Ухвала суду № 88364853, 17.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/16469/2012

Провадження № 6/522/323/20

УХВАЛА

17 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про примусове проникнення до приміщення квартири боржника ОСОБА_1 , стягувач – АТ «Укрсиббанк»,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про примусове проникнення до приміщення квартири боржника ОСОБА_1 , стягувач – АТ «Укрсиббанк».

Із матеріалів подання вбачається, що виконавчий лист №1512/16469/2012, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, був виданий 30.01.2014 року Київським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь АТ «Укрсиббанк» в сумі 174 921,20 грн. 25.09.2019 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження. У межах виконавчого провадження приватним виконавцем 01.10.2019 року було винесено постанову про арешт нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З метою проведення перевірки майнового стану, опису та арешту майна приватним виконавцем 09.10.2019 року та 12.12.2019 року було здійснено вихід за адресою вищевказаного нерухомого майна. При останньому виході приватного виконавця боржниця в присутності представника ОСОБА_2 вказала, що впустить приватного виконавця до квартири лише з ухвалою суду. Посилаючись на те, що боржником протягом тривалого часу рішення суду не виконується, з метою фактичного та повного виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2014 року приватний виконавець вважає, що необхідно провести перевірку майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 ..

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2014 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 21 884,30 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ склало 174 921,20 грн..

Постановою від 25.09.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович відкрив виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №1512/16469/2012.

Постановою від 26.09.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович наклав арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме автомобіль марки BMW 730D, 2000 року випуску, р.н. НОМЕР_1 .

Постановою від 01.10.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

09.10.2019 року приватний виконавець Долинський М.М. здійснював вихід за адресою: АДРЕСА_1 , згідно акту ОСОБА_1 відчинила двері та допустити виконавця до квартири для вчинення виконавчих дій відмовилася.

Також згідно акту від 12.12.2019 року боржник у присутності представника ОСОБА_2 відмовилася допускати приватного виконавця до квартири та вказала, що допустить виконавця за наявності ухвали суду про примусовий вхід до приміщення квартири.

Згідно довідки Ф-1 за №1517 від 28.10.2019 року в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованих осіб не має. Згідно відомостей з реєстру нерухомості станом на 10.03.2020 року власником квартири є боржниця – ОСОБА_1 та вказана квартира є предметом іпотеки за договором від 17.02.2006 року №680, іпотекодержатель – АБ «Укрсиббанк».

Згідно відповіді ПФУ №1057072931 від 25.09.2019 року про осіб-боржників, які отримують пенсії – інформації відносно боржника не знайдено.

Згідно відповіді ДФС України №1057511840 ВІД 25.09.2019 про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформації відсноноо боржниці не знайдено.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 вказаного закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У відповідності до вимог частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом - стаття 10 Закону.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Таким чином, при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Визначальним при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.

Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Таким чином, державний виконавець у порядку, визначеному законом, звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки з огляду на проведені державним виконавцем виконавчі дії по виконавчому провадженню та отриману інформацію щодо майнового стану боржника та наявного у останнього майна, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Із матеріалів справи убачається, що боржниця ОСОБА_1 обізнана про наявність виконавчого провадження відносно неї та про дії державного виконавця, вчинені з метою здійснення арешту та опису майна боржника, що підтверджується підписом її представника – ОСОБА_2 в акті державного виконавця від 12 грудня 2019 року.

Отже, судом достовірно встановлено, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує протягом тривалого періоду та чинить перешкоди державному виконавцю у здійсненні виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду

У даному випадку втручання у право боржника ОСОБА_1 на повагу до його володіння має бути здійснено судом згідно із законом і має бути пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснюється в інтересах дотримання прав та свобод стягувача, рішення на користь якого не знаходить свого виконання протягом значного періоду часу, що порушує права стягувача на майно.

Враховуючи те, що державним виконавцем вжито всі можливі заходи щодо виконання рішення суду, боржник свідомо ухиляється від свого обов`язку, звернути стягнення в будь-якому іншому порядку не представилось можливим, то суд приходить до висновку про надання дозволу державному виконавцю на примусове проникнення до житла відповідно до пункту 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 9, 21, 30, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-23,30, 76-81, 89, 247, 353, 439 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про примусове проникнення до приміщення квартири боржника ОСОБА_1 , стягувач – АТ «Укрсиббанк», - задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Долинському Миколі Миколайовичу примусово увійти до приміщення квартири за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), з метою проведення опису та арешту нерухомого майна боржника у межах виконавчого провадження ВП №60152187.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення, а у випадку відсутності особи в судовому засіданні з дня отримання копії цієї ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 17.03.2020 року.

Суддя Л.В. Домусчі