Рішення № 88357269, 05.03.2020, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/80/19

Провадження № 2/382/38/20

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2020 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Головнеого управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності посадових осіб Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Головнеого управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності посадових осіб Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області, посилаючись на те, що 12 листопада 2018 року вона звернулася з заявою до Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області про вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Однак, вказану заяву посадовими особами Яготинського відділення поліції розглянуто не було. Відомості про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено, досудове розслідування не розпочато, про результати розгляду заяви ОСОБА_1 не повідомлено. У зв`язку з невнесенням відомостей до ЄРДР за заявою позовниці, вона звернулася з відповідною скаргою до слідчого судді Яготинського районного суду. Ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 27 листопада 2018 року у справі № 382/2089/18, подану позивачкою скаргу в порядку ст. 303 КПК України задоволено. Цією ж ухвалою зобов`язано посадових осіб Яготинського відділення поліції зареєструвати подану нею заяву про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових рослідувань та розпочати досудове рослідування. Таким чином, ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 27 листопада 2018 року у справі № 382/2089/18 встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб Яготинського відділення поліції, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР за її заявою. Допущеною та встановленою слідчим суддею місцевого суду бездіяльністю посадових осіб Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду. Про необхідність відшкодування та наявність запоїяної моральної (немайнової) шкоди: наявність моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях; протиправність діяння посадових осіб Яготинського відділення поліції, яка знайшла своє підтвердження в ухвалі слідчого судді Яготинського районного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 382/2089/18; наявність причинного зв`язку між бездіяльністю посадових осіб Яготинського відділення поліції, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою позивачки про злочин та шкодою, яку було заподіяно їй внаслідок такої бездіяльності, та в результаті якої вона зазнала душевних страждань. Позивачка стверджує, що їй завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких та довготривалих моральних стражданнях, пов`язаних з тим, що вона не могла реалізувати своє право на розгляд заяви, поданої до Яготинського відділення поліції, й вимушена була докладати додаткових зусиль для поновлення свого права та розгляду своєї заяви в порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством. Невнесення посадовими особами Яготинського відділення поліції відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 фактично позбавило її надії на відновлення справедливості, початку розслідування за фактом неналежного виконання професійних обов`язків медичними працівниками Яготинської центральної районної лікарні, пов`язаних з життям і здоров`ям ОСОБА_2 , притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та відшкодування такою особою заподіяної позивачці шкоди. Враховуючи викладене, просила стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Позивачка надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ГУ НП в Київській області в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи у їх відсутність, направив до суду у встановлений строк відзив у якому заперечував в повному обсязі проти позовних вимог позивачки. У відзиві значено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього кодексу). Для настання відповідальності за ч. 1 ст. 1176 ЦК України необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (нейманової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позивач повинен наводити в позовних вимогах відповідні мотиви. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено, в чому саме полягає моральна (немайнова) шкода, з яких міркувань виходив позивач визначаючи її розмір, якими доказами підтверджується така шкода і чи є зв`язок між шкодою і неправомірними (на думку позивачки) діями відповідача по справі. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. В позовній заяві відсутні будь-які відомості про визнання неправомірними дій (бездіяльності) посадових осіб правоохоронних органів. Таким чином, не зрозуміло які саме норми закону порушили правоохоронні органи. Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена вина відповідача та його бездіяльність визнана неправомірною позивачкою не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачці не доведено, отже підстави для задоволення позову за вимогами ст. 1176 ЦК України, на думку відповідача, відсутні.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що зааявлені вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом було встановлено, що 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області про вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Вказану заяву посадовими особами Яготинського відділення поліції розглянуто не було. Відомості про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено, досудове розслідування не розпочато, про результати розгляду заяви ОСОБА_1 не повідомлено. ОСОБА_1 звернулася з відповідною скаргою до слідчого судді Яготинського районного суду. Ухвалою слідчого судді Яготинського районного суду Київської області від 27 листопада 2018 року у справі № 382/2089/18, подану ОСОБА_1 скаргу в порядку ст. 303 КПК України задоволено частково та зобов`язано посадових осіб Яготинського відділення поліції внести до Єдиного реєстру досудових рослідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 , зареєстрованою Яготинським ВП 12.11.2018 року. (а.с. 9-10)

На підставі ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди, завданої внаслідок діяльності зазначених органів, діють правила частини шостої цієї статті.

Згідно вимог ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, причинний зв`язок між протиправністю поведінки заподіювача шкоди і заподіяною шкодою.

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою надано докази оскарження нею бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР по її заяві від 12 листопада 2018 року про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, і прийняття судових рішень за наслідком розгляду скарги. Разом з тим в резолютивній частині ухвали Яготинського районного суду Київської області від 27.11.2018 року, бездіяльність уповноважених осіб Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області не була визнана незаконною чи протиправною.

Також позивачкою ОСОБА_1 не доведено інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності.

Оцінюючі здобуті докази, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не надано доказів спричинення їй душевних страждань внаслідок протиправних дій щодо неї, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням її права та наслідками, які спричинило це порушення, та відповідно заподіяння моральної шкоди.

Реалізація позивачкою свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Доказування наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправністю дій її заподіювача і шкодою є обов`язком позивача.

Разом з тим, в силу ст. 141 ЦПК України, витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача в разі відмови в позові.

Керуючись вимоги ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності посадових осіб Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 23березня 2020 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.