Рішення № 88362452, 20.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/25314/19

Провадження № 2/947/1184/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Риал Сити» про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Сіті» про стягнення грошових коштів . У відповідності до положень ст.33 ЦПК України справу за позовом ОСОБА_1 було розподілено на розгляд судді Літвіновій І.А. Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 08.11.2019 року задоволено заяву судді Літвінової І.А. про самовідвід і у відповідності до ч.1 ст.41 ЦПК України справу було передано на повторний розподіл. 11.11.2019 року справу передано на розгляд судді Калашніковій О.І.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року відкрите загальне позовне провадження по справі за позовом ОСОБА_1 і справу призначено до підготовчого засідання. На стадії підготовчого засідання судом розглянуті клопотання сторони позивача про вжиття заходів забезпечення позову, 20.01.2020 року ухвалою суду підготовче засідання закрите і справу призначено до розгляду по суті.

До сьогоднішнього судового засідання представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує. Відповідачі і представник третьої особи до суду не з`явились, про дату, час і місце слухання справи сповіщались судом неодноразово у відповідності до вимог закону, відзив на позов (пояснення) не надали, причини неявки суду не повідомили.

Суд ухвалює рішення за згодою позивача при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст..280 ЦПК України.

Суд вивчив матеріали справи, в минулих засідання вислухав пояснення представника позивача і встановив:

3 жовтня 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 уклали договір, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язалась продати, а ОСОБА_1 зобов`язалась купити квартиру АДРЕСА_1 та укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цієї нерухомості на умовах, визначених цим договором. Сторони визначили строк укладання договору купівлі-продажу квартири - до 01 вересня 2017 року, вартість квартири сторони визначили в суму 705568 грн. (або 27200 долларів США). На виконання умов договору ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 337220 грн., що на момент укладання договору дорівнювало 13000 дол.США. Договір сторони посвідчили у нотаріуса (зареєстрований в реєстрі за №1217 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В.). У період з 15 листопада 2016 року до 06 травня 2018 року ОСОБА_1 передавала грошові кошти щомісяця в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка діяла (на думку позивача) від імені ОСОБА_3 . За вказаний період позивач передала ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 14000 дол.США. Окрім того, на виконання умов угоди про передачу авансу від 16.09.2016 року ОСОБА_1 передала ТОВ «Альянс Ріал Сіті» 26000 грн., що на той час дорівнювало 1000 доларам США.

Позивач доводить, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання щодо продажу квартири не виконала, отримані в рахунок вартості квартири грошові кошти не повернула, від спілкування ухиляється, тому позивач звернулась до суду з цим позовом і вимагає стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 грошові кошти за невиконання умов договору від 03.10.2016 року в сумі 667229,6 грн.; суму авансу в розмірі 24530,5 грн.; 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в сумі 42167,93 грн.; штраф, передбачений умовами договору, в сумі 7055,68 грн.; судові витрати в сумі 7409,85 грн.

Дослідивши надані позивачем докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2016 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить об`єкт нерухомого майна незавершеного будівництвом , розташований по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0903 га кадастровий номер: 5110137500:49:003:0011, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали договір, за умовами якого зобов`язались до 01.09.2017 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Аналіз укладеного сторонами договору свідчить, що цей договір є попереднім договором.

За змістом статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, зобов`язання за попереднім договором між сторонами припинились, оскільки основний договір між ними не було укладено у строк, обумовлений у попередньому договорі.

Відповідно ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом та повертається у тому розмірі у якому вона була надана. Тобто, внесення завдатку, як способу виконання зобов`язання, може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору (основного договору), укладеного сторонами.

У аналогічній справі Верховний Суд України в постанові від 13 лютого 2013 року (справа №6-176цс12) зазначив, що оскільки договори купівлі-продажу нерухомого майна, які б за своєю формою та змістом відповідали закону, між сторонами укладені не були, а сторони лише домовились укласти такі договори в майбутньому, то передана відповідачу сума коштів є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки основний договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані позивачем відповідачу грошові кошти є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

З огляду на викладене грошові кошти, отримані відповідачем ОСОБА_3 в сумі 337220 грн. (що на момент укладання договору дорівнювало 13 000 дол.США) (п.6 договору) і штраф, передбачений п.11 договору (1% від суми невиконаного зобов`язання) в сумі 7055,68 грн., підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Саме таких висновків щодо застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року № 61-13891св18, від 5 грудня 2018 року № 61-14162св18, від 12 грудня 2018 року № 61-13220св18, якими залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за попереднім договором.

Як передбачено п. 6 договору, відповідач ОСОБА_3 зобов`язався укласти основний договір до 01 вересня 2017 року. П.11 договору передбачено, що за наявності обставин, внаслідок яких основний договір не може бути укладений з вини Продавця, Продавець зобов`язаний повернути Покупцю одержані кошти та сплати штраф.

Аналіз зазначених положень попереднього договору дає підстави для висновку, що в разі невиконання Продавцем вимог щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири у строк до 01вересня 2017 року, із вказаної дати у Продавця виникає грошове зобов`язання щодо повернення суми авансу, та сплати штрафу, у разі порушення строку повернення коштів.

Оскільки основний договір не був укладений у строк до 01.09.2017 року з вини відповідача, і ОСОБА_3 у вказаний строк не виконала свої грошові зобов`язання та не повернула позивачу сплачені кошти в розмірі 337220 грн., то з відповідача підлягають стягненню 3% річних , що складають 20233, 2 грн. Розрахунок виконано за період з 18.01.2017 року по 16.10.2019 року (день звернення до суду з цим позовом) з суми 337220 грн.

Таким чином з ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в загальній сумі 337220 грн. + 20233,2 грн. + 7055,68 грн. =364508 грн. 88 коп.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 авансу в сумі 26000 грн. (що на той час дорівнювало 1000 дол.США) суд зазначає наступне.

16.09.2016 року ОСОБА_1 і ТОВ «Альянс Риал Сити» в особі директора структурного підрозділу (прізвище не зазначене) уклали угоду про передачу авансу, за умовами якої з метою забезпечення виконання зобов`язань Покупця, пов`язаних з укладанням договору про відчуження квартири АДРЕСА_1 , Покупець передав, і Товариство прийняло для подальшої передачі Продавцю 26 000 грн. Як зазначено у п.5 цієї угоди «аванс залишається на зберіганні в агентстві». Угода про передачу авансу не містить прізвища Продавця і не містить відомостей, що аванс було передано Продавцю. Окрім того, суд звертає увагу, що в угоді повна вартість квартири, що підлягає відчуженню зазначена в розмірі 710580 грн, в попередньому договорі - 705568 грн; строк укладання і оформлення договору - в угоді до 05.10.2016 року, в договорі - до 01.09.2017 року. За таких обставин вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення авансу в сумі 26000 грн є безпідставними і не підлягають задоволенню. Вимог до ТОВ «Альян Риал Сити» позивач не заявляла.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення грошових коштів, що передала позивач на виконання умов попереднього договору від 03.10.2016 року, в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

У відповідності з вимогами ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках встановлених договором або законом. Передбачених законодавством підстав солідарної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду не надано і судом не встановлено. А в матеріалах справи відсутні докази, що на час отримання коштів від ОСОБА_1 та надання розписок ОСОБА_2 мала повноваження діяти від імені ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 мала право на укладання договору відчуження квартири. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів підлягають задоволенню в частині суми, передача якої підтверджена розписками ОСОБА_2 про отримання( це розписки 15.11.2016 року, 09.12.2016 року, 28.01.2017 року, 17.03.2017 року, 07.04.2017 року, 28.04.2017 року, 09.06.2017 року, 08.08.2017 року, 28.09.2017 року, 09.11.2017 року, 22.02.2018 року,06.05.2018 року на а.с. 15-26 на загальну суму 14 000 дол.США).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК.

Стаття 1212 ЦК регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених у ст.11 ЦК). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст.1212 ЦК, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, чч.1, 2 ст.509 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених у ст.11 цього кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У даному випадку, відповідач ОСОБА_2 отримала грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 14 000 дол. США безпідставно і зобов`язана ці грошові кошти повернути позивачу.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам: з ОСОБА_3 - 3645 грн., з ОСОБА_2 - 3754,85 грн.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Риал Сити» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ,ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 364508 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 14 000 долларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ,ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору - 3645 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 3754 грн. 85 коп.

В іншій частині позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.03.2020 року.

Суддя Калашнікова О. І.