Постанова № 8836019, 13.03.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа 2а-12430/09 Категорія № 2.11.15

ПОСТАНОВА Іменем України

13 березня 2009 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіСмішливої Т.В.

при секретаріЛейбенко О.Д., Попові М.Г.

за участі представників сторін та прокурора

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків М.Луганська та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2007 року у сумі 5272024 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з державного бюджету України суми відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2007 року у сумі 5272024 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» (далі - ВАТ «СЗФ»), як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ) подало до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Стахановська ОДПІ) декларацію з ПДВ за грудень 2007 року, якою визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13085192 грн.

Стахановською ОДПІ у лютому 2008 року здійснено виїзну позапланову перевірку ВАТ «СЗФ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника грудень 2007 року, якою підтверджено правильність заявленої до відшкодування суми ПДВ за грудень 2007 року у сумі 13085192 грн.

У травні 2008 року позивач частково отримав бюджетне відшкодування ПДВ за декларацією за грудень 2007 року у сумі 7813168 грн., однак, ПДВ за декларацією за грудень 2007 року у сумі 5272024 грн. не відшкодовано до часу звернення з позовом до суду.

Незважаючи на вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перший відповідач на час звернення позивача до суду не надав до другого відповідача висновок про правомірність заявления зазначеної суми ПДВ до відшкодування.

Позивач просив суд стягнути з державного бюджету України суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за грудень 2007 року у сумі 5272024 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року заклопотанням першого відповідача Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію замінено на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків М.Луганська.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники першого відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Луганська позовні вимоги не визнали, зазначили, що на даний час не завершено перевірку постачальників ВАТ «Стахановський завод феросплавів», крім того, через те, що ВАТ «Стахановський завод феросплавів» переведено на податковий облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків М.Луганська лише з січня 2009 року, тому перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість проведено Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією. Вважали, що обов'язковою умовою відшкодування ПДВ є його фактичне надходження до бюджету, інакше відшкодування ПДВ може привести до спричинення збитків Держбюджету. Крім того, вважали, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не завершено проведення зустрічних перевірок правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника. На даний час виявлено ознаки фіктивності приватних підприємств «Весна» та «Дефо-плюс» -постачальників другого ланцюга. Стосовно посадових осіб ПП «Весна» та ПП «Дефо-плюс» порушено кримінальні справи, у тому числі і за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. З КК України. Досудове слідство у кримінальній справі не завершено. Надали довідку, відповідно до якої на час розгляду справи залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість ВАТ «Стахановський завод феросплавів» по декларації за грудень 2007 року становить 5272024 грн.

Представник другого відповідача Головного управління державного казначейства України у Луганській області у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У наданих до суду письмових запереченнях вважав, що Головне УДК в Луганській області не є належним відповідачем у справі, просив змінити статус відповідача на третю особу. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Прокурор підтримав позицію першого відповідача у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Стахановської міської ради 30.12.1994 року за № 13921200000000019, включене до ЄДРПОУ за номером 00186513 (а.с. 125, 138), є платником податку на додану вартість з 10 липня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 16719603. (а.с. 139), у зв'язку із переведенням на податковий облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків М.Луганська ВАТ «Стахановський завод феросплавів» 31.01.2009 року видано нове свідоцтво платника ПДВ № 100160782 (а.с. 169)

Як платник податку на додану вартість позивач 21 січня 2008 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року (а.с. 6-11), згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 13085192 грн. (код рядка 25) (а.с. 7).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображену у зазначеній податковій декларації, підтверджено довідкою виїзної позапланової перевірки ВАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, проведеною Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією 20.02.2008 р. № 123/23-00186513. (а.с. 25-56)

Крім того, перевіркою не встановлено порушень у визначенні податкового кредиту за листопад та грудень 2007 року, основних показників податкової декларації з ПДВ за грудень 2007 року та достовірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2007 року.

У зазначеній довідці про результати перевірки також зазначено, що ВАТ «Стахановський завод феросплавів» надано платіжні доручення, які підтверджують фактичну сплату постачальникам у вартості товару ПДВ. Неможливість підтвердити

заявлену до відшкодування суму ПДВ пов'язане з неотриманням відповідей на запити щодо підтвердження податкового кредиту грудня 2007 року по основних постачальникам з питань правовідносин з ВАТ «Стахановський завод феросплавів».

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.5.1 пнкту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом ЗО днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки передбачене наведеною нормою Закону податкове повідомлення не приймалось.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.

Як вбачається з пояснень першого відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Луганська підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок податкового кредиту за листопад 2007 року по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Крім того, зустрічними перевірками встановлено ознаки фіктивності приватних підприємств «Весна» та «Дефо-плюс» -постачальників другого ланцюга. Стосовно посадових осіб ПП «Весна» та ПП «Дефо-плюс» порушено кримінальні справи, у тому числі і за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. З КК України. Досудове слідство у кримінальній справі не завершено.

Дослідженням реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2007 року встановлено, що серед постачальників та покупців продукції Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» відсутні приватні підприємства «Весна» та «Дефо-плюс».

Крім того, незважаючи на те, що представники Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Луганська посилались на наявність

зазначеної кримінальної справи та відсутність даних про надходження грошових коштів від податку на додану вартість до Державного бюджету України, однак, як зазначили представники першого відповідача, підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування також не вбачається.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв'язку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а сума бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2007 року у розмірі 5272024 грн. - стягненню з Державного бюджету України.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997 р., ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», код ЄДРПОУ 00186513, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2007 року у сумі 5272024 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» судові витрати у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 18 березня 2009 року.