотання державного виконавця.

Представник скаржника ОСОБА_1 – адвокат Карабак В.А. заперечувала проти задоволення клопотання, вважає, що дана скарга повинна розглядатися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Заслухавши клопотання державного виконавця, думку представників сторін у справі, проаналізувавши зміст скарги та її вимоги, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.02.2017 року постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 335/3616/15-ц виданого 16.11.2016 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.05.2008 року, та про стягнення з боржника виконавчого збору – 323 902,40 грн.

Постановою заступника начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14.02.2019 року замінено стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Згідно з постановою заступника начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 04.02.2019 року виконавчий лист № 335/3616/15-ц, 2/335/76/2016 передано до виконання Олександрівському відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Згідно з постановою головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М. від 11.10.2019 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір 323 902, 40 грн.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М. від 22.10.2019 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 53336027 від 11.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору №»№ 902,40 грн.

Предметом оскарження є визнання незаконними дій головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М. з приводу винесення постанов від 11.10.2019 року, 22.10.2019 року про стягнення виконавчого збору та їх скасування.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18Закону України від 02червня 2016року N1402-VIII" Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви N 29458/04 та N 29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)".

Оскільки скарга подана у листопаді 2019 р., то на спірні правовідносини поширюється саме Закон N 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17Закону N1404-VIII постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другою статті 74Закону N1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74Закону N1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі N 921/16/14-г/15 (провадження N 12-93гс18) та у справі N 127/9870/16-ц (провадження N 14-166цс18), від 28 листопада 2018 р. у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції при ухваленні судового рішення не вбачаєпідстав для відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду.

З огляду на викладене, спір з приводу правомірності дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ч.9 ст.158 ЦПК України передбачено, що у випадку закриття провадження у справі суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ч.1 ст.256, ч.9 ст.158 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 до головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М., зацікавленої особи – ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на дії державного виконавця, - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд скарги на дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Скасувати заходи забезпечення скарги, застосовані ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 14 листопада 2019 року, у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документу – постанови Головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко О.М. № 53336027 від 11.10.2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 323 902, 40 грн.

Заходи забезпечення скарги зберігають свою дію до набрання законної сили ухвалою суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, строк якого обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали: 18 березня 2020 року.

Суддя: Н.І. Рибалко