Рішення № 88360986, 04.03.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4156/19

Провадження № 2/175/1167/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Іщенко Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_3 надала суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі (а.с.70).

Представник відповідача Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надав суду заяву про розгляд справи без участі представника міськради (а.с.67).

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_2 , про що свідчить актовий запис №194 від 12 серпня 2011 року в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 виданому Виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с.14). Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м. Заповітів ОСОБА_2 не складала, інших спадкоємців не мала.

Спадкоємцем першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 (позивачка по справі). Позивачка як спадкоємець першої черги у встановлений ст. 1270 ЦК України строк, відповідно до чинного законодавства звернулася до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва, внаслідок чого була відкрита спадкова справа. Заяв до державного нотаріуса про вступ до спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто, окрім доньки ОСОБА_1 не подавав. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки не підтверджено родинні стосунки а також документ, що встановлює право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м. був посвідчений на товарній біржі і в нотаріальному порядку посвідчений не був, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 вересня 2018 року (а.с.30).

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зважаючи на відмову державного нотаріуса у оформлені спадкових прав, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1222 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/3684/18-ц від 26 листопада 2018 року встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_1 , 1954 року народження (а.с.13).

Згідно відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» №725 від 03 серпня 2018 року встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 06 листопада 1997 року, зареєстрованого в БТІ 17 листопада 1997 року за реєстровим номером №5375-31, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.23). Вищевказаний Договір купівлі-продажу був укладений та посвідчений на товарній біржі «Феміда» (а.с.22), не був нотаріально посвідчений, оскільки за умовами даного договору, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» цей договір зареєстровано на товарній біржі «Феміда» та не потребує нотаріального посвідчення. Враховуючи той факт, що Договір про купівлю-продажу житлового будинку не було нотаріально посвідчено, позивачка не має можливості зареєструвати право власності на домоволодіння за померлою та отримати спадщину в спрощеному порядку.

На момент укладання договору купівлі-продажу вищевказаного будинку був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відсутність належних правовстановлюючих документів на спадковий будинок, на думку суду, істотним чином порушує право на оформлення спадкових прав позивача, яке підлягає судовому захисту.

Згідно положень ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Аналогічне за змістом положення містить ч. 2 ст. 220 ЦК України - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Судом встановлено, що всі зобов`язання за договором купівлі-продажу жилого будинку 06 листопада 1997 року, укладеним на Товарній біржі «Феміда», сторонами виконані у повному обсязі - покупцю був переданий у власність вказаний будинок, а продавцеві передані грошові кошти за проданий будинок, що підтверджується умовами передбаченими у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до пунктів 4.14, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, нотаріус перевіряє належність цього майна спадкодавцеві на підставі правовстановлюючих документів.

Зібрані по справі докази вказують, що фактично померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м.

Згідно з п.п. 212, 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N 20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальної конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном і позивачка є спадкоємцем за законом, право власності ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а згідно із ст. 16 ЦК України, способом захисту свого права є визнання права. Відсутність нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу на спадкове домоволодіння позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права на отримання спадщини та є перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, встановлено неможливість оформлення позивачем спадкових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., у позасудовому порядку, оформлення яких не порушує законних прав чи інтересів інших осіб, тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1217, 1218, 1222 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.