Ухвала суду № 88356778, 17.03.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/88/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю:

прокурора Малашич Ю.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представників потерпілих Криган Л.А., Закревської Є.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С.,

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

І. Суть процесуального питання, що вирішується ухвалою суду.

1. Прокурор Малашич Ю.Ю. звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та посилається на те, що ОСОБА_2 обвинувачується в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участі у вчиненні злочинів злочинної організації, в організації викрадення людини, вчиненому щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті, а саме, у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації вчинення катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі – отримати від них відомості та визнання, здійсненого за попередньою змовою групою осіб, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого із застосуванням фізичного насильства, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіянні смерті іншій людині, вчиненого щодо викраденої людини, за попередньою змовою групою осіб, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням.

На сьогоднішній день, дослідження письмових доказів та судове провадження наближається до своєї фінальної стадії, де вже на даний час, на думку сторони обвинувачення, сукупність представлених доказів дає обґрунтовані підстави вважати, що в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 буде вживати всіх заходів до уникнення кримінальної відповідальності.

Загалом, однією з ключових обставин, що, на переконання сторони обвинувачення, поза розумним сумнівом доводить обґрунтованість висунутого обвинувачення ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах, що має наслідком існування ризику втечі останнього, - є синхронність його переміщень в часі та просторі, упродовж ночі, з іншими учасниками викрадення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які одночасно, у одній послідовності, фіксуються в процесі вчинення злочинів по трьох та більше точках маршруту (офіс-лікарня-офіс-місце проживання ОСОБА_5 офіс), а також по напрямку Бориспільська траса на виїзд.

Ризик переховування від суду в цьому випадку є очевидним та яскраво підтверджується поведінкою інших співучасників інкримінованих ОСОБА_6 злочинів.

У цьому зв`язку ухилення від слідства та суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших, які також підозрюються у вчиненні згаданих групових дій, не є сторонньою подією. До того ж, таке ухилення з часом набуло тільки масового, системного та організованого характеру. На даний час зменшився, оскільки одного з підозрюваних, а саме ОСОБА_15 10.03.2020 – затримано, вказана особа переховувалася від слідства виготовивши документи на інше ім`я.

Необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 пов`язана з тим, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Звернула увагу на поведінку обвинуваченого в суді, який в своїх неодноразових виступах обвинувачений наполягав, що ризик його втечі, на якому наполягає сторона обвинувачення є необґрунтованим, оскільки до Російської Федерації він їздив з метою заробітку, а міста його від`їзду територіально абсолютно не пов`язані зокрема з м. Москва. Водночас, вже коли сторона обвинувачення представила докази зворотного, перестав заперечувати цей факт. До квітня 2014 року обвинувачений ОСОБА_2 не здійснював жодних поїздок Російської Федерації. Активність цих поїздок зросла відразу після залишення території України підозрюваними в даному провадженні, зокрема ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , 02.03.2014 та 24.02.2014, відповідно.

Тому, в разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація загальних засад кримінального провадження, зокрема і принципу змагальності сторін, доступу до правосуддя під час судового розгляду,що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо нього.

Відповідно, наполягаємо на існуванні ризику перешкоджання кримінальному провадженню і будь-який інший спосіб, в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 на більш м`який.

За таких обставин більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання ОСОБА_2 процесуальних обов`язків обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор Малашич Ю.Ю. підтримала вказане клопотання та просили його задовольнити.

2. Потерпілий ОСОБА_1 та представники потерпілих - адвокати Криган Л.А. та Закревська Є.О. підтримала позицію прокурора.

3. Захисник Ємець С.М. заперечила проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування зазначила, що не почула жодного обґрунтованого посилання на ризики. Звернула увагу, що структура написання клопотання не містить трьох необхідних пунктів: наявність ризику, тези та обґрунтування, вважає, що виникаєпитання на скільки законним є пред`явлене обвинувачення ОСОБА_2 , оскільки у залі судового засідання присутній потерпілий ОСОБА_4 , якого ОСОБА_17 ніби як організував злочин вбити. Досліджені на сьогодні судом матеріали кримінального провадження, а саме висновки експертів, виключають у пред`явленому обвинувачені ст. 115 КК України, оскільки між діями і наслідками повинен бути зв`язок, який не відображений та немає місця у справі. Вважає недоведеним ризик того, що ОСОБА_2 буде перешкоджати розгляду кримінального провадження. Ставить під сумнів твердження обвинувачення щодо наявності вагомих доказів пред`явленого обвинувачення у вчиненні тяжких насильницьких доказів. Вважає надуманими твердження, що « ОСОБА_17 рухався синхронно в просторі і часі» з іншими вказаними в обвинуваченні особами. Зазначає, що жодного телефонного дзвінка який би зафіксував, що ОСОБА_17 говорить про вчинення ним злочину, не має. Тобто, з`єднання ОСОБА_17 із організованою групою осіб, не має. Зауважує, що наразі ніхто не може сказати, що хтось скоїв злочин, бо немає вироку та жодного доказу, які б ці обставини підтверджували. Натомість звертає увагу суду, що ОСОБА_2 втратив дружину, здоров`я та три роки життя перебуваючи під вартою. Сторона захисту, будучи не кібернетиками, зможуть довести непричетність ОСОБА_17 до скоєння злочинів. Крім того, поведінка осіб, які переховуються на даний час від органів слідства, жодним чином не стосується ОСОБА_17 , а тому говорити про ризик переховування є зовсім безпідставним. ОСОБА_2 неодноразово у судовому засіданні заявляв, що особу ОСОБА_18 не знає, що не спростовується стороною обвинувачення. Яким чином затримання ОСОБА_18 може стосуватися утримання ОСОБА_17 під вартою, не відомо. Зазначає, що Волков розумна, вихована, творча людина, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, тобто яка саме поведінка може вказувати, що він є небезпечною особою стороною обвинувачення не надано. Вважає, що прокурор немає жодного доказу, стосовно того ризику, що ОСОБА_17 може здійснити втечу до Російської Федерації. Те, що ОСОБА_17 неодноразово казав, що він їздив до Російської Федерації лише із метою заробітку, не спростовано жодним доказом. Доказів того, що після виїзду до Російської Федерації ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , ОСОБА_17 також виїде за кордон, не надано. Те, що ОСОБА_17 користується своїми правами визначеними Конституцією України та не надає будь-яких пояснень, не може слугувати ризиком, утримання його під варто. Звертає увагу, що рішенням Європейського суду Соколов проти України №6433/18 від 04.07.2019, неприпустимим є посилання суду на одні і ті самі підстави утримання особи під вартою, а тому просила суд змінити ОСОБА_17 запобіжний захід на більш м`який, а саме, на домашній арешт.

4. Захисник Каленіченко Л.С. повністю підтримала заперечення своєї колеги. Вважає, що доводи прокурора не містять у собі розумного обґрунтування заявленим ризикам. Прокурор є представником державних органів, а тому повинен перевіряти відомості, джерело та законність походження наданої інформації, що надається до суду, а особливо, що стосується заявленого клопотання про утримання особи, під вартою. Не зрозумілі тези, що люди які будуть десь там затримані, жодним чином не можуть слугувати ризиком утримання ОСОБА_17 під вартою. Крім того, захисник зауважила про особливі умови у країні, та те, що перебування ОСОБА_17 під вартою може поставити його здоров`я у критичний стан, а тому просила суд змінити ОСОБА_17 запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт.

5. Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження йому строку тримання під вартою. Зауважив, що прокурор пред`являє йому не зрозумілі факти. Ніби як є фігуранти справи які були затримані, бо переховувалися. Яке це має відношення до нього, не зрозуміло. Якщо говорити про переховування, то він має доньку, родину, фактичне місце проживання, а тому він не бачить в цьому сенсу. Так, він був неодноразово у Російській Федерації, з метою отримання прибутків, але це ніяким чином не пов`язано з тим, що він може переховуватися саме там. Він веде інший рівень життя. Йому не зрозуміло обґрунтування прокурором ризиків згідно ч. 1 ст. 177 КПК України. Яким чином прокурор може підтвердити факт переховування не зрозуміло. Крім того, яке відношення має до утримання під вартою, той факт, що ОСОБА_19 тимчасово зробив його віце-президентом футбольного клубу, оскільки це не є злочином. Не погоджується з прокурором, стосовного того, що він не надає покази, оскільки це не є показником ризику його перешкоджання розгляду справи, а його правом. Крім того, зазначив, що покази надавати він буде. Звертає увагу, що на даний час потерпілі та свідки допитані, суд досліджує матеріали справи. Поклався на розсуд суду, зазначив, що просити зміну запобіжного заходу не буде, проте розраховує, що суд об`єктивно прийме рішення.

ІІ. Положення процесуального закону, якими керується суд при розгляді клопотання.

6. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

7. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

8. Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

9. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

10. Згідно з п.2, п.4 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному право-порушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

ІІІ. Мотиви, якими керується суд при розгляді клопотання.

11. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 23 січна 2020 року продовжено строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 22 березня 2020 року включно. Однак у розгляді кримінального провадження оголошена перерва до 02 квітня 2020 року. Ця обставина свідчить про необхідність невідкладного розгляду питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

12. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів, а також особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не довела перед судом дійсну мету перетину Державного кордону України на виїзд та в`їзд ОСОБА_2 , про те їх кількість та системність, з великою ймовірністю вказує на можливість обвинуваченого залишити територію України. Ці обставини не виключають того, що під впливом тяжкості покарання обвинувачений може переховуватися від суду та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню. Наявність у нього міцних соціальних зв`язків не є беззаперечними обставинами, що унеможливлюють незаконне перетинання ОСОБА_2 державного кордону України поза пунктами пропуску.

13. Згідно рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 в справі № 1-28/2017, акцентовано увагу на тому, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

14. Суд, при вирішенні вказаного клопотання, не бере за основу докази, як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту, про наявність чи відсутність вини ОСОБА_2 , проте приходить до переконання, що ступінь раніше встановлених ризиків не зменшилася, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об`єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.

15. Конституційний Суд України в своєму рішенні №4р/2019 від 13.06.2019, у справі №3-208/2018(2402/18) зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19.10.2009 № 26-рп/2009).

16. Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011).

17. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів проти учасників акцій протесту «Євромайдану», а також в участі у вчиненні вбивства одного з них. У зв`язку з тим, що судовий розгляд цього кримінального провадження викликає суспільний резонанс на території України, він постійно висвітлюється як засобами масової інформації різними телеканалами, так і шляхом його он-лайн транслювання.

18. Продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства. Досягнення такої цілі становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.

19. З огляду на це суд дійшов до переконання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою на 60 днів.

ІV. Недопустимість визначення розміру застави.

20. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

21. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що спричинили загибель людини. З цих підстав суд вважає недопустимим визначення застави обвинуваченому.

Керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Малашич Юлії Юріївни про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 15 травня 2020 включно.

ОСОБА_2 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08:40 год. 20.03.2020.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець