Рішення № 88367099, 18.03.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/406/20 2/335/967/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Шалагінової А.В., за участі секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після смерті батька залишилась спадщина у вигляді гаражу АДРЕСА_1 . Батько на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним на момент смерті проживав та був зареєстрований позивач, а також його донька ОСОБА_2 , відповідач у справі, та мати ОСОБА_4 . Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, який прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння нею.

З метою оформлення спадкових прав позивач у 2019 році звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою державного нотаріуса від 26.11.2019 № 2434/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачеві було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на гараж. Так, відповідно до повідомлення ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 30.10.2019 № 10631, в матеріалах інвентаризаційної справи на гараж відсутні правовстановлюючі документи.

Разом із тим, вказаний гараж було надано батькові у 1974 році як інваліду для розміщення автомобіля, що підтверджується протоколом засідання виконавчого комітету Запорізької міської ради трудящих від 04.04.1974 № 8, витягом з протоколу засідання комісії при міськвиконкомі від 29.03.1974 з питання розміщення гаражів інвалідів та відведення місця для будівництва. Технічний паспорт на гараж було оформлено 06.07.2001. У квітні 2001 р. батько позивача звернувся до Орджонікідзевської райадміністрації м. Запоріжжя з проханням документально оформити право власності на гараж, однак отримати свідоцтво про право власності за життя не встиг.

Позивач вказує, що на час набуття батьком права власності на гараж законодавством не вимагалась його обов`язкова державна реєстрація. Технічний паспорт на гараж не містить відміток про його самочинне будівництво. Крім того, оскільки гараж збудовано до 05.08.1992, тому він не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Просив визнати за ним право власності на гараж АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 (а.с. 51-60).

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала, про що зазначала як під час підготовчого судового засідання, так і в поданій нею заяві на адресу суду від 18.03.2020.

10.02.2020 надійшов відзив (письмові пояснення) третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в особі представника Борзенко Г.В., в якому вказує на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилась і була прийнята до 01.01.2004. Інтереси держави на той час у разі відсутності спадкоємців щодо майна представляла податкова інспекція, а не територіальна громада. Просив ухвалити рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства, розглянути справу за відсутності представника третьої особи, копію рішення направити на його адресу (а.с. 73-75).

Інші учасники справи заяв по суті справи не подавали.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2020 відкрито провадження у даній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.02.2020, встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи (а.с. 66).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2020 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Татаренко Т.Є. про витребування доказів, внаслідок чого витребувано в Третій Запорізькій державній нотаріальній конторі належним чином засвідчену копію спадкової справи № 251/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 . Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 18.03.2020.

Копія матеріалів спадкової справи на виконання ухвали суду від 12.02.2020 надійшла 24.02.2020.

Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Татаренко Т.Є. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності у зв`язку із карантинними заходами, встановленими з 16.03.2020 по 03.04.2020. У заяві вказала, що позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності у зв`язку із карантином з приводу коронавірусу. У заяві зазначила, що позов визнає, вважає його обґрунтованим та не заперечує проти його задоволення.

Представник третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до відзиву на позов від 10.02.2020, представник просив розглянути справу за його відсутності на підставі вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи Третьої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник третьої особи на адресу суду не надавав.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Запорізьким міським відділом РАЦС Запорізького обласного управління юстиції 04.08.2001, актовий запис № 6987 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з гаражу АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.10.1957 Орджонікідзевським райбюро ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис № 2892 від 12.10.1957 (а.с. 12).

Отже, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 є онукою померлого, але на спадщину не претендує.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, при ухваленні рішення щодо спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають застосуванню положення ЦК України в редакції 1963 р.

Згідно зі ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилась після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За вимогами ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 529 ЦК України (в редакції 1963 р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до статті 553 ЦК України (в редакції 1963 р.) вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Позивач ОСОБА_1 після смерті батька використовує гараж, сплачує за нього комунальні послуги, на підтвердження чого надав суду копії квитанцій про оплату за електроенергію (а.с. 30-38). Крім того, відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 04-07/3/20073, що міститься в матеріалах спадкової справи № 251/2019, ОСОБА_3 був зареєстрований на момент смерті за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою був зареєстрований, серед інших осіб, позивач ОСОБА_1 (з 07.12.1977 по 26.07.2006).

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать, що позивач у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця фактично вступив у володіння спадковим майном, тобто прийняв спадщину у розумінні п. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.).

Крім того, 22.10.2019 позивач ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на гараж АДРЕСА_1 (а.с. 13).

29.10.2019 Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 251/2019 щодо майна померлого ОСОБА_3 (а.с. 14).

26.11.2019 позивач звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольської К.К. від 26.11.2019 № 2434/02-31 позивачеві відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний гараж у зв`язку із ненаданням позивачем правовстановлюючих документів (а.с. 15).

На підтвердження права власності померлого ОСОБА_3 на спірний гараж, позивачем надані такі документи.

Відповідно до листа ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 30.10.2019 вих.№ 10631, в матеріалах інвентаризаційної справи на гараж АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи відсутні (а.с. 16).

Згідно з архівним витягом з протоколу засідання виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 04.04.1974 № 154, виконкомом затверджено протокол № 20 засідання комісії місквиконкому по розміщенню гаражів для автомашин, що належать інвалідам (а.с. 18).

Як випливає з архівного витягу з протоколу засідання комісії при місквиконкомі з питання розміщення гаражів інвалідів, що мають транспорт з ручним керуванням від 29.03.1974, комісією було вирішено відвести місця для будівництва гаражів інвалідам, а також переоформити ОСОБА_3 існуючий гараж громадянина ОСОБА_5 , що знаходиться во дворі будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку із виїздом з міста (а.с. 19).

Згідно з технічним паспортом на гараж від 06.07.2001, складеним ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», гараж АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . Гараж має загальну площу 24,2 кв.м., в тому числі гараж 20,4 кв.м, кладова 3,8 кв.м. Відмітки про самочинність будівництва гаражу технічний паспорт не містить (а.с. 21-24).

З копій матеріалів інвентаризаційної справи на гараж випливає, що ці матеріали, крім технічного паспорту, містять довідку ЖЕУ-61 від 11.07.2001, яка підтверджує, що ОСОБА_3 має капітальний гараж на території будинку АДРЕСА_1 , що відноситься до території ЖЕУ-61, ПРЕЖО № 1 (а.с. 25).

Відповідно до копії посвідчення про право постановки гаражу на території м. Запоріжжя № 33/72 від 11.05.1972, Управління головного архітектора міста Запоріжжя надало дозвіл ОСОБА_5 на будівництво гаражу з сілікатної цегли для автомашини «Москвич» з ручним керуванням. Посвідчення містить ескіз гаражу, відмітки про погодження будівництва із відповідними державними органами, а також про його переоформлення на ім`я ОСОБА_3 відповідно до рішення місквиконкому № 154 від 04.04.1974 (а.с. 27-28).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05.08.1992 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що у даному випадку набуття права власності спадкодавцем на гараж відбулось 04.04.1974 на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування від 04.04.1974 № 154, яким затверджено протокол № 20 засідання комісії місквиконкому по розміщенню гаражів для автомашин, що належать інвалідам, та яким вирішено переоформити ОСОБА_3 спірний гараж, що належав іншій особі. Отже, право власності на гараж набуто ОСОБА_3 правомірно, у період до 05.08.1992, та на той час не підлягало державній реєстрації й прийняттю в експлуатацію.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки державний нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину, в позивача відсутній інший, крім судового, шлях для відновлення своїх спадкових прав.

Враховуючи, що право власності на гараж набуто спадкодавцем правомірно, та на час його набуття не передбачало державної реєстрації, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги за законом, який у встановленому законом порядку прийняв цю спадщину після смерті батька.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання за ним права власності на вказаний гараж в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-80, 89, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 18 березня 2020 р.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, ЄДРПОУ 37573115, адреса: вул. Сєдова, б. 5, м. Запоріжжя, 69035;

Третя особа - Третя Запорізька державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02884138, б. Шевченка, б. 47, м. Запоріжжя, 69001.

Суддя А.В. Шалагінова