Рішення № 88360801, 23.03.2020, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/18/18

Провадження № 2/172/92/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г., за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати користування житловим приміщенням, примусового виселення з житлового приміщення та зобов`язання забезпечити вільний доступ до приміщення, -

В С Т А Н О В И В

05.01.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати користування житловим приміщенням, примусового виселення з житлового приміщення та зобов`язання забезпечити вільний доступ до приміщення.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача-1 ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.08.2019 року заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2018 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати користування житловим приміщенням, примусового виселення з житлового приміщення та зобов`язання забезпечити вільний доступ до приміщення скасовано та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 23.12.2019 року залучено до участі у цивільній справі № 172/18/18 замість позивача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13 липня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступниками якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 10/143-6, відповідно до умов якого банк надав відповідачу-2 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 69600,00 доларів США зі сплатою 12,8 процентів річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 12 листопада 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між кредитором та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 615 від 13.07.2006 року, посвідчений нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В., відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору кредиту позичальник зобов`язаний щомісячно до 10 числа місця сплачувати кредитору рівні суми грошових коштів в сумі 435,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 12.11.2019 року.

У разі невиконання позичальником обов`язків, передбачених п.п. 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту з нарахованими процентами та можливими штрафними санкціями, дострокового повернення кредиту, протягом більше 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

В порушення умов договору кредиту відповідачі протягом тривалого часу не здійснюють погашення нарахованих процентів за користування кредитом у встановлені терміни, що є підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Станом на 14.06.2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком за тілом кредиту та нарахованими процентами становить 129803,08 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.06.2017 року складає 3374258,59 грн. При цьому кредитор користується своїм правом та не зазначає суму нарахованої пені 32214,11 доларів США до стягнення.

Відповідно до незалежної оцінки вартості предмету іпотеки загальна вартість майна становить 24845,85 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.09.2017 року становить 662760,22 грн.

Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів та третіх осіб без надання іншого житла з житлового приміщення по АДРЕСА_1 , забезпечити вільний доступ до житлового приміщення та стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір в розмірі 50613,87 грн.

Представник позивача Грицай В .О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. У судових дебатах участі не приймав не з`явившись до суду, однак неодноразово висловив свою позицію у судових засіданнях та письмових заявах.

Представник відповідача-1 ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог за строком давності. В обґрунтування вказує, що оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, останній платіж на погашення боргу відповідачем-2 був сплачений у 2007 році, а з позовними вимогами позивач звернувся в 2018 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

Крім того, представник відповідача-1 ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача-1 ОСОБА_1 та її представника.

Відповідач-2 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до такого.

13 липня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступниками якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та АТ «Укрсоцбанк», і ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 10/143-6, відповідно до умов якого банк надав відповідачу-2 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 69600,00 доларів США зі сплатою 12,8 процентів річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 12 листопада 2019 року.

Факт отримання ОСОБА_2 кредиту у вказаному розмірі за договором підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 14.07.2006 року.

Відповідно до п. 1.1 договору кредиту позичальник зобов`язаний щомісячно до 10 числа місця сплачувати кредитору рівні суми грошових коштів в сумі 435,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 12.11.2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між кредитором та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 615 від 13.07.2006 року, посвідчений нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В., відповідно до якого іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання фізичною особою ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту № 10/143-6 від 13.07.2006 року нерухоме майно - А-1 житловий будинок загальною площею 128,3 кв.м., Б-1 гараж, В-1 літню кухню, Г-1 сарай, П-1 погріб, № 1-3, № 6 огорожу, І бруківку, № 5 підпірну стіну та земельну ділянку площею 1001 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору від 13.07.2006 року за взаємною згодою сторін цього договору вартість предмету іпотеки становить 439350,00 грн., що еквівалентно 87000,00 доларів США за офіційним курком НБУ на дату укладання цього договору.

Відповідно до п. 3.3.5 договору кредиту позичальник зобов`язаний суворо дотримуватися положень цього договору, а також договору, визначеного п. 1.3 цього договору, тобто іпотечного договору, укладеного між кредитором та ОСОБА_3 , сплачувати відсотки за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5. цього договору, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичне його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору, достроково повернути кредит, погасити нараховані відсотки та сплатити можливі штрафні санкції у випадках. Визначених п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору від 13.07.2006 року суть та розмір забезпеченого іпотекою зобов`язання визначається виконанням позичальником перед іпотекодержателем зобов`язань, зокрема, щодо повернення позичальником основної суми кредиту в сумі 69600,00 доларів США у визначеному у п. 1.3.1 іпотечного договору порядку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України та умовами угоди про надання особистого кредиту визначено, що у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами угоди, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).

За правилами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Заборгованість ОСОБА_2 перед кредитором станом на 14.06.2017 року становить 162017,19 доларів США, що за курсом КБУ становить 4211671,20 грн. і складається з: суми заборгованості за кредитом - 56985,00 доларів США (за курсом НБУ станом на 14.06.2017 року - 1481337,16 грн.), суми заборгованості за відсотками - 72818,08 доларів США (за курсом НБУ станом на 14.06.2017 року - 1892921,43 грн.), пені за несвоєчасне повернення кредиту - 12165,49 доларів США (за курсом НБУ станом на 14.06.2017 року - 316244,49), пені за несвоєчасне повернення відсотків (за курсом НБУ станом на 14.06.2017 року - 521168,13 грн.).

З реєстру права власності на нерухоме майно видно, що ОСОБА_3 має на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 012429 ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею 0,1004 га призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за вищевказаною адресою.

В ході розгляду справи судом відповідачка-1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Васильківської державної нотаріальної контори звернулася її дочка ОСОБА_1 , яка була залучена судом як правонаступник відповідача-1.

Відповідно до незалежної оцінки вартості предмету іпотеки загальна вартість майна становить 24845,85 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.09.2017 року становить 662760,22 грн.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За правилами ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»).

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (ч. 1 ст. 109 Житлового кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 року: «При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з цього житлового будинку чи житлового приміщення. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».

Як видно з умов іпотечного договору іпотекодержатель гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (п. 1.8).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.07.2018 року у справі № 172/1105/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, яка набрала законної сили, встановлено такі обставини.

Пунктом 7.3 договору кредиту № 10/143-6 від 13.07.2006 року встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі не повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності. В грудні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути солідарно з відповідачів в межах трирічного строку позовної давності за період з 11.09.2012 року суму заборгованості за відсотками 45517,09 доларів США, та в межах річного терміну позовної давності заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 319727,89 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків - 527158,56 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За умовами договору кредиту відповідно до п.п. 3.3.8 та 3.3.9 позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 договору та достроково повернути кредит, погасити нараховані відсотки та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених відповідними пунктами договору.

За приписами п. 4.5 вказаного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 цього Договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

У разі настання обставин, визначених п. п. 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, термін надання та використання кредиту вважається таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (п. 7.4 договору кредиту).

Таким чином, зважаючи на те, що зі слів представника позивача, боржником останній платіж на погашення кредиту здійснений 11.03.2009 року, а наступний платіж, який повинен був бути здійснений до 10.04.2009 року не сплачений, то саме з 11.04.2009 року почалося порушення умов договору. Оскільки боржник у подальшому не виконував свої зобов`язання, то відповідно до пункту 7.4 договору через 60 календарних днів, тобто 11.07.2009 року, договір кредиту вважається припиненим і саме з цього моменту починається відлік трирічного строку позовної давності до основної вимоги. При цьому позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності, тобто після втрати права на судовий захист. Пропуск строку позовної давності до основної вимоги фактично визнаний і самим позивачем, який змінив позовні вимоги під час апеляційного перегляду рішення суду у справі № 172/1105/15-ц внаслідок чого апеляційним судом задоволено позов лише в частині стягнення відсотків та пені в межах трирічного строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача-1 по справі заявлено про застосування позовної давності.

Зі свого боку позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та не наведено поважних причин його пропуску.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вимог статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 15, 526, 527, 549, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В

Відмовити Акціонерному товариству «Альфа-Банк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати користування житловим приміщенням, примусового виселення з житлового приміщення та зобов`язання забезпечити вільний доступ до приміщення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк