Ухвала суду № 88357406, 23.03.2020, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/54/20

Номер провадження № 1-кс/376/126/2020

УХВАЛА

"23" березня 2020 р. м. Сквира Київської області

Слідчий суддя Сквирського районного суду Київської області Клочко В.М., при секретарі судових засідань Щур Л.А., за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка Олександра Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сквирського районного суду Київської області клопотання ОСОБА_1 поданого через адвоката Бондаренка Олександра Михайловича про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.01.2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201911030000242 від 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2020 року представник володільця майна адвокат - адвокат Бондаренко О.М. звернувся до Сквирського районного суду Київської області з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.01.2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201911030000242 від 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, на об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, за адресою : АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що зазначений об`єкт нерухомого майна належать ОСОБА_1 на законних підставах, а саме договору дарування від 14.08.2015 року. Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту слідчий суддя виходив з того, що відповідно до змісту клопотання про арешт майна прийнято рішення про визнання речовими доказами вищевказаного об`єкта нерухомого майна. Проте, арештований об`єкт нерухомого майна не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять слідів або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ в кримінальному провадженні, не були набуті ОСОБА_1 кримінальним шляхом чи отриманний внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому не можуть бути визнані речовими доказами. У кримінальному провадженні не здобуто доказів, щодо незаконного набуття права власності ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 має ніякого відношення до зазначеного злочину за ч.3 ст. 190 КК України, відсутні достатні докази вчинення кримінальних правопорушень службовими особами ТОВ «Київська промислова група» , жодній посадовій особі ТОВ «Київська промислова група» про підозру не повідомлено. У зв`язку з чим заарештований об`єкт нерухомого майна - житловий будинок не може бути доказом злочину, не підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, не можуть забезпечувати цивільний позов, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко О.М. у судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримав, просив слідчого суддю задовольнити його у повному обсязі.

Прокурор та ініціатор клопотання заступник начальника СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області Мазур В.Ю. будучи належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи у удове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Слідчий суддя, вислухавши позиції представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка О.М., вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, а також дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Сквирського ВПГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201911030000242 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні № 4201911030000242 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2019 року, та накладено арешт на житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами за № АДРЕСА_1 .

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту стало існування достатніх підстав вважати,що майно, яке зазначене у клопотанні прокурора, підпадає під критерії ст.98 та ч.1 ст.170, п.1, 4 ч.2 ст.170 та ч.3 ст.170 КПК України, тому на зазначене майно було накладено арешт з метою забезпечення його збереження (оскільки наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу), а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, забезпечення заявленого у подальшому цивільного позову.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник,законний представник, інший власник або володілець майна,представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження-судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

ОСОБА_1 , як власника майна, не був присутнім при розгляді питання про арешт майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в ОСОБА_1 права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують ,що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове ,до скасування у встановленому цим Кодексом порядку,позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб,конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу ) ;4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного,обвинуваченого, засудженого,третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень, 14.08.2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14.08.2015 року.

Таким чином, станом на день розгляду клопотання про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме на житловий будинок останній правомірно на праві приватної власності належав ОСОБА_1 .

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини ,продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Під час судового розгляду встановлено,що незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, відомості про причетність до злочину службових осіб ТОВ «Київська промислова група» не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,стосовно нього не здійснюється досудове розслідування , жодній посадовій особі ТОВ «Київська промислова група» про підозру у вчиненні злочину не повідомлено, не пред`явлено цивільного позову, версія органу досудового розслідування про те, що майно ОСОБА_1 , зазначене в ухвалі про арешт майна, є предметом, доказом злочину, засобом та знаряддям його вчинення, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст.86 КПК України доказами.

Окремо суд, звертає увагу, що ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок на підставі договору дарування від 14.08.2015 року, який за своє природою є безоплатним, чим спростовуються доводи органу досудового розслідування, що вказане майно набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину, чи отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, відсутні, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання та представником заявника у судовому засіданні.

Слідчий суддя також приймає до уваги та враховує ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій ,прав,свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом ,тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання ,що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_1 належним йому майном на підставі зазначених обставин.

У зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись вимогами ст. ст.98,170,171,173,174,309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 поданого через адвоката Бондаренка Олександра Михайловича про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.01.2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201911030000242 від 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України - задовольнити.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 14.01.2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201911030000242 від 03.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок, надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя